ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/1245/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Стратієнко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
за участю представників:
Генеральної прокурори України - не з`явився,
Фонду державного майна України - Вакуляк Ю. А.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" - не з`явився,
Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" - Мандригеля Р. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (головуючий - Кузнецов В. О., судді Парусніков Ю. Б., Мороз В. Ф.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 (суддя - Левкут В. В.)
у справі № 910/1245/17
за позовом заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", 2) Компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед"
про розірвання договору про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та повернення майна,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (відповідач 1) про розірвання договору про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" № 85 від 22.02.2013 та додаткової угоди до нього від 18.10.2013, повернення майна, визначеного в акті приймання-передачі із додатками від 31.12.2013 і передавальному акті з додатками від 30.09.2015 до сфери управління Фонду державного майна України.
2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи статей 526, 527, 530, 610, 651, 1212 Цивільного кодексу України, статей 173, 188, 193 Господарського кодексу України, статті 7 Закону України "Про державно-приватне партнерство" та мотивовані тим, що учасником - компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед" (Tolexis Trading Limited) істотно порушено умови договору, внаслідок невиконання нею як засновником та інвестором товариства своїх інвестиційних зобов`язань за договором про заснування товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" № 85 від 22.02.2013 та додаткової угоди нього від 18.10.2013.
3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.08.2017 залучено до участі у справі відповідачем компанію "Толексіс Трейдінг Лімітед" (Tolexis Trading Limited) (відповідач 2).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Справа розглядалась судами неодноразово. За результатом нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021, позов задоволено. Розірвано договір про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" № 85 від 22.02.2013, укладений між Фондом державного майна України та Компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед" в повному обсязі та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" повернути до сфери управління Фонду державного майна України майно, визначене в "Акті приймання-передачі майнового комплексу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" від 31.12.2013 з додатками №№ 1-5 і передавальному акті від 30.09.2015 № 284 з додатком № 1 (передавальний баланс).
5. Рішення місцевого та апеляційного господарських судів мотивовані посиланням на наявність підстав для розірвання договору про заснування ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" № 85 від 22.02.2013 та додаткової угоди до нього від 18.10.2013, оскільки обставини справи свідчать про наявність істотних порушень умов договору з боку відповідача 2, як інвестора, зокрема в частині обов`язків з забезпечення погашення за власні кошти заборгованості ДП "ЗТМК" за спожиті енергоносії, яка виникла до державної реєстрації ТОВ "ЗТМК", забезпечення технічної модернізації виробництва шляхом виконання Інвестиційної програми у передбачені договором строки. При цьому суди встановили, що відповідач 2 належно виконав свої зобов`язання лише в частині внесення грошового внеску.
6. Так, суди дійшли висновку, що спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який визначає правовідносини сторін щодо створення товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до положень статті 142 Цивільного кодексу України, а також містить зобов`язання відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування", а відповідач 2 одночасно є засновником ТОВ "ЗТМК" та інвестором, на якого покладені обов`язки з модернізації цього товариства.
7. Суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про те, що аудиторським звітом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 20.07.2015 №21-24/4, складеним за результатами державного фінансового аудиту діяльності ТОВ "ЗТМК" за період з 01.11.2013 до 31.05.2015 підтверджується, що згідно з аналізом виконання інвестором станом на 31.05.2015 додаткових зобов`язань фактично в рамках реалізації стратегічної програми розвитку товариством освоєно 20366,74 тис. грн (без ПДВ), тобто 2,3% від коштів інвестора в сумі 110 млн. дол. США в перерахунку на гривні згідно зі встановленим офіційним курсом НБУ на 18.10.2013) та 2% - при перерахунку їх на гривні згідно з встановленим офіційним курсом НБУ на дату фактичного надходження коштів від інвестора на банківський рахунок товариства. При цьому, в ході аудиту товариство не зазначило, чи впроваджені у виробництво в результаті реалізації стратегічної програми передові технології та нове устаткування. Товариство не здійснювало окремий аналітичний облік надходження та використання коштів інвестора, а аналітична інформація щодо напрямків використання коштів у сумі 110 млн. дол. США на запит аудитора не надана.
8. При цьому, в результаті дослідження напрямів використання коштів інвестора аудиторами встановлено, що 50% коштів інвестора в розмірі 55 млн. дол. США зараховані в іноземній валюті на поточний банківський рахунок товариства, а в подальшому на підставі договорів строкового банківського вкладу розміщені на депозитних рахунках терміном на рік. Кошти, які повернулись з валютного депозиту, використані для вільного продажу валюти (45,20 млн. дол. США), поповнення іншого поточного рахунку (13,87 млн. дол. США), а 4,55 млн. дол. США стягнуті на підставі договору застави майнових прав у забезпечення виконання товариством зобов`язань за кредитним договором. Отже, зазначені кошти не були використані на технічну модернізацію; інша половина коштів інвестора в розмірі 502,936 млн. грн (за комерційним курсом) після обов`язкового продажу 50% іноземної валюти надійшла в національній валюті на окремий поточний банківський рахунок товариства, частина з них була направлена на депозит. Після повернення коштів з депозиту 260,450 млн. грн перераховані у вигляді позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) на підставі відповідних договорів, 251,567 млн. грн направлені на поповнення інших поточних банківських рахунків товариства, 24,757 млн. грн перераховані ВАТ "Запоріжжяобленерго" (за активну електроенергію за лютий, травень, вересень 2014 року та передплата згідно з договором № 76 від 01.12.2012). Станом на 31.03.2015 залишок грошових коштів на банківських рахунках та в касі Товариства складає 569,177 млн. грн, що становить 57% суми коштів, що надійшли від інвестора (еквівалентно 4,177 млн. дол. США).
9. Також суди врахували, що аудитом виявлено, що за рішеннями Господарського суду Запорізької області має бути стягнуто з підприємства на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 275732,997 тис. грн, з яких 261600,073 тис. грн основного боргу за спожиту електричну енергію. Виконання рішень у зазначених справах розстрочено ухвалами суду у зв`язку з неспроможністю підприємства виконати рішення суду через відсутність обігових коштів. Товариство оплатило прострочену заборгованість підприємства, яка виникла до 19.11.2013, в сумі 18623,334 тис. грн за власні кошти, тобто виконало частину зобов`язань відповідача 2.
10. Крім цього, суди першої та апеляційної інстанції також врахували надані суду першої інстанції, під час нового розгляду справи, додаткові докази, а саме: Висновок судово-економічної експертизи від 08.02.2018 № 13822, складений експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, та Висновок комісійної судово-економічної експертизи від 13.04.2018 № 4459/18-45/7641-7643/1845, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якими документально підтверджуються висновки аудиторського звіту від 20.07.2015 № 21-24/4, складеного за результатами державного фінансового аудиту діяльності ТОВ "ЗТМК" за період з 01.11.2013 по 31.05.2015.
11. Разом з цим, місцевий та апеляційний господарські суди взяли до уваги те, що у рамках кримінального провадження № 12015080030002227 щодо нецільового використання товариством інвестиційних коштів Київський науково-дослідний інститут судових експертиз провів судово-економічну експертизу, за результатами якої складений висновок від 31.08.2016 № 9991/16-45. Експертизою підтверджені висновки аудиторського звіту Державної фінансової інспекції від 20.07.2015 № 21-24/4 щодо перерахування відповідачем 2 коштів на виконання договору та додаткової угоди в розмірі 110000000,00 доларів США та додатково 19048077,10 доларів США, погашення Товариством простроченої заборгованості підприємства за спожиті енергоносії, яка виникла до 19.02.013, на суму 18623330,22 грн.
12. Також суди дослідили Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Титано-магнієвий комбінат" від 10.04.2017 щодо виконання Стратегічної програми розвитку та технічної модернізації виробництва товариства за 2014 рік - І квартал 2017 року та дійшли висновку, що зміст вказаного звіту свідчить про те, що станом на 2017 рік більшість пунктів Стратегічної програми перебуває на стадії розробки технічних завдань і проектної документації, а ті будівельні та монтажні роботи, які виконані по деяким ділянкам виробництва, становлять незначну частину заходів з реалізації Стратегічної програми і стосуються не основного виробництва, а інфраструктури виробництва (монтаж кожуха печі ПСВ-450 №13, обладнання вакуумної системи і монтажу металоконструкцій робочого майданчика біля печі №13, монтаж приладів польового рівня АСУ ТП Система Титан-4; монтаж відділення миття обладнання в корпусі 2 цеху №7, монтаж перегородки в осях 39-40 корпусів 2 цеху №7, будівництво навісу для зберігання тари титану губчастого, відділення ремонту алюмінієвих контейнерів, транспортного коридору цеху №7).
13. За висновками судів першої та апеляційної інстанції, наведені обставини та надані сторонами докази свідчать про неналежну реалізацію Стратегічної програми ТОВ "ЗТМК", яка була затверджена установчими зборами Товариства 14.11.2013, а також про відсутність її реалізації щодо впровадження передових технологій та нового устаткування, у той час як саме це було стратегічним інтересом держави та метою створення товариства.
14. Разом з цим, суди зазначили, що звіти про стан виконання інвестиційних зобов`язань компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" та про виконання Стратегічної програми товариства з урахуванням строків виконання зазначених заходів, передбачених установчими документами, не складались, питання скликання позачергових зборів з метою розгляду та розв`язання проблем, пов`язаних з виконанням визначених заходів з модернізації виробництва, інвестором не вирішувалось. Крім того, незважаючи на встановлений в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080030002227 факт спрямування службовими особам ТОВ "ЗТМК" значної частини залучених інвестиційних коштів не за виключним цільовим призначенням, інвестором жодних заходів на досягнення мети створення товариства упродовж передбачених строків освоєння цих коштів вжито не було.
15. При цьому, суди вказали, що прийнята на Установчих зборах Стратегічна програма на виконання Інвестиційної програми містить перелік аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які повинні бути здійснені суб`єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів. В Додатку № 7 до Стратегічної програми міститься графік використання та освоєння Інвестиційних коштів на суму 110 млн. дол. США - з 4 кварталу 2013 року по 1 квартал 2015 року, тобто визначені строки проведення робіт та освоєння коштів сплинули в 1 кварталі 2015 року. Таким чином, інвестор - компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед" достатньо розуміла свої обов`язки, визначені договором та законодавством.
16. З наведеного суди дійшли висновку, що невиконання іноземним інвестором - компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед" інвестиційних зобов`язань, визначених Законом та передбачених договором про заснування, Статутом товариства та Стратегічною програмою розвитку технічної модернізації виробництва ТОВ "ЗТМК", затвердженої на Установчих зборах 14.11.2013, у тому числі в частині забезпечення реалізації Інвестиційної програми технічної модернізації виробництва товариства призвело до невиконання в повному обсязі Інвестиційної програми у визначені строки - до 01.04.2015. В свою чергу, інвестор повинен був забезпечити технічну модернізацію виробництва шляхом виконання Інвестиційної програми. При цьому, грошовий внесок інвестора є лише частиною зобов`язань з метою виконання Інвестиційної програми. Реалізація Інвестиційної програми та її забезпечення передбачає виконання відповідних конкретних дій із встановленими строками з використанням лише інвестиційних коштів, результатом яких буде досягнення мети договору.
17. Компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед" свої зобов`язання за договором щодо забезпечення реалізації Інвестиційної програми технічної модернізації виробництва товариства (п. 7.1 договору) виконала лише в частині грошового внеску. Відповідачем 2 не виконані зобов`язання, передбачені п.7.1 договору в частині фактичної реалізації, а саме: будівництво нового виробництва титанового шлаку потужністю 150 тис. т/рік з використанням трьох нових руднотермічних печей потужністю 21 МВт кожна - 63,5 млн. дол. США; модернізація сольового хлоратора СХ-1 продуктивністю 170 т/добу (з виконанням АСУ ТП) - 12,0 млн. дол. CШA; будівництво нової ділянки очищення ректифікації тетрахлориду титану продуктивністю 80 000 т/рік - 16,0 млн. дол. США; створення (техніко-економічне обґрунтування, проект, робоча документація) виробництва титану губчастого продуктивністю 20 000 т/рік і магнію-відновника для виробництва титану губчастого - 9,0 млн. дол. США; модернізація залізничного господарства і автомобільних автошляхів (техніко-економічне обґрунтування, проект, робоча документація) - 9,5 млн. дол. США; здійснення інших заходів щодо технічної модернізації виробництва. Крім того, не досягнутий передбачений пунктом 7.1.3 договору ефект від реалізації програми: не відбулось оновлення матеріально-технічної бази, транспортної інфраструктури, збільшення обсягів виробництва.
18. Також суди дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем 2 взятих на себе зобов`язань за спірним договором з погашення простроченої заборгованості ДП "ЗТМК" за спожиті енергоносії, яка виникла до державної реєстрації ТОВ "ЗТМК" в сумі 260 708,073 тис. грн, протягом трьох місяців з моменту реєстрації Товариства. При цьому, суди зазначили, що дії директора ТОВ "ЗТМК" щодо погашення такої простроченої заборгованості є волевиявленням та відповідальністю безпосередньо цієї посадової особи підприємства та не спростовують і не припиняють факту невиконання зобов`язання з боку відповідача 2 та спричинення збитків підприємству.
19. Вказані обставини, за висновками судів, свідчать про те, що невиконання взятих на себе інвестиційних зобов`язань з боку інвестора є істотними порушеннями договірних умов, внаслідок чого сторона договору - держава в особі ФДМУ, значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, про що вказують відсутність досягнення мети створення та діяльності ТОВ "ЗТМК".
20. Наведене, за висновками судів, свідчить про наявність підстав для розірвання спірного договору про заснування ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" № 85 від 22.02.2013 та додаткової угоди до нього від 18.10.2013.
21. Також суди зазначили, що розірвання договору про заснування ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" № 85 від 22.02.2013 та додаткової угоди до нього від 18.10.2013, з огляду на умови пункту 20.8 договору та положення статей 1212 і 1213 ЦК України, є підставою для повернення майнового комплексу ДП "ЗТМК", який був переданий на виконання спірного договору, оскільки правова підстава для утримання зазначеного майна відповідачем 1 відпала.
22. Суди першої та апеляційної інстанції відхилили додаткові докази, зокрема наданий відповідачем 2 Акт Східного офісу Держаудитслужби від 29.10.2018 № 08.15-16/5, з огляду на те, що вказаним аудитом не перевірялось додержання Компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед" взятих на себе інвестиційних зобов`язань, забезпечення реалізації та освоєння Стратегічної програми. Щодо висновків експертів КНДІСЕ від 22.10.2019 № 25466/25467/19-72, КНДІСЕ від 31.08.2018 № 14708/18-71/14709/18-72, Сумського відділення ХДНІСЕ № 375/376/377/378, ХНДІСЕ № 28067 від 12.02.2020, суди зазначили, що при проведені цих експертиз досліджувались лише окремі правочини ТОВ "ЗТМК" та погашення ним заборгованості за спожиту електроенергію, отже, вони не стосуються питання додержання відповідачем 2 взятих на себе інвестиційних зобов`язань, забезпечення реалізації та освоєння Стратегічної програми. Стосовно висновків науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 09.02.2021 та науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення договірного законодавства України від 17.09.2018 № 126/201-е, суди зазначили, що останні містять питання правового характеру, які суд має самостійно визначити при прийнятті рішення. Що стосується висновку за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №10651/18-39, згідно з яким предметом дослідження було визначення кінцевої дати, на яку відповідач 2 повинен сплатити заборгованість Товариства за електричну енергію, визначення суми заборгованості, способу погашення заборгованості, передбачені пунктами 2.5, 7.2.1, 7.3 Договору, тобто фактично тлумачення зазначених пунктів договору, суди його відхилили, оскільки самостійно надали оцінку зобов`язанням, передбаченим зазначеними умовами Договору.
23. Крім того, суди відмовили у задоволенні заяви відповідача 2 про застосування наслідків пропуску позовної давності посилаючись на те, що про порушення відповідачем 2 зобов`язань за договором № 85 від 22.02.2013 позивач дізнався в кінці І кварталу 2015 року, коли закінчився строк освоєння інвестиційних коштів за Стратегічною програмою розвитку товариства, а тому на момент подання позову в даній справі (25.01.2017 - згідно штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва) позовна давність за вимогою про розірвання цього договору у зв`язку з істотним порушенням зобов`язань відповідачем 2 не пропущена. За вимогою про повернення майна, яка пред`явлена до відповідача 1, позовна даність на момент пред`явлення позову не пропущена, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про розірвання договору № 85 від 22.02.2013 і підстави для її задоволення з`явилися у зв`язку з розірванням цього договору, наведені обставини також були встановлені при первісному розгляді справи і залишені без зауважень Верховним Судом під час касаційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
24. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед" звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 і рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 у справі № 910/1245/17 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
25. Підставами касаційного оскарження скаржником визначено пункти 1 і 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
26. Так, скаржник зазначає, про порушення судами попередніх інстанцій вимог частини 4 статті 236 ГПК України, оскільки суди не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, щодо підтвердження наявності повноважень прокуратури на здійснення представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України у цій справі. Також у цій частині скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 24.04.2019 у справі № 925/682/18, від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 25.09.2018 у справі № 822/238/15, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 12.03.2018 у справі № 927/880/17.
27. Також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи вказівок Верховного Суду у постанові від 23.03.2019 у цій справі, зокрема щодо дослідження судами усіх доказів, які містяться в матеріалах справи. Так, відповідач 2 зазначає про неналежність доказів, на підставі яких місцевий та апеляційний суди ухвалили оскаржувані рішення, зокрема Аудиторського звіту від 20.07.2015 № 21/24/4 з огляду на те, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а Держаудитслужбою не виносились вимоги про усунення виявлених порушень та Висновку експерта КНДІСЕ від 31.08.2016 № 9991/16-45, оскільки останній складений в межах кримінального провадження та на підставі доказів, які були визнані ухвалою Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2018 у справі № 757/55923/16-к недопустимим доказом. Також вказує про недослідження судами поданих під час нового розгляду справи нових доказів, висновків судових експертиз. У цій частині скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, від 07.08.2015 у справі № 21-334а15 та від 03.11.2015 у справі № 21-99а15.
28. Крім цього, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19 скаржник зазначає, що суди не з`ясували конкретного обсягу зобов`язань відповідача 2 за спірним договором та наявності або відсутності невиконаних зобов`язань, що свідчили б про істотність порушення договору та наявності завданої Фонду державного майна України шкоди внаслідок такого порушення, що свідчить про неправильне застосування приписів частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
29. Скаржник, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 стверджує, що позивачем у цій справі обрано неналежний спосіб захисту, оскільки майно, передане позивачем до статутного капіталу ТОВ "ЗТМК" ще у 2013 році на теперішній час не є ідентичним тому, яке передавалось Фондом державного майна України і існує у видозміненому стані, при цьому повернення майна у вигляді, яке воно мало станом на момент передачі його до статутного капіталу Товариства є неможливим. На думку скаржника, задоволення позовної вимоги про повернення майна ТОВ "ЗТМК" позивачу призведе до невиправданого збагачення останнього через збільшення вартості витребуваного майна.
30. Також скаржник стверджує про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності. У цій частині відповідач 2 посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц (14-30цс18), від 12.12.2018 у справі № 367/2259/15-ц, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (12-104гс19), від 07.11.2018 у справі № 0907/2-7453/2011 (61-6321св18), від 21.08.2018 у справі № 288/1361/15-ц (61-4212св18), 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18 та постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16, від 28.09.2016 у справі № 6832цс15, від 14.09.2016 у справі № 6-2165цс15, від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, від 21.12.206 у справі № 6-1503цс16, від 08.06.2016 у справі № 6-3029цс16, від 16.08.2017 у справі № 6-2667цс16.
31. Також, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах пов`язаних із поверненням майна товариства, яке було внесено як вклад учасника до статутного капіталу.
32. Разом з цим, скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив представнику відповідача 2 у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване необхідністю уточнення наявності повноважень представника через відкликання Компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед" раніше виданих довіреностей, чим фактично порушив вимоги статті 2 ГПК України, позбавивши скаржника можливості реалізації права на судовий захист шляхом безпосередньої участі в судовому засіданні при розгляді його апеляційної скарги.
33. Також скаржник зазначає про неправильне застосування положень Закону України "Про інвестиційну діяльність" оскільки відповідач 2, як і позивач є інвесторами за спірним договором, а умовами конкурсу, договором про заснування, протоколом установчих зборів і стратегічною програмою не передбачено обов`язку відповідача 2 з виконання та реалізації здійснення технічної модернізації товариства.
34. Крім цього, відповідач 2 зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 164 та пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки прийняли до розгляду позовну заяву за відсутності належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а в подальшому безпідставно стягнули з відповідача 2 судовий збір за вимогою про повернення майна, яка направлена до відповідача 1.
35. Крім того, скаржником подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що справа містить виключну правову проблему.
Позиція інших учасників справи
36. Прокурор подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
37. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити в силі оскаржувані судові рішення.
38. Відповідач 1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими зазначаючи, що відповідач 2 істотно порушив умови спірного договору та інтереси держави в особі Фонду державного майна України щодо ефективного управління державним майном, досягнення техніко-економічних показників ефективності діяльності товариства, що передбачалось при створенні товариства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
39. Так, постановою від 23.01.2012 № 243 "Деякі питання титанової галузі" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Фонду державного майна України та Міністерства промислової політики щодо передачі майнового комплексу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (підприємство) в управління позивача, визначив позивачеві подати пропозиції щодо утворення за участю недержавних учасників товариства, а також поклав на позивача обов`язок після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження зазначених пропозицій виступити від імені держави засновником товариства.
40. Постановою від 03.10.2012 № 955 "Деякі питання утворення Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - постанова № 955) Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією позивача щодо утворення товариства з державною часткою в статутному капіталі товариства не менш як 51 відсоток шляхом внесення до статутного капіталу товариства з боку держави майнового комплексу підприємства, реорганізації підприємства шляхом приєднання до товариства.
41. Постановою № 955 затверджено положення про здійснення відбору недержавних учасників товариства, визначено позивачеві: виступити засновником товариства з боку держави; забезпечити передачу до статутного капіталу товариства майнового комплексу підприємства; визначити недержавних учасників товариства на конкурсних засадах; передбачити в статуті товариства внесення недержавними учасниками товариства вкладу до статутного капіталу лише грошовими коштами, а також додаткового вкладу, який не впливає на розмір часток кожного з учасників, для технічної модернізації виробництва у строки протягом 10 днів (50%), 90 днів (25%) і 270 днів (25%) з дня державної реєстрації товариства, правонаступництво товариства щодо прав та обов`язків підприємства; передбачити у договорі про заснування товариства забезпечення погашення недержавними учасниками товариства протягом трьох місяців з дати утворення товариства простроченої заборгованості підприємства з виплати заробітної плати, податків, зборів, інших обов`язкових платежів та за спожиті енергоносії.
42. 22.03.2013 між Фондом державного майна України та Компанією "Толексіс Трейдінг Лімітед" укладено договір № 85 про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (ТОВ "ЗТМК") (надалі - договір).
43. Додатковою угодою від 18.10.2013 деякі умови договору викладені у новій редакції.
44. Згідно з преамбулою договору він укладений відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про режим іноземного інвестування" та інших нормативно-правових актів України, постанови № 955 з метою забезпечення подальшого розвитку вітчизняного виробництва титанової продукції, забезпечення залучення інвестицій суб`єктів недержавного сектору економіки для проведення модернізації виробництва, реалізації правонаступництва за зобов`язаннями підприємства та повного погашення заборгованості із виплати заробітної плати, заборгованості по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів, простроченої заборгованості за спожиті енергоносії тощо.
45. У пункті 1.1 договору зазначено, що договір не є установчим документом товариства. Договір визначає порядок та умови взаємовідносин між учасниками щодо створення товариства, у тому числі порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частки у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів, додаткові зобов`язання учасників та інші умови.
46. У пунктах 2.2-2.4 договору визначено, що товариство є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, державна частка у статутному капіталі якого перевищує п`ятдесят відсотків. Товариство є підприємством з іноземними інвестиціями, на яке поширюються норми інвестиційного законодавства України. Товариство є правонаступником щодо прав і обов`язків підприємства внаслідок реорганізації підприємства шляхом приєднання до товариства.
47. За умовами договору відповідно до постанови № 955 протягом трьох місяців з дати утворення товариства, відповідач 2 забезпечує погашення простроченої заборгованості підприємства з виплати заробітної плати, податків, зборів, інших обов`язкових платежів та за спожиті енергоносії (пункт 2.5 договору).
48. Метою створення та діяльності товариства є здійснення технічної модернізації виробництва та отримання прибутку за рахунок виробничої і підприємницької діяльності, ефективне управління майном та коштами товариства, забезпечення потреб в продукції, роботах та послугах товариства (пункт 3.1 договору).
49. Для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал, розмір якого становить 1 468 949 019,80 грн, що в перерахунку відповідає 183 779 434,48 доларів США (згідно з офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України станом на дату підписання додаткової угоди) (пункт 6.1 договору в редакції додаткової угоди). Виконання зобов`язань щодо внесення учасниками вкладів у формі майна підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна, а у грошовій формі - документами, виданими банківською установою.