ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/6783/17
адміністративне провадження № К/9901/18231/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року (головуючий суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді - Федотов І.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру" (далі - ДП "Центр Державного земельного кадастру") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатської області (далі - Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатської області) від 4 січня 2017 року №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС у Закарпатській області, сплачений ДП «Центр державного земельного кадастру» судовий збір у розмірі 5297,61 грн.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 січня 2017 року Ужгородською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатської області прийнято рішення №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Закарпатської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за період з 21 січня 2014 року по 29 грудня 2016 року застосовано штраф у розмірі 189543,16 грн та за вказаний період нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску 163631,09 грн.
Відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів було визначено наступні суми, що підлягають сплаті за: січень 2014 року - 29433,43 грн з терміном сплати до 20 лютого 2014 року; лютий 2014 року - 42577,95 грн з терміном сплати до 20 березня 2014 року; березень 2014 року - 44908,38 грн з терміном сплати до 22 квітня 2014 року; квітень 2014 року - 42312,02 грн з терміном сплати до 20 травня 2014 року; травень 2014 року - 49228,73 грн з терміном сплати до 20 червня 2014 року; червень 2014 року - 47085,86 грн з терміном сплати до 20 липня 2014 року; липень 2014 року - 41179,18 грн з терміном сплати до 20 серпня 2014 року; серпень 2014 року - 42324,29 грн з терміном сплати до 22 вересня 2014 року; вересень 2014 року - 44102,37 грн з терміном сплати до 20 жовтня 2014 року; жовтень 2014 року - 41189,63 грн з терміном сплати до 20 листопада 2014 року; листопад 2014 року - 40536,56 грн з терміном сплати до 22 грудня 2014 року; грудень 2014 року - 51407,69 грн з терміном сплати до 20 січня 2015 року; січень 2015 року - 40914,82 грн з терміном сплати до 20 лютого 2015 року; лютий 2015 року - 49300,23 грн з терміном сплати до 20 березня 2015 року; березень 2015 року - 47838,98 грн з терміном сплати до 20 квітня 2015 року; квітень 2015 року - 56513,34 грн з терміном сплати до 20 травня 2015 року; травень 2015 року - 79936,67 грн з терміном сплати до 22 червня 2015 року; червень 2015 року - 60830,89 грн з терміном сплати до 20 липня 2015 року; липень 2015 року - 63642,21 грн з терміном сплати до 16 вересня 2015 року; серпень 2015 року - 62877,67 грн з терміном сплати до 21 вересня 2015 року; вересень 2015 року - 53216,12 грн з терміном сплати до 20 жовтня 2015 року; жовтень 2015 року - 52766,49 грн з терміном сплати до 20 листопада 2015 року; листопад 2015 року - 56910,65 грн з терміном сплати до 21 грудня 2015 року; грудень 2015 року - 55860,81 грн з терміном сплати до 20 січня 2016 року; січень 2016 року - 19884,62 грн з терміном сплати до 22 лютого 2016 року; лютий 2016 року - звіт не подано; березень 2016 року - 18085,40 грн з терміном сплати до 21 квітня 2016 року; квітень 2016 року - 7382,02 грн з терміном сплати до 20 травня 2016 року; травень 2016 року - звіт не подано; червень 2016 року - 10578,21 грн з терміном сплати 9 серпня 2016 року; липень 2016 року 3604,40 грн з терміном сплати до 22 серпня 2016 року; серпень 2016 року - 6594,77 грн з терміном сплати до 20 вересня 2016 року; вересень 2016 року - 8111,06 грн з терміном сплати до 20 жовтня 2016 року; жовтень 2016 року - 8364,07 грн з терміном сплати до 21 листопада 2016 року; листопад 2016 року - 8720,99 грн з терміном сплати до 20 грудня 2016 року.
Вказане рішення Ужгородської ОДПІ від 4 січня 2017 року №0000111302 вручено Закарпатській регіональній Філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 26 січня 2017 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до ГУ ДФС у Закарпатській області зі скаргою від 3 лютого 2017 року №5/495, яка рішенням від 10 березня 2017 року № 662/10/07-16-10-01-45 залишена без розгляду, у зв`язку з порушенням 10-ти денного строку подання скарги, встановленого статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пунктом 3 розділу II Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладання штрафу.
В подальшому ДП «Центр державного земельного кадастру» було подано повторну скаргу на рішення від 4 січня 2017 року №0000111302 до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 20 квітня 2017 року № 8345/9/99-99-11-02-02-25 скаргу залишила без розгляду, у зв`язку із тим, що первинна скарга була залишена без розгляду у зв`язку з порушенням позивачем законодавчо встановленого 10-ти денного строку для її подання, а тому повторна скарга не підлягає розгляду.
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення від 4 січня 2017 року №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є безпідставним та прийнятим з порушенням норм законодавства, звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні жодні докази щодо погодження суми єдиного внеску з Пенсійним фондом, що є порушенням приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім того, суд зазначив, що справа не містить доказів того, що контролюючий орган звертався до ДП «Центр державного земельного кадастру» із вимогою про стягнення недоїмки, до звернення із вимогою про стягнення зазначених штрафу і пені, а також доказів того, що оскаржуване рішення приймалось за результатами перевірки.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Закарпатській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанції скасувати, позовну заяву ДП «Центр державного земельного кадастру» залишити без розгляду, а у випадку відмови справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий судовий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 9 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою, підставою для відкриття касаційного провадження є посилання скаржника на порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)), зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року (справа № 826/18531/16), а також з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, у скарзі відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів судове рішення Верховного Суду відповідно до якого пеня/штраф по єдиному соціальному внеску може бути застосований контролюючим органом лише за результатами перевірки, оформленої згідно норм ПК України.
Також, контролюючий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема на те, що суд першої інстанції протиправно залишив без розгляду клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, а суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у задоволенні такого, посилаючись на недопустимому у даному випадку норму статті 56 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України, справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
ДП «Центр державного земельного кадастру», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження та дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі в частині відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно закрити, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад адміністративного судочинства, закріплених у частині третій статті 2 КАС України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Як вже було зазначено, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.