ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
справа №510/1593/16-а
адміністративне провадження № К/9901/20135/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Ренійського районного суду Одеського області від 29.12.2016 (суддя - Дудник В.І.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (судді - Бойко А.В., Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання вчинити дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо зарахування для призначення пенсії в одинарному розмірі стажу роботи у санітарно - карантинному відділі Ренійської портової санітарно - епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров`я України та Державній установі «Одеський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» за період з 13.04.1981 р. по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012, з 02.01.2013 по 23.09.2013; зобов`язати відповідача зарахувати для призначення пенсії стаж роботи у санітарно-карантинному відділі Ренійської портової санітарно - епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров`я України та Державній установі «Одеський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» за період з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012, з 02.01.2013 по 23.09.2013 з 09.08.2016 .
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з липня 2013 року отримує пенсію за вислугу років.
В серпні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням періоду роботи у санітарно - карантинному відділі Ренійської портової санітарно - епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров`я України та Державній установі «Одеський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012, з 02.01.2013 по 23.09.2013 р. з 09.08.2016 у подвійному розмірі.
В зарахуванні стажу в подвійному розмірі відповідач відмовив.
Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Ренійського районного суду Одеського області від 29.12.2016 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі щодо зарахування позивачу для призначення пенсії в одинарному розмірі стажу роботи у санітарно - карантинному відділі Ренійської портової санітарно - епідеміологічної станції Міністерства охорони здоровя України та Державній установі "Одеській лабораторний центр Держсанепідмслужби України" за період з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012, з 02.01.2013 по 23.09.2013.
Зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі зарахувати позивачу для призначення пенсії стаж роботи у санітарно-карантинному відділі Ренійської портової санітарно - епідеміологічної станції Міністерства охорони здоровя України та Державній установі "Одеській лабораторний центр Держсанепідмслужби України" за період з 13.04.1981 по 30.12.1985, з 17.07.1995 по 26.01.1999, з 04.09.2001 по 29.12.2012, з 02.01.2013 по 23.09.2013 з 09.08.2016.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що робота у закладах, у яких позивач працював у спірні періоди, підлягає зарахуванню у подвійному розмірі, тому відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивачу.
Серед іншого, суд першої інстанції виходив з того, що санітарно - карантинний відділ Ренійської портової санітарно - епідеміологічної станції належить до протичумних закладів, а робота в Державній установі «Одеський лабораторний центр Держсанепідмслужби України» - до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, робота в яких підлягає зарахуванню в подвійному розмірі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії в одинарному розмірі стажу роботи у санітарно - карантинному відділі Ренійської портової санітарно - епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров`я України за період з 13.04.1981 року по 30.12.1985 року, з 17.07.1995 року по 26.01.1999 року, з 04.09.2001 року по 29.12.2012 року.
Зобов`язано Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи у санітарно-карантинному відділі Ренійської портової санітарно - епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров`я України за період з 13.04.1981 року по 30.12.1985 року, з 17.07.1995 року по 26.01.1999 року, з 04.09.2001 року по 29.12.2012 року у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно відніс період роботи позивача з 02.01.2013 по 23.09.2013 на посаді інструктора-дезінфектора у Державній установі «Одеський лабораторний центр Держсанепідмслужби України» до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, що дає право на зарахування такого стажу роботи в подвійному розмірі, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо статусу вказаної установи як інфекційного закладу (відділення) охорони здоров`я
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.