ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/297/20
адміністративне провадження № К/9901/14911/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (головуючий суддя Соколенко О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді - Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
У С Т А Н О В И В:
14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу від 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 19506,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на протиправність винесеної контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) вiд 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У, вказуючи на відсутність законних підстав для нарахування єдиного внеску.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ці судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована доводами позивача, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що вона пропустила строк звернення до суду з позовом. Позивачка зазначає, що строк, протягом якого вона могла звернутися до суду з позовом, визначений частиною другою статті 122 КАС України як шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки про Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У ОСОБА_1 дізналася після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 60478616 Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 9 грудня 2019 року, то на дату звернення з позовом (14 січня 2020 року) строк звернення до суду нею не пропущено.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.