ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 400/2469/19
адміністративне провадження № К/9901/9534/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року (головуючий суддя Лебедєва Г.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді - Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування вимоги,
У С Т А Н О В И В:
7 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просив скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2019 року №Ф-411-25 зі сплати єдиного внеску на суму 22 046,02 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував про безпідставність прийняття контролюючим органом оскаржуваної вимоги, оскільки з 14 квітня 1997 року він зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте, підприємницьку діяльність не здійснює і не подає податкові та інші відомості. 30 березня 2019 року позивач рекомендованим листом отримав Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2019 року №Ф-411-25 та оскаржив її до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 10 травня 2019 року, вимогу залишила без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. На думку позивача, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є неправомірною, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, адміністративний позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована доводами позивача, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що він пропустив строк звернення до суду з позовом. ОСОБА_1 зазначає, що строк, протягом якого він мав право звернутися до суду з цим позовом, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України, а саме тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Оскільки рішення Державної фіскальної служби України від 10 травня 2019 року, яким його скаргу залишено без задоволення, а Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2019 року №Ф-411-25 - без змін, отримано позивачем 16 травня 2019 року, то на дату звернення до суду з позовом (7 серпня 2019 року) строк звернення до суду ним не пропущено.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із абзацом першим частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.