ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 620/1655/20
адміністративне провадження № К/9901/12319/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів -Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
УСТАНОВИВ:
СТОВ «Інтер» (далі - Товариство) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 28.01.2020 року №00000340500, №00000350500 та №00000330500.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 року №00000340500 та №00000330500. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Чернігівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 12.11.2019 року №540, 541, 542, 543, 544, відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України, плану-графіку, наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 01.11.2019 року №544, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ «Інтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, валютного за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року. Перевірка проводилась у період з 13.11.2019 року по 19.12.2019 року.
За наслідками перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області складено акт від 26.12.2019 року №270/05/30148677, у якому зазначено про порушення Товариством:
- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України:
занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 591 415,00 грн, в т.ч. за листопад 2017 року на суму 519 415,00 грн;
завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 625 795,00 грн., в т.ч. за грудень 2018 року на суму 625 795 грн;
- п.201.10 ст.201 ПК України в частині не реєстрації податкових накладних.
На акт перевірки позивачем подано до ГУ ДПС у Чернігівській області заперечення, які листом контролюючого органу від 27.01.2020 року №1026/10/25-01-05-01-06 залишені без задоволення.
На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області винесено СТОВ «Інтер» податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 року:
- №00000340500, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 625 795,00 грн;
- №00000350500, яким позивачу нараховано штрафні санкції на суму 164 721,01 грн;
- №00000330500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 887 123,00 грн (591 415,00 грн за основним платежем та 295 708,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство оскаржило їх в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 16.04.2020 року за №13568/6/99-00-08-05-02-06 вони залишені без змін.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, СТОВ «Інтер» звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.
Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За вказаних вимог КАС України, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно із ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (у редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг.
Відповідно до п.198.2, ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3, ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6, ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.201.1, п.201.6 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п.201.10. ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
В пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із пп. 14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.09.2017 року між СТОВ «Інтер» (замовник) та ТОВ «Стандарт Агроеко» (продавець) укладено договір про надання послуг №05/09/2017, підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати комплекс послуг по внесенню аміаку рідкого технічного спеціалізованою технікою виконавця на земельних ділянках замовника, а замовник прийняти та оплатити надані послуги, в порядку та на умовах визначених цим договором.
Пунктом 1.2 Договору установлено такі умови виконання договору: норма внесення рідкого аміаку - 120 кг аміаку рідкого на гектар оброблюваної поверхні; вартість комплексу послуг внесення аміаку рідкого технічного з урахуванням вартості та доставки аміаку рідкого технічного становить - 1576,00 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 262,67 грн без вартості дизельного палива, яке використовує сільгосптехніка для виконання послуг по внесенню аміаку.
Виконавець приступає до виконання комплексу послуг в строк, визначений замовником та після отримання передоплати в розмірі 100% вартості рідкого аміаку технічного з доставкою (пункт 2.1 Договору).