ПОСТАНОВА
Іменем України
07 червня 2022 року
Київ
справа №360/4140/20
адміністративне провадження №К/9901/28010/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №360/4140/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства «ЛОТТА» до Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «ЛОТТА» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (головуючий суддя Геращенко І.В., судді: Казначеєв Е.Г., Міронова Г.М.),-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року Селянське (фермерське) господарство «ЛОТТА» (далі - позивач, СФГ «ЛОТТА») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, яке судом апеляційної інстанції було замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Луганській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2020 року №0000050901 про накладення фінансових санкцій у розмірі 500000 грн.
Підставою подання зазначеного адміністративного позову стала незгода позивача із порушенням, виявленим контролюючим органом в ході проведеної на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичної перевірки, а саме зберігання пального у кількості 1500 л без відповідної ліцензії. В обґрунтування адміністративного позову позивач вказує на порушення посадовими особами відповідача порядку проведення фактичної перевірки, оскільки відповідний наказ містить лише загальне посилання на норми, що регулюють питання призначення такого виду перевірок. Будь-якої конкретизації підстав проведення фактичної перевірки указаний наказ не містить. Вручена позивачу копія наказу не була засвідчена належним чином. У запиті від 22 вересня 2020 року №6705/10/12-32-09-01-12, врученому позивачу під час проведення фактичної перевірки, відсутні вимоги про надання документів щодо місця зберігання пального та його залишків. При цьому указаний запит не містив печатки контролюючого органу та інформацію, яка б підтверджувала підстави для його надіслання.
Щодо суті виявлених в ході перевірки порушень позивач зазначає, що господарська діяльність СФГ «ЛОТТА» жодним чином не пов`язана із зберіганням пального на акцизному складі. При цьому позивач вважає, що поняття «місце зберігання», вжите у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), слід застосовувати у значенні, наведеному в ПК України. Зауважує, що посадові особи відповідача як не пропонували здійснити інвентаризацію пального, так і не здійснювали відповідних огляду та виміру самостійно. Зроблені відповідачем фотографії не підтверджують наявності пального чи взагалі будь-якої рідини в ємності.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 09 лютого 2021 року (суддя Пляшкова К.О.) адміністративний позов задовольнив. Здійснив розподіл судових витрат.
Постановою від 19 травня 2021 року Перший апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до наказу від 14 вересня 2020 року №898, на підставі підпунктів 20.1.4, 20.1.8, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2, пункту 80.8 статі 80 ПК України та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, зокрема Законом №481/95-ВР, з метою забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, ГУ ДПС призначено проведення фактичної перевірки СФГ «ЛОТТА» (ЄДРПОУ 21759798) за адресою: Луганська область, Старобільський район, село Новоборове, кадастровий номер земельної ділянки 4425183000:03:001:0338 (місце зберігання пального). Термін проведення фактичної перевірки визначено строком не більше 10 діб з 23 вересня 2020 року (том 1 а.с.23).
На підставі вказаного наказу видано направлення на проведення фактичної перевірки від 14 вересня 2020 року № 574, № 575 (т.1 а.с.24, 25).
З направленнями на перевірку голова СФГ «ЛОТТА» ОСОБА_1 ознайомився 23 вересня 2020 року об 11 год. 30 хв. та отримав копію наказу на перевірку, що підтверджено його підписом на вказаних направленнях.
Також на початку фактичної перевірки голові СФГ «ЛОТТА» під підпис вручено запит про надання документів від 22 вересня 2020 року № 6705/10/12-32-09-01-12 (том 1 а.с.112-113).
На підставі наказу та направлень посадові особи ГУ ДПС провели фактичну перевірку місця зберігання пального, що розташоване за адресою: Луганська область, Старобільський район, село Новоборове, кадастровий номер земельної ділянки 4425183000:03:001:0338, та належить суб`єкту господарювання СФГ «ЛОТТА», за наслідками якої складено акт від 24 вересня 2020 року № 12-32/32-01/21759798 (том 1 а.с.30-33, 114-115).
Під час перевірки контролюючий орган встановив, що СФГ «ЛОТТА» проводить господарську діяльність за адресою: Луганська область, Старобільський район, село Новоборове, кадастровий номер земельної ділянки 4425183000:03:001:0338. Указана земельна ділянка належить рідному брату ОСОБА_2 та використовується для зберігання дизельного палива на підставі усної угоди. СФГ «ЛОТТА» не є підприємством, яке повністю утримується за рахунок державного або місцевого бюджету, та не є установою системи державного резерву. За вказаною адресою знаходиться ємність об`ємом 4 м3, що використовується для зберігання дизельного палива для власних потреб. На підставі договору поставки від 24 лютого 2020 року № 51 до СФГ «ЛОТТА» 09 березня 2020 року та 28 серпня 2020 року поставлено дизельне паливо ДП-3-Євро5 ВО (ДСТУ 7688:2015), код згідно з УКТЗЕД 2710194300, від ТОВ «Дизель Стар» (код ЄДРПОУ41191688) у кількості 2880 л (згідно з ТТН на відпуск нафтопродуктів від 09 березня 2020 року № 77) та у кількості 2978,63 л (згідно з акцизними накладними форми «П»). Розвантаження дизельного палива проводиться в ємність об`ємом 4 м3 та використовується для зберігання дизельного палива для власних потреб підприємства (здійснення сільськогосподарських робіт на транспорті). Ємність обладнана ручним насосом для заправки паливних баків на автотранспорті та каністр. Станом на 23 вересня 2020 року в ємності зберігається дизельне паливо у кількості 1500 л (згідно з довідкою від 23 вересня 2020 року). Акти списання палива станом на 23 вересня 2020 року відсутні, списання буде здійснено після закінчення польових робіт (зі слів голови).
Враховуючи викладене, перевіряючі дійшли висновку про порушення статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального.
Акт перевірки підписаний головою СФГ «ЛОТТА» ОСОБА_1. Згідно з додатком № 1 до акта перевірки на зберіганні знаходиться дизельне паливо ДП-3-Євро5 ВО, код згідно з УКТЗЕД 2710194300, від ТОВ «Дизель Стар» (код ЄДРПОУ41191688) у кількості 1500 л, вартість згідно з накладними (том 1 а.с.34, 116).
Крім того, в ході фактичної перевірки головою СФГ «ЛОТТА» власноруч складено довідку, в якій вказано, що станом на 23 вересня 2020 року залишки дизельного палива УКТЗЕД 2710194300 в ємності 4 м3, розташованої за адресою: Старобільський район, село Новоборове, кадастровий номер земельної ділянки 4425183000:03:001:0338, становлять 1500 л (том 1 а.с.117).
У власноруч складених письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердив вказані в акті фактичної перевірки обставини щодо поставки дизельного палива, місця його зберігання для власних потреб (том 1 а.с.118).
Після закінчення проведення фактичної перевірки о 15:00 год 23 вересня 2020 року комісією у складі голови СФГ «ЛОТТА» ОСОБА_1 , механізатора ОСОБА_3 та члена селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 проведено інвентаризацію залишків пального в СФГ «ЛОТТА», в ході якої виявлено, що залишки пального в кількості 532 л знаходяться в тракторах, комбайні та вантажному автомобілі. В бочці, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 пального не виявлено (том 1 а.с.138).
Вказаний акт та акт списання пального від 23 вересня 2020 року були надані до ГУ ДПС разом з поясненнями від 25 вересня 2020 року, в яких ОСОБА_1 вказав, що в ході фактичної перевірки розгубився та повідомив, що залишки пального складають приблизно 1500 л. При цьому він не міг чітко знати, скільки пального і чи є воно в наявності. Провести інвентаризацію пального під час перевірки не пропонували. Після закінчення перевірки, у зв`язку з наявністю сумніву про кількість пального, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 провели інвентаризацію, в ході якої встановили відсутність пального на зберіганні (том 1 а.с.136-139).
На підставі акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2020 року № 0000050901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500000 грн (том 1 а.с.142).
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є отримання в установленому законом порядку інформації про порушення вимог законодавства. В обґрунтування своєї позиції послався на постанови Верховного Суду від 08 вересня 2020 року (справа №640/21536/19), від 19 листопада 2020 року (справа №160/7971/19). Враховуючи викладене, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, що самостійною підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є здійснення податковим органом контрольних функцій у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Суд зазначив, що ні доповідна записка, яка стала підставою для прийняття наказу про проведення перевірки, ні сам наказ не містять будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім звичайної вказівки на норми, що регулюють питання проведення такої перевірки. Довід ГУ ДПС про врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 05 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16) був відхилений з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), відповідно до якої врахуванню підлягає саме остання правова позиція Верховного Суду. З посиланням на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року (справа №823/17123/18), від 04 вересня 2020 року (справа №821/1274/18), від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18), суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок допущених податковим органом процедурних порушень спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, апеляційний суд послався на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 04 березня 2021 року (справа №803/1171/17), згідно з яким окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатись як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо з його змісту видається за можливе ідентифікувати передбачену законом фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. Апеляційний суд дійшов висновку, що службова записка, яка стала підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки, містила інформацію про конкретний факт недотримання позивачем податкового законодавства. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції, що відсутності у контролюючого органу підстав для проведення спірної перевірки.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР підтверджується належними, достовірними та допустимими доказами, зокрема, первинними документами, що підтверджують факт поставки дизельного пального від ТОВ «Дизель Стар» та власноруч складеними ОСОБА_1 поясненнями.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, СФГ «ЛОТТА» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував приписи пункту 73.3 статті 73 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 09 квітня 2019 року (справа №804/5772/16), від 16 квітня 2020 року (справа №812/1681/16). За позицією позивача, апеляційний суд залишив поза увагою, що вручений позивачу під час проведення фактичної перевірки запит не містив печатки контролюючого органу, інформації, яка б підтверджувала підстави для його надіслання, та повного і вичерпного переліку інформації, що запитується, й документів, що пропонується надати.
В порушення вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України податковий орган не зазначив конкретних підстав для проведення фактичної перевірки позивача. Апеляційний суд при застосуванні указаної норми права не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа №820/4895/18), від 08 вересня 2020 року (справа №640/21536/19), від 17 грудня 2020 року (справа №520/12028/18). У наведених постановах суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими доводи про неправомірність оскаржуваних наказів про проведення фактичної перевірки як таких, що не містили посилань на конкретні підстави її призначення, крім загальних посилань на норми, що регулюють означене питання. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції помилково в обґрунтування своєї позиції послався на постанову Верховного Суду від 04 березня 2021 року (справа №803/1171/17). У наведеному апеляційним судом рішенні суд касаційної інстанції вказував про дефекти в оформленні наказу, які полягають у відсутності чи неповноті посилань на конкретні пункти чинного законодавства, тоді як у розглядуваній справі скаржник доводить відсутність конкретизації інформації у наказі щодо підстав призначення перевірки. Скаржник вважає, що відсутність таких відомостей не може сприйматись як незначний дефект.
Також скаржник вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою, що наказ про проведення фактичної перевірки суперечить вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, а саме у ньому не зазначено період діяльності позивача, який буде перевірятись. У постанові від 11 вересня 2018 року у справі №826/14478/17 Верховний Суд дійшов висновку, що такий недолік створює для платника податків відчуття правової невизначеності при здійсненні контролюючим органом податкового контролю стосовно нього.
Наявність підстав для перегляду постанови апеляційного суду згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник мотивує відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 52 частини першої статті 1, частини восьмої статті 15, абзацу 8 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР у взаємозв`язку з абзацом 1 підпункту 1.1 статті 1, статтею 5, підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України. На переконання скаржника, норми ПК України визначають, що приміщення або територія, де суб`єкт господарювання провадить свою діяльність шляхом зберігання пального, є акцизним складом. Позивач наполягає, що він як платник єдиного податку четвертої групи у періоді, що перевірявся, не отримував пального у розмірі, що перевищує 10000 кубічних метрів, як це передбачено підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, який дає визначення поняттю «акцизний склад». Скаржник зауважує, що Закон №481/95-ВР не конкретизує поняття «місце зберігання пального», тому, на його думку, воно має застосовуватись у значенні, наведеному в ПК України.
При цьому скаржник вважає, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний суд порушив вимоги частини третьої статті 242 КАС України. За позицією скаржника, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам позивача про відсутність у нього на зберіганні пального, не з`ясував обставин, за яких головою СФГ «ЛОТТА» було складено довідку та пояснення, які враховувались судом при прийнятті рішення. Поза увагою суду залишились і докази відсутності у позивача на зберіганні пального: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 квітня 2019 року №24450370 про види діяльності СФГ «ЛОТТА», серед яких відсутня діяльність щодо операцій з пальним; відсутність на обліку у позивача ємностей для зберігання пального; копія акта проведення інвентаризації пального від 23 вересня 2020 року; копія акта про списання пального від 30 липня 2020 року; показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , згідно з якими на СФГ «ЛОТТА» не вівся облік пального, воно придбавалось і витрачалось за потреби.
Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СФГ «ЛОТТА» з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. З приводу посилань скаржника на порушення вимог пункту 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що після початку проведення податковим органом фактичної перевірки у СФГ «ЛОТТА» виник обов`язок надати посадовим особам ГУ ДПС усі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, не залежно від направлення/ненаправлення письмового запиту. Верховним Судом у постановах від 09 квітня 2019 року (справа №804/5722/16), від 16 квітня 2020 року (справа №811/1681/16), на які послався скаржник, викладено висновки у правовідносинах, що не є подібними до спірних, оскільки виникли під час проведення документальних планової виїзної та позапланової невиїзної перевірок.
Щодо доводів про порушення при призначенні і проведенні перевірки підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України відповідач зазначив, що у наведеній нормі самостійною підставою для проведення фактичної перевірки є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Відтак, самого лише факту покладення на податковий орган обов`язків із здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин достатньо для проведення фактичної перевірки. Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 05 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 21 квітня 2021 року (справа №805/3809/16-а). На думку відповідача, апеляційний суд також правильно врахував висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 04 березня 2021 року (справа №803/1171/17), що наявність службової записки може розглядатись як передбачена підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстава для проведення фактичної перевірки.
Посилання скаржника на відсутність доказів щодо наявності пального чи будь-якої іншої рідини у ємності є безпідставними, оскільки дизельне пальне було поставлено СФГ «ЛОТТА» 09 березня 2020 року у кількості 2880 л та 28 серпня 2020 року - у кількості 2978,63 л. Станом на 23 вересня 2020 року були відсутні акти списання пального у зазначеній кількості, а голова СФГ «ЛОТТА» власноруч написав пояснення та склав довідку, що у ємності 4 м3, розташованій на земельній ділянці з кадастровим номером 4425183000:03;001:0338, за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Новоборове, зберігається пальне у кількості 1500 л. Акти інвентаризації та списання пального, а також повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) від 24 вересня 2020 року, були складені та подані вже після проведення фактичної перевірки.
Щодо тверджень, що діяльність СФГ «ЛОТТА» не пов`язана із зберіганням пального на акцизному складі, а пальне використовується виключно для потреб власного споживання, ГУ ДПС зазначило, що скаржник помилково ототожнює поняття «акцизний склад» з поняттям «місце зберігання пального». Вважає, що згідно з приписами Закону №481/95-ВР суб`єкт господарювання, який здійснює зберігання пального, повинен отримати відповідну ліцензію, незалежно від того, чи є він розпорядником акцизного складу. Усі виключення серед суб`єктів господарювання, які можуть не отримувати таку ліцензію, наведені у статті 15 Закону №481/95-ВР.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
І. Колегією суддів встановлено, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, перевірці підлягають питання правильності застосування судами:
1) пункту 73.3 статті 73 ПК України у ситуації направлення запиту під час проведення фактичної перевірки, в якому відсутні печатка контролюючого органу, інформація щодо підстав його надіслання та інформація, що запитується. Скаржник вважає, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 квітня 2019 року (справа №804/5772/16), від 16 квітня 2020 року (справа №812/1681/16);
2) підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в частині зазначення у наказі конкретних підстав для проведення фактичної перевірки у розрізі висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа №820/4895/18), від 08 вересня 2020 року (справа №640/21536/19), від 17 грудня 2020 року (справа №520/12028/18);
3) пункту 81.1 статті 81 ПК України в частині вказівки у наказі про проведення фактичної перевірки періоду діяльності, що буде перевірятися. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року (справа №826/14478/17) в цій частині.
Щодо першого питання.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
У справі, яка переглядається колегією суддів, суди попередніх інстанцій встановили, що запит контролюючого органу від 22 вересня 2020 року №6705/10/12-32-09-01-12 було вручено голові СФГ «ЛОТТА» в ході проведення фактичної перевірки, призначеної відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
У постанові від 16 квітня 2020 року (справа №812/1681/16), на яку робить посилання позивач як на підставу касаційного оскарження, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», оскільки направлений в порядку пункту 73.3 статті 73 ПК України запит не містив печатки податкового органу. Зазначені порушення, за висновком касаційного суду, дають підстави для висновку про незаконність проведення зазначеного виду податкової перевірки.
У наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року (справа №804/5772/16) Судом досліджувалось питання дотримання податковим органом встановленої законом процедури проведення документальної планової виїзної перевірки. За висновком суду, підписання запиту про подання інформації не уповноваженою особою, а саме державним ревізором-інспектором відділу аудиту, звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» від надання на нього відповіді. Такий недолік запиту звільняє платника податків від відповідальності за ненадання до перевірки первинних бухгалтерських документів.
Таким чином, наведені скаржником постанови ухвалені Верховним Судом у справах, предметом яких було дотримання податковим органом процедури проведення документальних планової виїзної та позапланової невиїзної перевірок, тоді як у спірних правовідносинах ГУ ДПС проводило фактичну перевірку. Відмінність встановлених обставин порівнюваних справ свідчить про те, що правовідносини у них не є подібними.
При цьому колегія суддів також враховує особливості проведення фактичної перевірки, визначені приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, статті 80 ПК України, які не пов`язують можливість її проведення з отриманням/неотриманням від платника податків відповіді на запит, оскільки направлення останнього при проведенні зазначеного виду податкової перевірки не є обов`язковим.
Таким чином, у наведених скаржником постановах висновки Верховного Суду зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що свідчить про неподібність правовідносин. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою СФГ «ЛОТТА» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України щодо застосування судами приписів пункту 73.3 статті 73 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 09 квітня 2019 року (справа №804/5772/16), від 16 квітня 2020 року (справа №812/1681/16).