Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 369/1271/16-к
Провадження № 51-6029 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Остапука В.І., Кишакевича Л.Ю.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Круценко Т.В.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Миргороді Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдано у зв`язку недоведеністю наявності в його діяннях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 14.09.2015 приблизно о 09 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки "Peugeot Partner" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Гагаріна зі сторони с. Забуччя в напрямку автодороги Київ-Чоп, на перехресті вулиці Гагаріна та вулиці Мічуріна, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись у населеному пункті перевищив максимально дозволену швидкість 60 км/год, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем "Ford Connect" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який завершував маневр повороту ліворуч з вулиці Мічуріна на вулицю Гагаріна.
В результаті ДТП пасажир автомобіля "Ford Connect" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №277/Д від 29.10.2015 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.
У даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п.: 1.5. (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків); 2.3. "б" (Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); 10.1 (Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху); 12.4 (У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.) Правил дорожнього руху України, (ПДР) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, що стало причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і вказане порушення знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, вказав на те, що обвинувачення не довело, що між діями саме ОСОБА_1 та наслідками у виді тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_3 є прямий причинний зв`язок, так само як і не аргументували чому порушення ПДР України водієм ОСОБА_2 не перебувають в прямому причинному зв`язку з наслідками.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає рішення суду апеляційної інстанції незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Стверджує, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, про що зазначалось в апеляційній скарзі. Так, під час судового засідання 25 січня 2017 року слухання справи проводилось за участю іншого секретаря судового засідання, проте суд в порушення вимог ст. 344 КПК України, не оголосив прізвище нового секретаря судового засідання, не розʼяснив учасникам судового провадження право відводу і не зʼясував, чи заявляють вони йому відвід. Крім того, головуючим суддею не дотримано вимог ст. ст. 22, 321 КПК України, чим порушено принцип змагальності сторін, та не забезпечено належного фіксування судового провадження технічними засобами, зокрема, аудіозаписи судових засідань за 11 травня 2016 року та 26 жовтня 2016 року неналежної якості. Також апеляційний суд не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню - ч.1 ст. 286 КК України.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшли письмові заперечення виправданого ОСОБА_1, в яких він зазначає про те, що апеляційним судом не допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді справи щодо нього, у звʼязку з чим ухвалу апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року просить залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги прокурора частково - в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при виправданні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України. Зазначені в касаційній скарзі доводи щодо порушень вимог кримінального процесуального закону (ст. 344 КПК України та неналежної якості аудіозаписів судових засідань) вважала необґрунтованими.
Виправданий у суді касаційної інстанції просив відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння за ст. 286 КК України: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ст. 286 частинах 1, 2 або 3 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв`язку. Така позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, передбаченого ст. 286 КК України, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17).
Відповідно до усталеної судової практики, у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Враховуючи наведене, на думку Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.