Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 723/779/20
провадження № 61-11906св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство «БМ-2018», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Лисака І. Н., Одинака О. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «БМ-2018», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «БМ-2018» (далі - АТ «БМ-2018»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (далі - ТОВ «ФК «Флексіс»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним.
Позов мотивовано тим, що 10 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «БМ Банк» (далі - ВАТ «БМ Банк»), правонаступником якого є АТ «БМ-2018», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2640/101008. 10 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 вересня 2015 року, зі змінами згідно з рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 30 листопада 2016 року, які набули законної сили, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь АТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008, загальна сума якої становить 37 722,29 швейцарських франків та 14 272,56 грн.
10 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Кондрюком К. О. за виконавчим листом № 727/815/15-ц, виданим 17 квітня 2019 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, відкрито виконавче провадження ВП № 59512073.
Із заяви ТОВ «ФК «Флексіс» до Шевченківського районного суду м. Чернівці про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 59512073 з додатками, позивач дізнався про те, що 19 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та АТ «БМ-2018», яке є правонаступником прав та обов`язків ВАТ «БМ Банк», укладено договір № 19/12/2019/3 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008 та договорами забезпечення.
Позивач зазначав, що вказаний договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008 та договорами забезпечення, який укладений 19 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та АТ «БМ-2018», яке є правонаступником прав та обов`язків ВАТ «БМ Банк», порушує права позивача, як споживача банківських послуг, та суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008 та договорами забезпечення від 19 грудня 2019 року № 19/12/2019/3, укладений між ТОВ «ФК «Флексіс» та АТ «БМ-2018» .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008 та договорами забезпечення від 19 грудня 2019 року № 19/12/2019/3, укладений між ТОВ «ФК «Флексіс» та АТ «БМ-2018».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваним договором порушено прав споживача банківських послуг ОСОБА_1 , оскільки збільшено розмір грошової вимоги до 52 026,83 швейцарських франків, що не відповідає розміру заборгованості, визначеному рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 вересня 2015 року. ТОВ «ФК «Флексіс» не повідомило боржника про заміну кредитора, проігнорувало пропозицію позивача щодо врегулювання питання погашення боргу шляхом продажу предмета іпотеки.
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Флексіс» про перегляд заочного рішення відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Флексіс» задоволено. Заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за своєю юридичною природою є договором факторингу, незважаючи на його назву. ТОВ «ФК «Флексіс» є фінансовою установою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та може надавати фінансові послуги згідно із свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у тому числі у формі факторингу. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань недійсним з підстав неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні, оскільки в силу вимог частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
16 липня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її із Сторожинецького районного суду Чернівецької області.
04 травня 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл та справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Литвиненко І. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17. Також заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що АТ «БМ-2018» не є банківською установою, а тому відсутні підстави вважати, що відбулася заміна кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором та договорами забезпечення. Таким чином, на момент укладення оскаржуваного договору про відступлення права вимоги АТ «БМ-2018» не було наділене правом вимоги до боржника за кредитним договором та договорами забезпечення. Оспорюваним договором про відступлення права вимоги було здійснене штучне збільшення суми боргу за кредитним договором. АТ «БМ-2018» відхилило пропозицію позивача щодо врегулювання питання погашення боргу шляхом продажу майна, яке є предметом іпотеки, на користь третьої особи, за ціну, яка значно перевищує ціну, визначену оспорюваним договором відступлення права вимоги, що свідчить про те, що укладаючи оспорюваний договір, представник АТ «БМ-2018» діяв всупереч інтересам юридичної особи.
Доводи інших учасників справи
У встановлений ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року строк відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 10 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ Банк», правонаступником якого є АТ «БМ-2018», та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 26/40/101008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 55 000,00 швейцарських франків, строком повернення до 09 жовтня 2018 року (а. с. 9-11, т. 1).
З метою забезпечення виконання кредитного договору від 10 жовтня 2008 року № 26/40/ НОМЕР_1 між ВАТ «БМ Банк», правонаступником якого є АТ «БМ-2018», та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договір поруки від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008 (а. с. 12, т. 1).
10 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ Банк», правонаступником якого є АТ «БМ-2018», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 26/40/101008, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. (а. с. 23-25, т. 1).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 вересня 2015 року у справі № 727/551/15 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008 в сумі 37 722,29 швейцарських франків та 14 272,56 грн.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 30 листопада 2016 року у справі № 727/551/15 рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 вересня 2015 року змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 31 975,12 швейцарських франків, заборгованість за процентами у розмірі 1 560,14 швейцарських франків, пеню у розмірі 12 019,57 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 2 134,2 швейцарських франків, заборгованість за процентами у розмірі 1 560,14 швейцарських франків, пеню у розмірі 2 252,99 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 17-21, т. 1).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. від 10 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59512073 з виконання виконавчого листа № 727/815/15-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 17 квітня 2019 року (а. с. 22, т. 1).
19 грудня 2019 року між АТ «БМ-2018», яке є правонаступником ПАТ «БМ Банк» (первісний кредитор), та ТОВ «ФК «Флексіс» (новий кредитор) укладено договір № 19/12/2019/3 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року № 26/40/101008 та договорами забезпечення, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору.
Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору розмір заборгованості боржника, право вимоги якої відступається за цим договором становить 52 026 швейцарських франків 83 сантими, що еквівалентно 1 240 655,87 грн, із них тіло кредиту в сумі 34 109 швейцарських франків 32 сантими, що еквівалентно 813 386,63 грн, проценти в сумі 17 917 швейцарських франків 51 сантим, що еквівалентно 427 269,24 грн, а також всі визначені в судових рішеннях до стягнення з боржника, поручителів та майнових поручителів на користь первісного кредитора суми.
На підставі пункту 4.1 договору ціна договору становить 20 866,42 грн. Ціна договору відповідає рівню звичайної ціни, що склалася на ринку, визначеної на підставі незалежної експертної оцінки (а. с. 14-16, т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
У частині першій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як зазначено у частині першій статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).