Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 605/646/20
провадження № 61-17901св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати»,
відповідачі: приватне підприємство «Качан-07», ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року у складі судді Горуц Р. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Парандюк Т. С.Дикун С. І., Храпак Н. М.,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» до приватного підприємства «Качан-07», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» (далі - ТОВ «Мрія Фармінг Карпати») звернулося до суду із позовом до приватного підприємства «Качан-07» (далі - ПП «Качан-07»), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» направляло ОСОБА_1 листи-повідомлення із відповідними проектами додаткової угоди, з пропозицією продовжити дію договору оренди, але орендодавець повідомила про своє бажання припинити дію договору та уклала договір оренди землі з відповідачем ПП «Качан-07».
Позивач вважає порушеним його переважне право на укладення договору оренди землі, оскільки він повністю дотримав вимоги, зазначені у статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Позивач просив суд:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2019 року, який укладений між відповідачами;
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50586914 від 09 січня 2020 року;
- визнати поновленим договір оренди землі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що орендодавець ОСОБА_1 письмово повідомила орендаря про своє небажання продовжувати договір оренди та його розірвання із залишенням за собою права самостійно розпоряджатись земельною ділянкою. Визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Качан-07» не відновить порушені права ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», оскільки задоволення вказаної вимоги не надаватиме орендарю переважного права на поновлення договору оренди від 07 грудня 2012 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Також, в касаційній скарзі скаржник просить передати вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Підгаєцького районного суду Тернопільської області.
13 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 922/1464/18, у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14 та від 25 травня 2016 року у справі № 911/1707/15 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що протягом часу дії договору, ТОВ «Багаті Чорноземи», правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору, 22 грудня 2018 року направило орендодавцю лист-повідомлення від 01 липня 2018 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк на 7 років із зазначенням розміру орендної плати 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік, долучивши до такого листа відповідний проект додаткової угоди.
05 лютого 2019 року ТОВ «Багаті Чорноземи» направило повторно орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі при цьому запропонувавши збільшення розміру орендної плати до 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік. У відповідь на даний лист-повідомлення орендодавець направив лист-повідомлення від 22 лютого 2019 року про заперечення в поновленні договору оренди землі, згідно якого повідомив, що поновлювати договір оренди землі не буде. Водночас причин такої відмови не зазначив, а також не зазначив з якими запропонованими умовами договору орендодавець не погоджується, не запропонував інших прийнятних для орендодавця умов договору оренди та не повідомив про намір укласти договір оренди з іншим орендарем і запропонованих ним умов. Вказав лише, що залишає за собою право приступити до використання земельної ділянки, що може свідчити про намір використовувати її самостійно.
На підставі наведених обставин та змісту листа-повідомлення від 22 лютого 2019 року, виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду землі» відповідно до договору, орендар, вважаючи, що це повідомлення не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі» та зважаючи на той факт, що орендодавець не приступив до самостійного використання земельної ділянки, після закінчення строку дії договору, товариство продовжило використовувати земельну ділянку у своїй господарській діяльності, нарахувало та виплатило орендодавцю орендну плату за 2019 рік.
12 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклала з ПП «Качан-07» новий договір оренди тієї самої земельної ділянки та 09 січня 2020 року приватне підприємство зареєструвало право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується даними відповідної інформаційної довідки, отриманої через офіційний сайт Міністерства юстиції України.
Таким чином, діями відповідачів у вигляді укладення між ними спорюваного договору оренди землі було порушено переважне право ТОВ «Багаті Чорноземи», правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», на поновлення договору та яке, в силу приписів статей 15, 16 ЦК України, підлягає захисту.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, є власником земельної ділянки площею 2,45 га, кадастровий номер 6124884000:01:001:0368, розташованої на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (на даний час - Мирненського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області (т. 1 а. с. 8).
07 грудня 2012 року між ТОВ «Багаті Чорноземи» та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 2,45 га строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, але в будь-якому разі строк цього договору закінчується після завершення збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії цього договору (з урахуванням ротації сільськогосподарських культур). Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено 20 лютого 2014 року, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2014 року, наданим реєстраційною службою Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області (т. 1 а. с. 9-15).
Відповідно до пункту 20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється упродовж 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Однак всупереч вказаним вимогам договору, земельна ділянка площею 2,45 га, кадастровий номер 6124884000:01:001:0368, була передана орендарю та прийнята останнім у момент підписання договору, тобто більше аніж за 1 рік та 2 місяці до настання обставин, визначених пункт 20 договору.
Пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Поновлення договору оренди відбувається згідно зі статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Листом-повідомленням від 01 липня 2018 року ТОВ «Багаті Чорноземи» повідомило орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі. Такий лист було направлено 22 грудня 2018 року та отримано орендодавцем 28 грудня 2018 року. До листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди до договору оренди землі від 07 грудня 2012 року, в якому запропоновано продовжити дію договору оренди землі на 7 років, із викладенням пункту 9 договору в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у розмірі 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі, або в натуральній формі - 1 800 кг зерна та 50 кг цукру щорічно. Усі інші положення договору залишено без змін (т. 1 а. с. 21-24).
Листом-повідомленням від 02 січня 2019 року, який надіслано 13 січня 2019 року та отримано ТОВ «Багаті Чорноземи» 14 січня 2019 року, ОСОБА_1 повідомила про своє бажання припинити дію договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено.
До вказаного листа-повідомлення ОСОБА_1 було додано підписані нею два акти прийому-передачі земельної ділянки, один з яких відповідач просила, після їх підписання позивачем, повернути їй (т. 1 а. с. 164, 165).
05 лютого 2019 року ТОВ «Багаті Чорноземи» повторно надіслало лист-повідомлення ОСОБА_1 від 28 січня 2019 року про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі, із доданим до нього проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 07 грудня 2012 року, в якому запропоновано продовжити дію договору оренди землі на 7 років, із викладенням пункту 9 договору в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі, або в натуральній формі - 1800 кг зерна та 50 кг цукру щорічно. Усі інші положення договору, залишено без змін. Дані документи ОСОБА_1 отримала 11 лютого 2019 року (т. 1 а. с. 17-20).
22 лютого 2019 року ОСОБА_1 направила ТОВ «Багаті Чорноземи» лист-повідомлення у якому зазначила, що поновлювати договір оренди землі, укладений 07 грудня 2012 року між нею та ТОВ «Багаті Чорноземи» вона не буде, а тому просила без її відома не проводити будь-яких польових робіт після збору урожаю, тобто утримуватись від вчинення дій, які б перешкоджали використанню належної їй, як власнику, земельною ділянкою. Також нагадала про повернення їй підписаного акту прийому-передачі земельної ділянки, який вона надсилала листом-повідомленням від 02 січня 2019 року (а. с. 25, 26).
Згідно пункту 37 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
20 лютого 2019 року закінчився п`ятирічний строк дії договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Багаті Чорноземи» та припинились між ними правовідносини (20 лютого 2014 року відбулась державна реєстрація договору).
24 квітня 2019 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» було затверджено статут ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» (протокол № 24-04-2019) та зазначено, що ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» є правонаступником приєднаного ТОВ «Багаті Чорноземи» в обсязі усіх його активів, капіталу та зобов`язань, переданих згідно передавального акту від 18 вересня 2018 року (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Товариство набуває статусу юридичної особи з усіма без виключення правами й обов`язками згідно українського законодавства з дня його державної реєстрації (пункти 1.5, 3.1 статуту товариства) (т. 1 а. с. 28-30).
12 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ПП «Качан-07» укладено договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, право оренди за яким зареєстровано в установленому законом порядку 09 січня 2020 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає, а ПП «Качан-07» приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4475 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6124884000:01:001:0368, яка розташована на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, строком на 10 років, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 6 377,77 грн, 11 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або натуральною продукцією, яка вирощується орендарем у розмірі, що відповідає грошовому еквіваленту орендної плати (т. 1 а. с. 139, 140).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права