Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 297/384/19
провадження № 61-4179св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Берегівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 року у складі судді Фейіра О. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Берегівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно та звільнення його з-під арешту.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Берегівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про визнання права власності на домоволодіння та звільнення його з-під арешту.
Позов мотивовано тим, що із 09 жовтня 1976 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу вони набули у спільну сумісну власність домоволодіння на АДРЕСА_1 . При цьому право власності на це домоволодіння оформлено одноосібно на ОСОБА_2 .
Вказувала, що на виконанні у Берегівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області знаходиться виконавчий лист № 297/1026/14-ц, який виданий 05 травня 2017 року Берегівським районним судом Закарпатської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 31 серпня 2006 року № 201/7-06 у розмірі 486 183,43 грн.
20 грудня 2018 року державним виконавцем було описано та арештовано майно, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_2 , зокрема житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що накладення арешту порушує її права як співвласника домоволодіння, внаслідок чого вона позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд.
Позивач просила:
- визнати за нею право спільної часткової власності на 1/2 частку домоволодіння на АДРЕСА_1 , загальною площею 65,5 кв. м та житловою площею 46,2 кв. м, жилий будинок А, літня кухня Б, сарай В, сарай Г, хлів Д, вбиральня Є, огорожа, 1-3;
- визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частку домоволодіння на АДРЕСА_1 , загальною площею 65,5 кв. м та житловою площею 46,2 кв. м, жилий будинок А, літня кухня Б, сарай В, сарай Г, хлів Д, вбиральня Є, огорожа, 1-3;
- зняти арешт із вказаного домоволодіння.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову вказував на відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд не прийняв до уваги визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 , оскільки вважав, що таке суперечить закону, порушує права та інтереси ТОВ «Кредитні ініціативи», а звернення ОСОБА_1 із даним позовом суд вважав наміром уникнути виконання судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .
Апеляційний суд наголосив на тому, що у Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо накладення арешту згідно постанови від 20 грудня 2018 року про опис та арешт майна. В той же час, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, спірне майно домоволодіння є предметом іпотеки за кількома договорами іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Берегівського районного суду Закарпатської області.
12 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Також, заявник зазначає, про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що хоча право власності на спірне домоволодіння оформлено одноосібно на ОСОБА_2 , проте таке домоволодіння набуто подружжям за час шлюбу та є об`єктом спільної власності, тобто судами не враховано презумпцію спільності майна подружжя. ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та не спростовував презумпцію спільності майна подружжя. Позивач не надавала згоди на укладання будь-яких кредитних договорів.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб 09 жовтня 1976 року, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 1976 року (а. с. 10).
Право власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 09 грудня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 грудня 2004 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Великоберезької сільської ради від 11 листопада 2004 року № 56 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 грудня 2004 року (а. с. 14, 15).
Вказане домоволодіння утворюють: жилий будинок А, літня кухня Б, сарай В, сарай Г, хлів Д, вбиральня Є, огорожа, 1-3; загальна площа становить 65,5 кв. м, житлова площа 46,2 кв. м (а. с. 16).
На виконанні у Берегівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області знаходиться виконавчий лист № 297/1026/14-ц, який виданий 05 травня 2017 року Берегівським районним судом Закарпатської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 31 серпня 2006 року № 201/7-06 у розмірі 486 183,43 грн.
20 грудня 2018 року заступник начальника Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області виніс постанову про опис та арешт майна, що належить боржнику ОСОБА_2 , зокрема, житловий будинок садибного типу на АДРЕСА_1 (а. с. 24, 25).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.