Постанова
Іменем України
06червня 2022 року
м. Київ
справа № 760/6171/17
провадження № 61-17699 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Ратнікової В. М., Невідомої Т. О., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Ратнікової В. М., Невідомої Т. О.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка» (далі - ДП «Національна опера України») про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати наказ ДП «Національна опера України» від 23 лютого 2017 року № 217-к «Про припинення безстрокового трудового договору» незаконним; скасувати наказ ДП «Національна опера України» від 23 лютого 2017 року № 217-к «Про припинення безстрокового трудового договору»; поновити ОСОБА_1 на роботі в ДП «Національна опера України» на посаді режисера оперної трупи з 23 березня 2017 року; стягнути з ДП «Національна опера України» на користь ОСОБА_1 , кошти за час вимушеного прогулу в розмірі 434 603,79 грн з подальшим відрахуванням податків і інших обов`язкових платежів
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 16 вересня 2004 року його прийнято на роботу до Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка, який у подальшому перейменовано на державне підприємство «Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка» (ДП «Національна опера України»), на посаду режисера оперної трупи за строковою трудовою угодою.
Відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.
На виконання положень вказаного закону, вийшовши на роботу, після лікарняного 03 березня 2017 року, він звернувся до відповідача із заявами від 03 березня 2017 року вх. 297 та від 03 березня 2017 року вх. № 299, в яких просив останнього, надати примірник контракту для ознайомлення та надати час для вивчення умов контракту, з метою подальшого його підписання. Відповідачем йому не надано контракту для його подальшого підписання.
Наказом про припинення безстрокового договору від 23 лютого 2017 року, виданим генеральним директором Чуприною П. Я. , припинено безстроковий трудовий договір, укладений між ним та відповідачем на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України. Підставою для припинення трудового договору вказано підстави, передбачені іншими законами.
Однак його звільнення в порушення частини третьої статті 40 КЗпП України відбулося у період непрацездатності, а також без згоди професійної спілки працівників Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» «Вільна опера».
Ураховуючи допущенні відповідачем порушення норм законодавства при його звільненні, позивач просив суд задовольнити позов.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності порушення норм законодавства при звільненні позивача,оскільки ним не надано згоди на укладення контракту, тому відповідачем правомірно припинено з позивачем безстроковий трудовий договір 23 лютого 2017 року, відповідно до наказу про припинення безстрокового договору від 23 лютого 2017 року, виданим Генеральним директором Чуприною П. Я. згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України на підставі Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ДП «Національна опера України»про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнано наказ ДП «Національна опера України» № 217-к від 23 лютого 2017 року «Про припинення безстрокового трудового договору» незаконним в частині дати припинення трудового договору. Змінено дату припинення безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 з 23 лютого 2017 року на 03 березня 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наказ ДП «Національна опера України» № 217-к від 23 лютого 2017 року «Про припинення безстрокового трудового договору» у частині дати припинення трудового договору - 23 лютого 2017 року, яка збігається із періодом тимчасової непрацездатності позивача, є незаконним.
Тому наслідки порушеної роботодавцем гарантії про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності усунені апеляційним судом шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності - 03 березня 2017 року, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи в сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» набрання чинності цим законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пункту 9 статті 36 Кодексу законів про працю України (пункти 2, 3 Прикінцевих положень Закону), ОСОБА_1 , який протягом встановленого Законом строку не уклав контракт без проходження конкурсу, не може бути поновлений на роботі.
Відмовляючи у задоволені позову в частині нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив із того, що підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні, та, відповідно, відсутні підстави для нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ДП «Національна опера України», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження ДП «Національна опера України» зазначає те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 753/5442/17-ц, судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає те, що судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ДП «Національна опера України» на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, витребувано матеріали цивільної справи № 760/6171/17 із Солом`янського районного суду міста Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ДП «Національна опера України» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та змінивши дату звільнення позивача, не надав належної оцінки обставинам справи, підставам звільнення позивача, що призвело до порушення норм матеріального права. Зокрема судом помилково не взято до уваги те, що строк, наданий для укладення контракту сплив 23 лютого 2017 року, а тому саме 23 лютого 2017 року з позивачем було припинено безстроковий трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 9 статті 36 КЗпП України.
На переконання заявника ДП «Національна опера України» звільнення працівника з підстав, передбачених пунктом 9 статті 36 КЗпП України, а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, свідчить про законність такого звільнення та не тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Посилається на відповідний правовий висновок Верховного Суду, який, на думку заявника, необхідно врахувати при вирішенні спору.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги, що позивача незаконно звільнено із займаної посади у період тимчасової непрацездатності. Також суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що позивачу після виходу на роботу 03 березня 2017 року не надано примірник контракту та не надано час для ознайомлення зі змістом контракту та подальшого його підписання. Крім того, посилається на відсутність згоди професійної спілки на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив
на касаційну скаргу ДП «Національна опера України» від представника ОСОБА_1 - адвоката Коренчук Т. О., у якому заявник вказує, що доводи касаційної скарги ДП «Національна опера України» є безпідставними та не підлягають задоволенню, тому просять касаційну скаргу ДП «Національна опера України» залишити без задоволення з підстав, вказаних у змісті касаційної скарги ОСОБА_1 .
Зміст відзиву представника ОСОБА_1 - адвоката Коренчук Т. О. тотожний змісту касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.
У лютому 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив
на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ДП «Національна опера України», не підписаний заявником, у зв`язку з чим він до уваги Верховним Судом не береться й залишається без розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ДП «Національна опера України» та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.