Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/1846/19
провадження № 61-15547св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк», ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк», ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року у складі судді Колесник С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на: 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «SUZUKI», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, всього майна на суму 10 114 833,00 грн. Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості спільного майна в розмірі 2 190 716,50 грн; грошову компенсацію 1/2 частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіко» (далі - ТОВ «Альтіко») у розмірі 52 675,00 грн; грошову компенсацію 1/2 частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К» (далі - ТОВ «Альтаір і К») у розмірі 250,00 грн та судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що 30 січня 1993 року між сторонами укладено шлюб, який не розірвано, однак між ними склалися складні відносини, тому вона бажає поділити майно, яке було придбане під час шлюбу.
Так, за час шлюбу сторони придбали:
- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1 000 кв. м, яка надана на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів від 28 січня 1992 року № 23. На вказаній земельній ділянці також розташовані будівлі: гараж літ «Б», огорожа № 1. Цей житловий будинок зареєстрований на праві спільної сумісної власності на її ім`я та на ім`я відповідача. ОСОБА_1 зазначила, що дійсна вартість будинку на день звернення до суду становить 14 750 000,00 грн;
- нежитлові приміщення першого поверху: № 12, площею 3,1 кв. м, № 12а площею 0,6 кв. м, № 126, площею 9,2 кв. м, 1, площею 4,4 кв. м; другого поверху: № 1, площею 4,9 кв. м; третього поверху: № 1, № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 12а, № 12б, № 12В, № 12Г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв. м, загальною площею 300 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2 , та зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 . Дійсна вартість нежитлових приміщень на день звернення до суду становить 7 178 250,00 грн;
- 1/2 частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6, 103-8, що розташовані в житловому будинку літ. «А-1», загальною площею 91,9 кв. м, на АДРЕСА_3 , які зареєстровані на ім`я відповідача та дійсна вартість яких становить 1 126 000,00 грн;
- автомобіль марки «SUZUKI», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, дійсною вартістю 281 000,00 грн;
- автомобіль марки «SUZUKI», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску, дійсною вартістю 281 000,00 грн.
Крім цього, під час шлюбу сторони внесли пайовий внесок на будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , на 14 поверсі, будівельною площею 117,28 кв. м. Договір укладений з позивачем. Розмір пайового внеску, який повністю внесений ТОВ «Монолит» будівельний альянс» становить 496 715,00 грн.
Також, внесено пайовий внесок на будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_5 , на 15 поверсі, будівельною площею 117,28 кв. м. Договір укладений з позивачем. Розмір пайового внеску становить 497 044,00 грн, який повністю внесений ТОВ «Монолит» будівельний альянс».
Ураховуючи наведене, за час шлюбу придбано майна на загальну суму 24 611 099,00 грн, яке підлягає поділу. Вартість частки кожного з подружжя становить 12 305 549,50 грн.
Посилаючись на пункт 3 частини першої статті 57 СК України, ОСОБА_1 вважає, що при поділі майна подружжя її частка у житловому будинку АДРЕСА_1 повинна становити 2/3 частки, оскільки для придбання цього будинку вона 25 травня 2000 року продала квартиру АДРЕСА_6 , яка була її особистою власністю, а отримані від продажу квартири кошти витратила на придбання спірного будинку. Крім того, для проведення ремонту цього будинку вона продала квартиру АДРЕСА_7 , яка належала на праві сумісної власності їй та її донькам. При укладенні договору купівлі-продажу спірного будинку відповідач визнавав ці обставини, тому будинок був придбаний подружжям в спільну сумісну власність, без зазначення частки кожного з подружжя.
Також, позивач претендує: на автомобіль марки «SUZUKI», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску; 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 ; на 1/2 частку вартості нежитлових приміщень першого поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6, 103-8, загальною площею 91,9 кв. м, що розташовані в житловому будинку літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/2 частку вартості нежитлових приміщень першого поверху: № 12 площею 3,1 кв. м, № 12а площею 0,6 кв. м, № 126 площею 9,2 кв. м, № 1 площею 4,4 кв. м; другого поверху: № 1, площею 4,9 кв. м; третього поверху: № 1, № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 12а, № 12б, № 12В, № 12Г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв. м, загальною площею 300 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а всього на суму 10 114 833,00 грн, що на 2 190 716,50 грн менше, ніж припадає на частку позивача, тому різниця має бути сплачена відповідачем.
Посилаючись на те, що грошові кошти, внесені одним із подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску, ОСОБА_1 вказує, що відповідач є засновником ТОВ «Альтіко» і ТОВ «Альтаір і К». Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший з подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Під час шлюбу, а саме 04 травня 2011 року, при створенні ТОВ «Альтіко» відповідач до статутного капіталу підприємства вніс спільні кошти в розмірі 105 350,00 грн, які становлять 35 % статутного фонду і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому позивач має право вимоги виплати 1/2 частки статутного капіталу, внесеного відповідачем, яка становить 52 675,00 грн.
04 травня 2011 року створено ТОВ «Альтаір і К», де відповідач є засновником, для створення цього підприємства він уніс до статутного капіталу спільні сумісні кошти в розмірі 500,00 грн. У статутному капіталі товариства йому належить 1/2 частка. Грошові кошти, внесені до статутних капіталів вказаних господарських товариств, набуті подружжям під час спільного проживання, тому половина зроблених відповідачем внесків має бути відшкодована на користь позивача.
На підставі викладеного позивач звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 04 лютого 2019 року відкрив загальне позовне провадження у справі, почав підготовче провадження.
16 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила: в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на: 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «SUZUKI», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску; на 1/2 частку нежитлових приміщень першого поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6, 103-8, загальною площею 91,9 кв. м, що розташовані в житловому будинку літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12 площею 3,1 кв. м, № 12а площею 0,6 кв. м, № 126 площею 9,2 кв. м, № 1 площею 4,4 кв. м; другого поверху: № 1 площею 4,9 кв. м; третього поверху: № 1, № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 12а, № 12б, № 12В, № 12Г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв. м, загальною площею 300 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частку нежитлових приміщень першого поверху № 31г, 35, 38а, 39, 39а, 40, 40а, 42, 60, загальною площею 128,8 кв. м, в літ. «А-6», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_8 ; 1/2 частку гаража АДРЕСА_9 . Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі 496 879,50 грн, грошову компенсацію 1/2 частки розміру вкладу відповідача у статутний капітал ТОВ «Альтіко» у розмірі 52 675,00 грн, грошову компенсацію 1/2 частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал ТОВ «Альтаір і К» у розмірі 250,00 грн та судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.
При цьому позивач, без урахування вимог та підстав первісного позову, посилалась на те, що відповідач категорично відмовляється сплачувати їй грошову компенсацію за частку майна, а саме - нежитлові приміщення, що зареєстровані на праві власності за відповідачем та які він використовує для здійснення підприємницької діяльності.
Серед спільного майна, зазначеного у первісному позові, за час шлюбу подружжя також придбало нежитлові приміщення 1-го поверху № 31г, 35, 38а, 39, 39а, 40, 40а, 42, 60, загальною площею 128,8 кв. м, в літ. «А-6» на АДРЕСА_2 , вартістю 2 949 026,00 грн.
Також була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_8 , вартість якої на день звернення до суду з уточненим позовом становить 2 111 250,00 грн, гараж № НОМЕР_3 на АДРЕСА_10 , вартістю 84 500,00 грн, які зареєстровані на праві власності за відповідачем.
Тому загальна вартість майна, яке підлягає поділу між подружжям, 30 881 785,00 грн, частка кожного з подружжя становить 15 440 892,50 грн.
Так, в порядку поділу майна подружжя, з урахуванням уточненого позову, ОСОБА_1 претендує на майно загальною вартістю 14 044 013,00 грн, що менше ніж припадає на її частку у спільному майні подружжя на 496 879,50 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 18 лютого 2020 року закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 30 жовтня 2020 року залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк» (далі - ПАТ «ПроКредитБанк») та ОСОБА_3
19 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій зазначила, що при визначенні частки нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6, 103-8, загальною площею 91, 9 кв. м, що розташовані в житловому будинку літ. «А-1», на АДРЕСА_3 , на яку вона претендує в порядку поділу майна подружжя помилково зазначено 1/2 частку цих приміщень. Розрахунок вартості частки цих приміщень був здійснений, виходячи з 1/4 частки. Тому в порядку поділу майна подружжя просить визнати за нею право власності на 1/4 частку цих нежитлових приміщень.
Крім того вказала, що коли просила визнати право власності на 1/2 частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12 площею 3,1 кв. м; № 12а площею 0,6 кв. м; № 126 площею 0,2 кв. м; № 1 площею 4, 4 кв. м; другого поверху: № 1, площею 4, 9 кв. м; третього поверху: № 1, № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 12а, № 126, № 12в, № 12г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв. м, загальною площею 300 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2 , допустила технічну описку: не зазначила, що ці приміщення знаходяться в літ. «А-6». Тому, в порядку поділу майна подружжя просить визнати за нею право власності на 1/2 частку цих нежитлових приміщень, що розташовані в літ. А-6» на АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
05 січня 2021 року ОСОБА_1 в порядку статті 49 ЦПК України подала до суду заяву, в якій вказує, що постановою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року встановлено, що 1/2 частка нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-56, 103-6, 103-8, загальною площею 91,9 кв. м, що розташовані в житловому будинку літ. «А-1», на АДРЕСА_3 , нежитлові приміщення 1-го поверху № 31г, 35, 38а, 39, 40, 40а, 42, 60, загальною площею 128,8 кв. м, в літ. «А-6» на АДРЕСА_2 та двокімнатна квартира АДРЕСА_8 належать третій особі - ОСОБА_3 . В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 на підтвердження права власності на квартиру надав для огляду, оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 , виданий Харківською товарною біржею, завірені ним копії договору купівлі-продажу від 30 квітня 2002 року 1/2 частки нежитлових приміщень в житловому будинку літ. «А-10» № 103-1-:-103-8 загальною площею 91,90 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_3 , та завірену ним копію договору купівлі-продажу від 30 квітня 2014 року нежитлових приміщень 1-го поверху № 31г, 35, 38а, 39, 40, 40а, 42, 60, загальною площею 128,8 кв. м, в літ. «А-6», на АДРЕСА_2 .
Інформаційна довідка від 16 жовтня 2018 року № 141409163 за параметрами пошуку « ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 за повним співпадінням», розділ «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна», не містить інформації, що третя особа - ОСОБА_3 є власником вказаного майна.
Ураховуючи наведене, позивач відмовляється від частини позовних вимог, а саме: в частині визнання права власності на 1/2 частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 31г, 35, 38а, 39, 40, 40а, 42, 60, загальною площею 128,8 кв. м, в літ. «А-6» на АДРЕСА_2 , та на 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_8 .
В інформаційній довідці від 16 жовтня 2018 року № 141409163 за параметрами пошуку « ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 за повним співпадінням», розділ «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна», міститься інформація про належність відповідачу в цілому на праві власності гаража АДРЕСА_9 , але у зв`язку з тим, що постановою Харківського апеляційного суду від 03 травня 2020 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є власником спірного гаража, позивач також бажає відмовитися від позовних вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частку цього гаража. Хоча вона надавала згоду на відчуження гаража, але коштів від відповідача від його продажу в 1/2 частці його вартості не отримувала. Теперішній власник гаражу надав у суді апеляційної інстанції договір купівлі-продажу, з якого видно, що спірний гараж був проданий за 10 023,00 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 остаточно просила прийняти відмову від частини заявлених позовних вимог, а саме щодо визнання права власності на: 1/2 частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 31г, 35, 38а, 39, 40, 40а, 42, 60, загальною площею 128,8 кв. м, в літ.«А-6» за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_8 ; 1/2 частку гаража АДРЕСА_9 .
ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги про визнання права власності на: 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями, на АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «SUZUKI», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску в цілому; 1/4 частки нежитлових приміщень першого поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-56, 103-6-:-103-8, загальною площею 91,9 кв. м, що розташовані в житловому будинку літ. «А-10» на АДРЕСА_3 ; 1/2 частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12 площею 3,1 кв. м; № 12а площею 0,6 кв. м; № 126 площею 0,2 кв. м; № 1 площею 4,4 кв. м; другого поверху: № 1 площею 4, 9 кв. м; третього поверху: № 1, № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, №11, № 12, № 12а, №126, № 12в, № 12г, частину приміщення № 1, площею 4,8 кв. м, загальною площею 300 кв. м, в літ. «А-6» на АДРЕСА_2 ; стягнення з ОСОБА_2 на її користь в порядку поділу майна подружжя: грошової компенсації у розмірі 496 879,50 грн; грошової компенсації 1/2 частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал ТОВ «Альтіко» у розмірі 52 675,00 грн; грошової компенсації 1/2 частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал ТОВ «Альтаір і К» у розмірі 2 500,00 грн та судового збору в розмірі 9 605,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Харкова рішенням від 13 січня 2021 року позов задовольнив частково. В порядку поділу майна подружжя визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , залишивши на праві власності ОСОБА_2 1/2 частку цього будинку з надвірними будівлями, та автомобіль марки «SUZUKI», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4 781,37 грн та судові витрати, пов`язані з наданням правової (правничої) допомоги в розмірі 24 890,00 грн. В решті позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала доказів придбання спірного будинку за особисті кошти, тому цей будинок підлягає поділу між сторонами в рівних частинах.
Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_2 250,00 грн та 52 675,00 грн компенсації вкладу до статутного капіталу ТОВ «Альтаір і К» і ТОВ «Альтіко», суд виходив з того, що станом на момент звернення з позовом до суду відповідачу доля в статутному капіталі ТОВ «Альтіко» не належить, що унеможливлює розгляд питання про стягнення з відповідача грошової компенсації, за умови, що позивач не ставить питання про визнання договору купівлі-продажу долі в статутному капіталі недійсним. Крім того, наголошує, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення статей 116, 147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника, і відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності за позивачем на 1/4 частку нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. «А-10» № 103-1-:-103-8 на АДРЕСА_3 , суд зазначив, що в провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 646/3916/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики, в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 922 950,00 грн, що еквівалентно 35 000,00 дол. США, шляхом реєстрації права власності на 1/2 нежитлових приміщень першого поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-6, 103-8, загальною площею 91,9 кв. м, що розташовані в житловому будинку літ. «А-1» на АДРЕСА_3 . Отже, зазначений об`єкт нерухомості наразі є спірним в частині його належності відповідачу, тому позовні вимоги щодо такого майна суд не розглядає.
Також позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину нежитлових приміщень першого поверху № 12 площею 3,1 кв. м; № 12а площею 0,6 кв. м; № 12б площею 0,2 кв. м; № 1 площею 4,4 кв. м; другого поверху № 1 площею 4,9 кв. м та третього поверху № 1, 2, 6, 6а, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12а, 12б, 12в, 12г, частину приміщень № 1, площею 4,8 кв. м, загальною площею 300,0 кв. м, в літ. «А-6» на АДРЕСА_2 , які мають статус майна, що перебуває в іпотеці та кредитні зобов`язання за яким не виконані. З огляду на це суд дійшов висновку, що його розподіл може вплинути на інтереси банківської установи.
Щодо стягнення із ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя грошової компенсації у розмірі 496 879,50 грн суд зазначив, що вказана сума складається з 1/2 частини загальної суми двох пайових внесків за квартири АДРЕСА_3 , які фактично зареєстровані за позивачем. Вимоги щодо поділу вказаних квартир чи реєстрації їх за відповідачем висунуто не було, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивач просила отримати компенсацію за майно, яке вже їй належить.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 16 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації в сумі 496 715,00 грн залишив без змін. В іншій частині рішення суду про відмову в задоволенні позову та стягнення судових витрат скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. В порядку поділу спільного майна подружжя :
1) визнав право власності за ОСОБА_1 на 1/4 частку нежитлових приміщень першого поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6-:-103-8, що розташовані в житловому будинку літ. «А-10», загальною площею 91,9 кв. м, на АДРЕСА_3 ;
2) визнав право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частки нежитлових приміщень першого поверху: № 12 площею 3,1 кв. м; № 12а площею 0,6 кв. м; № 126 площею 0,2 кв. м; № 1 площею 4,4 кв. м; другого поверху № 1 площею 4,9 кв. м; третього поверху: № 1, 2, 6, 6а, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12а, 12б, 12в, 12г, частину приміщення № 1, площею 4,8 кв. м, загальною площею 300 кв. м, літ. «А-6» на АДРЕСА_2 .
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частку розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал ТОВ «Альтіко» у розмірі 52 675,00 грн та грошову компенсацію 1/2 частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал ТОВ «Альтаір і К» у розмірі 250,00 грн.
Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , та на автомобіль марки «SUZUKI», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 52 554,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю рішення суду першої інстанції в частині поділу житлового будинку на АДРЕСА_1 , адже позивач не надала доказів придбання цього будинку за власні кошти. Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив і в стягненні з відповідача на користь позивача компенсації у розмірі 496 879,50 грн, оскільки позивач дійсно просить отримати компенсацію за майно, яке вже належить їй.
Разом із цим вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею прав власності на 1/4 частку нежитлових приміщень 1-го поверху на АДРЕСА_3 та на 1/2 частку нежитлових приміщень на АДРЕСА_2 також підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на їх придбання, ці приміщення придбані за спільні кошти подружжя і в період шлюбу, тому позивач має право на рівний поділ вказаного майна, адже інший з подружжя не довів протилежного. Той факт, що позивач не погашала кредит, а це здійснювали відповідач і третя особа, не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки не позбавляють відповідача права на відшкодування частини виплачених ним кредитних коштів після припинення шлюбних відносин за умов доведення факту витрати цих коштів у період шлюбу в інтересах сім`ї.
Щодо корпоративних прав відповідача у ТОВ «Альтаір і К» і ТОВ «Альтіко» суд апеляційної інстанції вважає, що грошові кошти, внесені до статутного фонду товариства в період перебування у шлюбних відносинах, відноситься до складу спільної сумісної власності подружжя, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 17 вересня 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 320/6893/15, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/9020/14, від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14, від 06 березня 2019 року у справі № 754/11103/16, від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 01 листопада 2018 року у справі № 205/9626/16, від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15, від 27 січня 2021 року у справі № 211/134/17; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими та незаконними, ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Суди попередніх інстанцій всупереч частині другій статті 264 ЦПК України при ухваленні рішень вийшли за межі позовних вимог.