Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 751/439/21
провадження № 61-19688св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне агентство водних ресурсів України, Деснянське басейнове управління водних ресурсів,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України, Деснянського басейнового управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою адвоката Кінебаса Олексія Михайловича як представника ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2021 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ голови Державного агентства водних ресурсів України від 21 грудня 2020 року № 349-06 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів; стягнути з Деснянського басейнового управління водних ресурсів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 30 000,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона 21 листопада 2017 року на підставі контракту була призначена на посаду начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів, який продовжено до 18 листопада 2022 року.
21 грудня 2020 року її було звільнено з посади за порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного контракту в частині належного контролю за використанням бюджетних коштів, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 36 КЗпП України, підпунктами 2 та 11 пункту 22 укладеного контракту.
Вказані порушення зафіксовані в акті про результати контрольного заходу в рамках аудиту проведеного територіальним управлінням Рахункової палати по м. Києву, Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 09 жовтня 2020 року № 26-10/15-0.
Однак цей акт не є результатом перевірки фінансово-господарської діяльності організації уповноваженими контролюючими чи правоохоронними органами в розумінні підпункту 11 пункту 22 контракту, оскільки Рахункова палата не здійснює перевірки фінансово-господарської діяльності організації та не досліджує, чи належним чином позивач здійснювала свої повноваження з контролю за використанням бюджетних коштів.
Крім цього, під час звільнення не досліджувалося питання, в чому саме полягає неналежність виконання нею своїх обов`язків з контролю за використанням бюджетних коштів, які саме дії, передбачені контрактом або посадовою інструкцією, не були вчинені або були вчинені несвоєчасно чи неналежним чином. Сам по собі факт складання Рахунковою палатою акта не може бути доказом цього в тому числі і через те, що на цей акт подані зауваження, як це передбачено частиною 4 статті 34 Закону України «Про Рахункову палату», які можуть бути враховані при складанні звіту в порядку статті 35 Закону України «Про Рахункову палату».
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Новозаводський районний суд м. Чернігова рішенням від 07 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду мотивоване недоведеністю заявлених позивачем вимог. Звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням чинного законодавства, будь-яких порушень з боку відповідача встановлено не було.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Чернігівський апеляційний суд постановою від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзивів на неї та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 грудня 2021 року, адвокат Кінебас О. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 та постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 757/62834/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 757/7573/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання, чи є «контроль за використанням коштів Державного бюджету України», здійснення якого відповідно до статті 98 Конституції України покладено на Рахункову палату, контролем за виконанням видаткової частини Державного бюджету України чи навпаки Рахункова палата здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності організації на предмет правильності або неправильності використання бюджетних коштів, а також питання, чи є акт Рахункової палати відповідно до статті 34 Закону України «Про Рахункову палату» доказом будь-яких порушень, враховуючи той факт, що на цей акт подаються зауваження і лише після цього складається звіт за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (стаття 35 Закону України «Про Рахункову палату»), після чого на підставі звіту приймається рішення Рахункової палати (стаття 36 Закону України «Про Рахункову палату»).
На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Суди не проаналізували, в чому саме полягає неналежний контроль за використанням бюджетних коштів з боку позивача.
Також суди проігнорували, що акт Рахункової палати відповідно до статті 34 Закону України «Про Рахункову палату» не може бути доказом будь-яких порушень, оскільки на цей акт подаються зауваження і лише після цього складається звіт за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (стаття 35 Закону України «Про Рахункову палату»), на підставі якого приймається рішення Рахункової палати (стаття 36 Закону України «Про Рахункову палату»).
Однак на час звільнення позивачки Рахункова палата ще не складала ані звіту ані, тим більше, рішення. Крім того, як звіт, так і рішення також не мають жодного преюдиційного значення для суду, можуть бути складені помилково та оскаржені. Щодо кожного порушення наведеного в акті Рахункової палати, позивач подала зауваження, тобто позивач не погоджувалася із цими порушеннями та наводила суттєві аргументи, чому саме їх немає.
Суди не досліджували наявність або відсутність з боку позивача порушення при використанні бюджетних коштів, а отже, і наявності або відсутності порушень умов контракту, обмежившись посиланням на сам факт існування акта Рахункової палати та довідки про перевірку проведену відповідачем без жодної правової підстави та у порядку, що не передбачений законом або внутрішніми актами відповідачів.
11 травня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Деснянського бассейнового управління водних ресурсів на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
13 травня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Державного агентства водних ресурсів України на касаційну скаргу, який мотивований тим, що суди при розгляді справи дотрималися норм процесуального права та правильно застосували норми матеріального права; дослідивши всі наявні докази, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, ухвалили справедливі та законні рішення.
Звільнення позивача відбулося за порушення умов контракту, а саме у зв`язку з неналежним контролем за використанням бюджетних коштів та виявленими порушеннями за результатами перевірок фінансово-господарської діяльності організації, внутрішнього аудиту, проведеними Держводагентством та/або уповноваженими контролюючими чи правоохоронними органами, з дотриманням чинного законодавства, із забезпеченням гарантій, встановлених чинним законодавством (днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності), та за наявності погодження Чернігівської обласної державної адміністрації (лист Чернігівської ОДА від 18 грудня 2020 року № 01-01-39/7740).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 листопада 2017 року наказом Державного агентства водних ресурсів України № 273-ос ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів з 21 листопада 2017 року на умовах, передбачених контрактом.
22 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 і Державним агентством водних ресурсів України укладено контракт № 18, за умовами якого керівник організації зобов`язується забезпечувати раціональне та ефективне використання бюджетних коштів (підпункт 6 пункту 6 розділу ІІ).
НаказамиДержавного агентства водних ресурсів України від 22 жовтня 2018 року № 231-ос та від 18 листопада 2019 року № 281-ос строк дії контракту переукладався та продовжувався з 21 листопада 2018 року до 20 листопада 2019 року та з 21 листопада 2019 року до 18 листопада 2022 року, зокрема 18 листопада 2019 року укладено додаткову угоду до контракту від 22 жовтня 2018 року, якою продовжено строк дії контракту до 18 листопада 2022 року.
Згідно з актом про результати контрольного заходу в рамках аудиту, проведеного територіальним управлінням Рахункової палати по м. Києву, Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 09 жовтня 2020 року № 26-10/15-0 у Деснянському басейновому управлінні водних ресурсів виявлено, серед іншого, таке: видатки в сумі 449 000,00 грн за кошти ДФРВГ здійснені Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів з порушенням пункту 2 Порядку використання коштів державного фонду розвитку водного господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 року № 401. Із цієї суми використані на капітальний ремонт покрівлі гаража-профілакторію в сумі 200 000,00 грн, мають ознаки втрат; кошти в сумі 20 978,80 грн використані нерезультативно; транспортні витрати в сумі 10 022,70 грн мають ознаки збитків, нанесених державі в особі Деснянського басейнового управління водних ресурсів тощо. Сукупність наведених фактів свідчить про недоотримання продукту «вселення водних ресурсів», у зв`язку з чим наявні ознаки втрати коштів державного бюджету в сумі 275 000,90 грн.