Постанова
Іменем України
06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 127/678/16
провадження № 61-8398св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідачі: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг»,
треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє
в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хейніс Олександр Григорович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Матківської М. В.,
Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), назву якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -
АТ КБ «ПриватБанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» (далі - ТОВ «Естейт Селлінг»), треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Служба
у справах дітей Вінницької міської ради, з позовом, у якому просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 листопада 2015 року, укладений ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Естет Селлінг»; визнати
недійсним договір іпотеки квартири, укладений 13 листопада 2015 року між тими ж сторонами; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору
від 28 листопада 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційним банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 , остання отримала кредит у розмірі 40 000 дол. США зі сплатою 11,16 % річних
з кінцевим терміном повернення 27 листопада 2017 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, 28 листопада
2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 13 жовтня
2010 року у справі № 2-1543/10 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2007 року в розмірі 352 912,71 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою будь-якою
особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надано ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Цим же рішенням виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та знято
з реєстраційного обліку.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2011 року рішення Ленінського районного суду місті Вінниці від 13 жовтня 2010 року
в частині виселення ОСОБА_1 з квартири
АДРЕСА_1 скасовано та у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Ленінського районного суду міста Вінниці
від 13 жовтня 2010 року залишено без змін.
ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Естейт Селлінг» 13 листопада 2015 року уклали договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрований за № 6401.
Того ж дня і між тими ж сторонами укладений договір іпотеки
вказаної квартири, який посвідчений тим же приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований за
№ 6410.
Зазначений договір купівлі-продажу та договір іпотеки позивач вважала укладеними з порушенням статті 38 Закону України «Про іпотеку»,
Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян
України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»,
статей 203, 215, 172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зокрема, зазначала, що іпотекодержатель мав повідомити іпотекодавця про намір продати спірну квартиру, а також документально підтвердити це повідомлення у нотаріуса при оформленні оспорюваного договору
купівлі-продажу. Крім того, ціна продажу предмета іпотеки мала бути встановлена за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя і лише у разі недосягнення такої згоди, предмет іпотеки може бути проданий за ціною, не нижчою за встановлену незалежною оцінкою.
Повідомлення про намір продати спірну квартиру позивач не отримувала, як і не отримувала повідомлення про ціну продажу спірної квартири.
Крім того, договір купівлі-продажу квартири укладений за наявності обтяження - арешту, накладеного постановою головного державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 20 березня 2015 року.
У червні 2016 року ОСОБА_1 доповнила підстави позову, зазначивши про укладення оспорюваного правочину купівлі-продажу з використанням представником ПАТ КБ «ПриватБанк» повноважень, наданих іпотекодержателю ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2015 року у справі № 212/13349/2012, якою змінено спосіб виконання рішення, а саме звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки банком з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з наданням права реєстрації речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на спірну квартиру
у відповідних установах, підприємствах та організаціях з можливістю здійснення всіх необхідних дій для продажу предмета іпотеки, за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором
№ VIVPGA00000036 від 28 листопада 2007 року у розмірі 103 450,27 дол. США.
Проте ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2015 року скасована ухвалою апеляційного суду Вінницької області
від 07 жовтня 2015 року, тобто ще до посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу, тому ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконно вчиняло дії щодо укладення договору купівлі-продажу з використанням повноважень, наданих йому скасованою ухвалою суду.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 13 листопада 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Естейт Селлінг», та визнано недійсним договір іпотеки, укладений 13 листопада 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг». У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Законом України «Про іпотеку» передбачено письмове повідомлення іпотекодавця про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Встановивши, що позивач повідомлення про намір продати спірну квартиру не отримувала, а також не була обізнана щодо ціни предмета іпотеки, дійшов висновку про порушення іпотекодержателем вимоги письмового повідомлення іпотекодавця про намір продати спірну квартиру.
Обтяження на спірну квартиру - арешт було вилучено з Державного реєстру речових прав ще до набрання законної сили рішення про звільнення майна з-під арешту, а відтак договір купівлі-продажу спірної квартири укладений під час заборони на її відчуження.
Встановивши зазначені обставини, а також те, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2015 року, якою надані представнику банку відповідні повноваження продавця, скасована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність правових підстав для їх задоволення.
Суд першої інстанції вважав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, і вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, оскільки договір іпотеки укладений на підставі недійсного правовстановлюючого документа - договору купівлі-продажу.
Місцевий суд вказав на безпідставність вимог про визнання права власності на спірну квартиру, оскільки ОСОБА_4 втратила право користування спірною квартирою на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Посилання позивача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд першої інстанції відхилив, оскільки ОСОБА_1 не підтвердила використання майна як основного місця проживання.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову є правильними, суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно
і повно з`ясованих обставин справи.
Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу
ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відчудження банком майна, на яке накладена заборона на відчуження, не перевіривши відповідність цього висновку доказам, що є у справі, зокрема інформаційній довідці
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13 листопада 2015 року № 47583390, яка містить відомості щодо обтяжень майна позивача.
Вважаючи правильним висновок суду першої інстанції про визнання недійсним оспорюваного договору з підстав скасування ухвали Вінницького міського суду вінницької області від 04 вересня 2015 року, апеляційний суд не надав належної оцінки змісту договору купівлі-продажу квартири, пунктом 1.4 якого визначено, що продаж спірної квартири здійснюється, серед іншого, на виконання рішення Ленінського районного суду
міста Вінниці від 13 жовтня 2010 року у справі № 2-1543/10, яким також надано банку відповідні повноваження продавця, і відомостей про скасування цього рішення матеріали справи не містять.
Не мотивував апеляційний суд і відхилення доводів ПАТ КБ «ПриватБанк» про неправильне застосування статті 38 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено відповідальність іпотекодержателя за невиконання обов`язку щодо попередження іпотекодавця та заінтересованих осіб про намір продати іпотечне майно за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і договору іпотеки квартири скасовано, у цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не зазначила
у позові фактів та якими доказами вони підтверджуються, відносно того, чи використовується дане житло як місце її постійного проживання і її неповнолітнього сина та наявність (відсутність) у неї і у її неповнолітнього сина у власності іншого житла і відповідно до вимог частини п`ятої
статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не подала таких доказів до суду першої інстанції, а також і до суду апеляційної інстанції на виконання постанови Верховного Суду у цій справі від 11 грудня 2019 року, прийнятої у межах цієї справи.
Суд апеляційної вказав, що оскільки позивач не довела недійсності оспорюваного нею договору купівлі-продажу квартири від 13 листопада 2015 року, тому даний договір є чинним.
Апеляційний суд також дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання недійсним договору іпотеки квартири від 13 листопада
2015 року з тих підстав, що право власності іпотекодавця виникло незаконно, також не підлягає до задоволення. ТОВ «Естейт Селлінг» набуло права власності на спірну квартиру на підставі чинного договору
купівлі-продажу даної квартири і як її власник, згідно з наведеними нормами закону, мав право укласти договір іпотеки. Позивач не довела незаконності виникнення права власності іпотекодавця - ТОВ «Естейт Селлінг». Інших обставин недійсності договору іпотеки квартири позивач не зазначила і відповідних доказів для цього не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року, ОСОБА_1 , яка діє
в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хейніс О. Г., просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц.
Касаційна скарга містить посилання на те, що постанова суду апеляційної інстанції суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-143цс14, відповідно до якого повідомлення включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою таких відомостей.
Аргументом касаційної скарги також указано те, що апеляційний суд не прийняв до уваги пояснення позивача, що зняття з реєстраційного обліку
в спірній квартирі її та малолітнього сина відбулось формально, реально вони ніколи не залишали квартиру, не вивозили речі та ніколи не мали іншого житла.
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 19 травня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року поновлено ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат
Хейніс О. Г., строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 28 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», а у подальшому - на
АТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 40 000 дол. США зі сплатою 11,16 % річних з кінцевим терміном повернення
27 листопада 2017 року.
З договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т. О. 22 квітня 2002 року
і зареєстрованого в реєстрі за № 1441, вбачається, що ОСОБА_3 , діючи на підставі доручення від імені ОСОБА_5 , як даритель подарувала, а обдарована ОСОБА_6 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 . Квартира зареєстрована Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» на праві власності за ОСОБА_6 і записано у реєстрову книгу № 108, реєстровий № 832/2258 від 22 квітня 2002 року.
ОСОБА_1 28 листопада 2007 року уклала із ЗАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки квартири, виступивши майновим поручителем за кредитним договором, передавши в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду місті Вінниці від 13 жовтня
2010 року у справі № 2-1543/10 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2007 року в розмірі 352 912,71 грн (45 832,82 дол. США) звернуто стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Виселено ОСОБА_1 , яка зареєстрована і проживає у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку
у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Ленінського районного суд міста Вінниці від 13 жовтня 2010 року скасовано в частині задоволених вимог про виселення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 і зняття її з реєстраційного обліку проживання у цій квартирі. В цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог про виселення та зняття її з реєстраційного обліку проживання. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 18 грудня 2012 року у справі № 212/13349/2012, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - ОСОБА_3 , Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 28 листопада 2007 року, а саме на квартиру
АДРЕСА_1 загальною площею 59,3 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів
договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на дану квартиру у відповідних установах, підприємствах, організаціях з можливістю здійснення всіх необхідних дій для продажу предмета іпотеки за рахунок чого задовольнити вимоги
ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 28 листопада 2007 року
в розмірі 103 450,27 доларів США, з яких: 40 229,18 доларів США - заборгованість за кредитом, 16 275,01 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3 949,84 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 38 040,24 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 31,29 дол. США - штраф (фіксована частина); 4 924,71 дол. США - штраф (процентна складова). Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_7 з квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області
від 21 грудня 2015 року у справі № 127/28129/15-к задоволено клопотання слідчого Слідчого відділу Вінницького відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області (далі - СВ ВВП ГУНП у Вінницькій області) про арешт майна. Накладено арешт на квартиру
АДРЕСА_1 , яка знаходиться у власності
ОСОБА_1 . Зі змісту даної ухвали суду вбачається, що слідчим СВ ВВП ГУНП
у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013010010000261 від 23 квітня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Відповідно до фабули витягу з кримінального провадження невідома особа, діючи умисно, з метою використання підробленого документу для укладення договору іпотеки без згоди органу опіки та піклування, змінила зміст довідки про осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 , виданої Міським комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора № 6» (далі - МКП «ЖЕК № 6») 20 листопада 2007 року, шляхом дописання даних про зняття з реєстрації малолітнього ОСОБА_2 , 2004 року народження, а саме в колонку «Відмітка про зняття з реєстрації тимчасово відсутнього члена сім`ї, за яким зберігається житлове приміщення» навпроти імені ОСОБА_2 дописано «09.2007» та у подальшому використала дану довідку при укладенні договору іпотеки вказаної квартири.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 05 жовтня 2015 року у справі № 127/20826/15-ц, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Вишенського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції і ОСОБА_3 , про звільнення майна з-під арешту. Звільнено з-під арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня
2015 року головного державного виконавця Маліновського А. А.
у виконавчому провадженні № 46958721, квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 59,3 кв. м, житловою площею 41,4 кв. м, яка зареєстрована на праві власності за
ОСОБА_1 , припинено обтяження № 9117740.
Згідно з копією особового рахунку № НОМЕР_1 , наданого 13 січня 2016 року МКП «ЖЕК № 6», власником квартири
АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . У квартирі були зареєстровані: ОСОБА_1 (власник) і ОСОБА_2 (син) - з грудня 2005 року, зняті з реєстрації у жовтні 2015 року; ОСОБА_8 (баба) зареєстрована з травня 2013 року, знята
з реєстрації у липні 2015 року.
Довідка № 128 від 29 січня 2016 року, видана Комунальним
підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», свідчить про те, що відповідно до облікових даних станом на 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 по місту Вінниці відомостей про незареєстровані домоволодіння немає.
13 листопада 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк», який є продавцем за цим договором, відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 13 жовтня 2010 року (справа № 2-1543/10), зміненого рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 04 вересня 2015 року, від імені ОСОБА_1 (власник квартири, що відчужується за даним договором) (продавець) та ТОВ «Естейт Селлінг» (покупець) уклали договір
купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець зобов`язався передати майно, що належить ОСОБА_1 у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього оговорену суму, квартиру
АДРЕСА_1 . Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 394 359 грн. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.
і зареєстрований в реєстрі за № 6401.
Представник продавця - ПАТ КБ «Приватбанк» - Дерев`янкіна Н. О., яка діє на підставі довіреності, надала 13 листопада 2015 року адресовану приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. заяву, якою повідомила про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , у квартирі малолітні та неповнолітні діти не перебувають на реєстраційному обліку та не мають права проживання, користування вказаною квартирою і ОСОБА_1 не проживає у даній квартирі.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 листопада 2013 року (справа № 127/5968/13-ц) апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Вінницького міського суду від 03 липня 2013 року залишено без змін.
Цим рішенням задоволено частково позов ПАТ КБ «Приватбанк». Виселено ОСОБА_1 і ОСОБА_7 з квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого житла. В решті у задоволенні вимог відмовлено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня
2015 року задоволено заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про зміну способу виконання рішення суду. Змінено спосіб виконання рішення суду
від 18 грудня 2012 року, виданого Вінницьким міським судом у справі
№ 212/13349/2012 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки
від 28 листопада 2007 року, а саме на квартиру
АДРЕСА_1 загальною площею 59,3 кв. м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з наданням права реєстрації речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на дану квартиру
у відповідних установах, підприємствах, організаціях з можливістю здійснення всіх необхідних дій для продажу предмета іпотеки, за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором