Постанова
Іменем України
03 червня 2022 року
м. Київ
справа № 766/12401/16
провадження № 61-6556св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного
банку «ПриватБанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня 2018 року в складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі -
ПАТ КБ «ПриватБанк»), назву якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про визнання недійсними правочинів та стягнення безпідставно набутих коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 29 листопада 2005 року ОСОБА_1
і Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -
ЗАТ КБ «ПриватБанк»), назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», уклали договір про відкриття доларового карткового рахунку типу VISA INFINITE та обслуговування платіжної картки з встановленим кредитним лімітом
у розмірі 50 000 дол. США.
Отримавши 25 вересня 2015 року виписку по картковому рахунку, позивач виявив, що у період з 01 січня 2005 року до 24 вересня 2009 року відповідач вчинив декілька транзакцій по безпідставному списанню грошових коштів
з його кредитного ліміту, на які у подальшому нараховані проценти і які він повністю сплатив, що призвело до безпідставного отримання відповідачем належних йому грошових коштів.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених
позовних вимог просив: визнати недійсними правочини, вчинені
ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: транзакцію щодо формування станом
на 29 грудня 2005 року від`ємного сальдо по картковому рахунку VIZA INFINITE № НОМЕР_1 , відкритому на його ім`я у розмірі
4 095,33 дол. США, а також транзакції щодо нарахування та списання банком у період з 29 грудня 2005 року до 28 грудня 2006 року з указаного карткового рахунку відсотків, комісій за користування кредитним лімітом та за його несвоєчасне погашення, за договором № SAMDN03000004741047 про відкриття карткового рахунку типу VIZA INFINITE від 29 грудня 2005 року,
в частині їх списання за користування кредитними коштами у розмірі 24 556,27 дол. США; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» безпідставно набуті кошти у розмірі 30 560,89 дол. США, що еквівалентно 814 447,71 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня
2018 року позов задоволено.
Визнано недійсним правочин, вчинений ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме транзакцію щодо формування станом на 29 грудня 2005 року від`ємного сальдо по картковому рахунку VIZA INFINITE № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у розмірі 4 095,33 дол. США.
Визнано недійсним правочин, вчинений ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме транзакцію щодо нарахування та списання ПАТ КБ «ПриватБанк» у період
з 29 грудня 2005 року до 28 грудня 2006 року з карткового рахунку VIZA INFINITE № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , відсотків, комісій за користування кредитним лімітом та за його
несвоєчасне погашення, за договором № SAMDN03000004741047 про відкриття карткового рахунку типу VIZA INFINITE від 29 листопада 2005 року, в частині їх списання за користування кредитними коштами у розмірі 24 556,27 дол. США.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 30 560,89 дол. США, що еквівалентно 814 447,71 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновком проведеної
у справі судово-економічної експертизи встановлено необґрунтоване завищення позивачу розміру кредитної заборгованості в загальній сумі 30 560,89 дол. США, що стало наслідком як невідповідності арифметичних підсумків здійснених операцій за період з 30 листопада 2005 року
до 28 грудня 2006 року, так і документального підтвердження фактів здійснення ряду операцій, а також відсутністю тарифів, які визначали
б вартість банківських послуг, пов`язаних з обслуговуванням карткового рахунку позивача. Оспорювані транзакції зі списання грошових коштів
є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України), отже наявні підстави для визнання їх недійсними та стягнення
з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсними правочинів та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову
в задоволенні вказаних вимог. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що транзакції не
є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України, вони є банківськими операціями, тому відсутні правові підстави для визнання недійними спірних транзакцій.
Допитаний в судовому засіданні судовий експерт підтвердив наданий висновок судово-економічної експертизи, а також зазначив, що він витребував у банку всі документи, які стосуються спірних правовідносин, проте останнім не було надано на дослідження додаткової угоди, на яку він посилався в апеляційній скарзі як на підставу видачі додаткової картки, по якій, за твердженням кредитора, були проведені додаткові операції, що не враховані експертом. Разом з тим позивач не визнав факт укладення вказаної додаткової угоди, посилаючись на підроблення його підпису у цій угоді, тому ухвалою суду призначена почеркознавча експертиза, яка
і підтвердила зазначені доводи. Отже, позивач не укладав та не підписував додаткову угоду про випуск платіжної картки довіреній особі клієнта,
тому безпідставними є посилання відповідача на наявність підстав для списання коштів з кредитного ліміту ОСОБА_1 по додатковій картці, наданій на підставі додаткової угоди.
Оскільки позивач здійснював погашення заборгованості, зокрема, тієї, що виникла внаслідок безпідставного списання грошових коштів з кредитного ліміту на підставі неукладеного правочину, яким є додаткова угода
про випуск платіжної картки довіреній особі клієнта, з огляду на її
непідписання позивачем, то банк безпідставно набув 30 560,89 дол.
США, які підлягають до стягнення на користь позивача відповідно
до статті 1212 ЦК України. Правова підстава для набуття банком спірних коштів була відсутня.
Відповідач неодноразово був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, приймав участь у судових засіданнях, подавав заяви та клопотання, тому мав можливість подати заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції, проте таких дій не вчинив. Отже, подана до апеляційного суду заява про застосування позовної давності не може бути розглянута, оскільки нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України
від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання
про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання
(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають
значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно взяли до уваги висновок експерта від 29 червня 2017 року, який зроблено з порушенням вимог закону. Висновок експерта не є обов`язковим для суду. Відповідач подав до апеляційного суду заяву щодо недопустимості зазначеного експертного висновку, проте вона залишена без належної уваги. Експерт не мав права проводити експертизу, оскільки йому було надано недостатньо матеріалів, тому зобов`язаний був повернути матеріали справи без виконання такої експертизи. Апеляційний суд також залишив поза увагою доводи відповідача щодо наявних порушень у висновку експерта
від 27 жовтня 2020 року, а також не дав належної оцінки обставинам на підтвердження таких доводів. У даному випадку суди могли встановити обставини справи без спеціальних знань.
Вирішуючи даний спір, суди не встановили правову природу спірних правовідносин, не перевірили обставини щодо правомірності правочину (додаткової угоди), на виконання якого позивач сплатив кошти, та якими доказами це підтверджується. Суди належним чином не перевірили доводи сторін та не встановили дійсних обставин справи. Суди не перевірили обґрунтування стягнутої суми.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони
в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.
ОСОБА_1 користувався кредитними коштами і сплачував відсотки за користування кредитом, тому спірні кошти не є безпідставно набутими, отже, суди помилково застосували статтю 1212 ЦК України.
Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду АТ КБ «ПриватБанк» 15 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на
ПАТ КБ «ПриватБанк», а в подальшому - на АТ КБ «ПриватБанк», та
ОСОБА_1 29 листопада 2005 року уклали договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого банк зобов`язався відкрити позивачу картковий рахунок і випустити платіжну картку типу VISA INFINITE з кредитним лімітом «Фінансовий» у розмірі
50 000 дол. США.
Відповідно до виписки по картковому рахунку VIZA INFINITE № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2015 року до 24 вересня 2009 року станом на 26 грудня 2005 року баланс карткового рахунку складав
-8 713,2 дол. США. 28 грудня 2005 року рахунок поповнено на 10 000 дол. США, 29 грудня 2005 року рахунок поповнено на 6 820 дол. США, станом
на 29 грудня 2005 року баланс карткового рахунку склав -4 095,33 дол. США.
Згідно з висновком експерта судово-економічної експертизи від 29 червня 2017 року розмір залишку коштів (сальдо) по картковому рахунку VIZA INFINITE № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 відповідно до договору № SAMDN03000004741047 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, станом на 29 грудня 2006 року становить 25 126,41 дол. США.
Вказаним експертним висновком також встановлено, що у виписці по картковому рахунку VIZA INFINITE № НОМЕР_1 станом на 29 грудня 2006 року обліковується необґрунтоване завищення заборгованості коштів у розмірі 30 560,89 дол. США, зокрема, завищення у розмірі 24 556,27 дол. США викликане невідповідністю арифметичних підсумків здійснених операцій за період з 30 листопада 2005 року до 28 грудня 2006 року; завищення у розмірі 2 673,98 дол. США викликане відсутністю тарифів, які визначали б вартість послуг, пов`язаних з обслуговуванням карткового рахунку VIZA INFINITE № НОМЕР_1 , а також відсутністю документального підтвердження фактів здійснення операцій на вказану суму.
Заперечуючи проти висновків експертизи, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі посилався на наявність додаткової картки, яка надана на підставі укладеної між сторонами у справі додаткової угоди від 02 грудня 2020 року, по якій також здійснювались витрати кредитних коштів.
Допитаний в суді апеляційної інстанції судовий експерт підтвердив наданий висновок судово-економічної експертизи від 29 червня 2017 року, а також зазначив, що при проведенні цієї експертизи виявлені списання з кредитного ліміту позивача в період з 30 листопада 2005 року до 28 грудня 2006 року за відсутності доказів обґрунтованості проведення таких транзакцій. Вказував, що незважаючи на витребування експертом і судом додаткових матеріалів, банком такі документи надано лише частково, з посиланням на списання решти документів за строками зберігання. Зазначав, що копія додаткової угоди від 02 грудня 2005 року та розписка про отримання картки на ім`я
ОСОБА_2 вперше долучені до апеляційної скарги, тому не могли бути предметом дослідження експерта саме через ненадання їх банком.
За клопотанням АТ КБ «ПриватБанк», яке не погодилося з висновками судово-економічної експертизи від 29 червня 2017 року, посилаючись на додаткову угоду від 02 грудня 2005 року, ухвалою Херсонського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року призначено по справі повторну
судово-економічну експертизу.
Відповідно до висновку додаткової судово-економічної експертизи
від 08 листопада 2019 року розмір заборгованості по картковому рахунку VIZA INFINITE № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 відповідно до договору № SAMDN03000004741047 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, з урахуванням витрат по додаткові картці за № НОМЕР_2 за період часу з 29 листопада 2005 року
до 29 грудня 2006 року дорівнює 5 434,48 дол. США.
За клопотанням ОСОБА_1 , який не визнав факт укладення додаткової угоди від 02 грудня 2005 року, з урахуванням якої було складено висновок додаткової судово-економічної експертизи від 08 листопада 2019 року, та заперечив свій підпис в цій угоді, посилаючись на підроблення долученого до апеляційної скарги доказу, ухвалою Херсонського апеляційного суду
від 04 лютого 2020 року призначено судову почеркознавчу експертизу.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 27 жовтня
2020 року досліджений підпис на додатковій угоді про випуск платіжної картки довіреній особі клієнта від 02 грудня 2005 року в графі «клієнт» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Суди також встановили, що справа перебувала в провадженні місцевого суду близько двох років і представник банку був належним чином повідомлений про кожне призначене у справі судове засідання, про що свідчать повідомлення про вручення кореспонденції, приймав участь у судових засіданнях, подавав заяви, надавав документи для проведення експертизи
і заявляв клопотання протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом з тим клопотання про застосування позовної давності представник відповідача подав лише до суду апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи встановлено необґрунтоване завищення позивачу розміру кредитної заборгованості. Оспорювані транзакції зі списання грошових коштів є правочином, тому наявні підстави для визнання їх недійсними та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними транзакцій, відмовляючи у задоволенні вказаних вимог та залишаючи
у решті рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд виходив з того, що транзакції не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України, вони