Постанова
Іменем України
06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 632/806/16-ц
провадження № 61-4242св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи за первісним позовом: приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк Ірина Василівна, Виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєва Світлана Іванівна,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
треті особи за зустрічним позовом: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карташова Світлана Іванівна, ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І. В., Виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєва С. І., з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- встановити факт нікчемності та визнати недійсним виданий 24 липня
2012 року Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області Сафоновій О. Р. дублікат серії САС за № 372592 свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 31 березня 2010 року на підставі рішення Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області
від 24 березня 2010 року за № 62;
- встановити факт нікчемності та визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 06 лютого 2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області
Вовк І. В. за реєстраційним № 78;
- встановити факт нікчемності та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 30 квітня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С. І. за реєстраційним № 317;
- скасувати за ОСОБА_4 проведену 04 травня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С. І. державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 14405359, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 20501438 від 04 травня 2016 року, приватний нотаріус
Васильєва С. І., Первомайський районний нотаріальний округ Харківської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 842292563115);
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 ;
- витребувати квартиру
АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою
АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 та звільнення квартири від їхніх речей.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у березні 2016 року йому стало відомо про факт протиправного вибуття з його володіння поза його волею квартири АДРЕСА_1 , яку він вважає своєю власністю, оскільки право власності на неї було спочатку відновлено за дублікатом свідоцтва про право власності на майно за попереднім власником - ОСОБА_2 24 липня 2012 року, згодом на підставі договору дарування від 06 лютого 2016 року перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а на підставі договору
купівлі-продажу від 30 квітня 2016 року право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_4 .
Усі вказані дії ОСОБА_1 вважав такими, що були здійснені всупереч законодавству, оскільки він на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року придбав у власність спірну квартиру у ОСОБА_2 за 100 000 грн. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І., зареєстрований нею у реєстрі за № 2550 та окремо
у реєстрі правочинів за № 4073792.
Відповідно до пункту 12 договору купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року ОСОБА_2 зобов`язувалася звільнити продану нею квартиру від особистих речей та знятися з реєстраційного обліку за адресою відчужуваної квартири до 16 лютого 2011 року, що вона не зробила, у зв`язку з чим вона чинить позивачеві перешкоди у користуванні квартирою.
Щодо ОСОБА_1 04 квітня 2011 року був обраний запобіжний захід
у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим він не міг належним чином захистити свої права.
Укладений 06 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування вважає фіктивним, як і укладений 30 квітня 2016 року між
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірної квартири, оскільки вони здійснені з метою приховати майно від дійсного власника шляхом багаторазового переходу права власності на майно.
ОСОБА_1 21 вересня 2016 року також надав суду додаткові письмові пояснення, у яких, після ознайомлення із зустрічним позовом
ОСОБА_2 , вказував, що договір купівлі-продажу спірної квартири відбувся без його державної реєстрації, оскільки чинна на той час редакція статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачала перехід права власності лише після укладення договору купівлі-продажу квартири, а не його державної реєстрації.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Карташова С. І., ОСОБА_4 , із зустрічним позовом, у якому просила визнати удаваним і недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня
2010 року вищевказаної квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І., зареєстрований у реєстрі за № 2550.
Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що 16 серпня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі
80 000 грн, які вона зобов`язалася повернути у розмірі 100 000 грн,
з урахуванням відсотків за користування коштами через 6 місяців після укладання цього договору. Для виконання вказаного зобов`язання ОСОБА_1 просив надати відповідне забезпечення, яким за домовленістю сторін стала спірна квартира, яка у разі невиконання угоди між сторонами щодо повернення коштів повинна була перейти у власність ОСОБА_1 .
Додатковою угодою сторін обумовлено, що всі оригінали правовстановлюючих документів на квартиру ОСОБА_2 повинна була після укладення угоди надати ОСОБА_1
ОСОБА_2 отримала обумовлені сторонами кошти від ОСОБА_1 , уклавши при цьому договір купівлі-продажу спірної квартири та надавши ОСОБА_1 оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, яка належала їй. В обумовлений сторонами строк ОСОБА_2 та її чоловік зобов`язання виконали у повному обсязі, гроші з відповідними відсотками повернули, при цьому ОСОБА_1 відмовлявся писати розписки про отримання коштів, зазначаючи, що такі розписки можна використати для притягнення його до юридичної відповідальності за порушення ліцензійної діяльності щодо надання у позику грошвих коштів фізичним особам. Після виконання умов договору ОСОБА_2 , ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з повернення оригіналів правовстановлюючих документі на спірну квартиру не виконав та документи не повернув, посилаючись на свою зайнятість, а згодом ОСОБА_2 вимушена була, на її думку, спілкуватися з братом ОСОБА_1 , оскільки останній зник на певний період часу.
Після року спілкування з вказаною особою ОСОБА_2 вимушена була зайнятися відновленням документів у встановлений законодавством спосіб, а саме отриманням дублікату свідоцтва про право власності на вказану квартиру, після чого розпорядилася спірною квартирою у лютому 2016 року на користь своєї дочки. Оскільки дочка потребувала коштів, то 30
квітня 2016 року вона продала квартиру ОСОБА_4 , яка є знайомою ОСОБА_2 .
На фіктивність договору купівлі-продажу квартири, на її думку, вказує відсутність у неї та її сім`ї станом на 2010 рік іншого житла, відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житла, оскільки дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на час укладення договору була неповнолітньою, занадто низька вартість квартири, оплата ОСОБА_2 за комунальні послуги за квартиру до моменту її відчуження у 2016 році та деякі інші обставини.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області
від 15 вересня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області
від 02 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без задоволення.
У зустрічному позові ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу удаваним і недійсним відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , відхилено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -
ОСОБА_6 , відхилено. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року за наслідками розгляду справи судами першої та другої інстанцій касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Первомайський міськрайонний суд Харківської області
від 23 вересня 2020 року (у складі судді Росохи А. В.) позов ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без задоволення.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2016 року.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу удаваним і недійсним.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області
від 23 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог
ОСОБА_1 мотивоване пропуском позивачем строку позовної давності, про що було заявлено відповідачами.
Місцевий суд також указав, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості
у відповідності до вимог статті 1212 ЦК України звернутися з відповідним позовом до ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів, сплачених за спірну квартиру.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання удаваним і недійсним договору
купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , мотивоване тим, що ці позовні вимоги не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що свідчить про необґрунтованість зустрічного позову, а тому він є таким, що задоволенню не підлягає.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції і мотиви його ухвалення
Подвезько А. В. оскаржив у апеляційному порядку рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 вересня 2020 року в частині вирішення його позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано,
у цій частині ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вказаних вимог.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір дарування квартири
АДРЕСА_1 , укладений між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 06 лютого 2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І. В. за реєстраційним № 78. Витребувано у власність
ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 . Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_4 та звільнення квартири від її речей. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки договір
купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 16 серпня 2010 року був належним чином зареєстрований нотаріусом у Державному реєстрі правочинів, то у ОСОБА_1 виникло право власності на цю квартиру.
Відповідач ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами, що вона укладала з ОСОБА_1 договір позики та що договір
купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року є фіктивним чи удаваним. У справі відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 по факту протиправного заволодіння її квартирою зверталась до правоохоронних органів із заявою про злочин.
Апеляційний суд дійшов висновку, що дії відповідача ОСОБА_2 , яка свідомо отримала 04 липня 2012 року дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру серії НОМЕР_3 від 31 березня 2010 року, що на той час на підставі купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року вже належала ОСОБА_1 на праві приватної власності, та в подальшому, 06 лютого 2016 року, подарувала спірну квартиру ОСОБА_3 - були спрямовані на порушення права власності ОСОБА_1 , що порушує публічний порядок та конституційне право власності.
Суд апеляційної інстанції вказав, що позовні вимоги про встановлення факту нікчемності та визнання недійсним виданого 24 липня 2012 року Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області відповідачу ОСОБА_2 дублікату серії САС за № 372592 свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 31 березня 2010 року на підставі рішення виконкому Первомайської міської ради Харківської області від 24 березня 2010 року за № 62 - не є належним та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 .
Водночас, апеляційний суд вважав, що є належним способом захисту порушених прав звернення до суду ОСОБА_1 з позовом про витребування у його власність спірної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 . Апеляційний суд не вбачав підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки порушенням права ОСОБА_1 є саме укладення оскаржених договорів дарування та купівлі-продажу у 2016 році, про які він дізнався в межах трирічного строку до звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року, ОСОБА_4 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого
2021 року, залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 вересня 2020 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 22 травня 2018 року у справі
№ 369/6892/15-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17
та 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16.
Заявник указує, що апеляційним судом невірно застосовано матеріальний закон, а саме пункт 1 частини першої статті 251, статтю 253, частину першу та п`яту статті 261, статті 382, 392 ЦК України.
Залишено поза увагою те, що чинне законодавство не визначає тримання
під вартою як надзвичайну або невідворотну подію (непереборну силу),
яка б унеможливлювала здійснення особою своїх процесуальних прав через свого представника, зокрема подавати позови. Трирічний строк позовної давності за вимогами ОСОБА_1 сплив 17 лютого 2014 року, тоді як цей позов пред`явлено 05 квітня 2016 року.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду
у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15,
від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 19 лютого 2020 року
у справі № 755/9215/15-цта постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-49цс13.
Суд апеляційної інстанції повністю проігнорував вимоги
статей 182, 657 ЦК України, що є порушенням норм матеріального права.
Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів, що весь час з моменту обрання запобіжного заходу - з 04 квітня 2011 року, та до подання ним цього позову - 05 квітня 2016 року, він знаходився під вартою в слідчому ізоляторі або іншої установи виконання покарань, а також, що адміністрацією зазначених установ, в яких він перебував під вартою, йому чинилися перешкоди
у поданні відповідного позову за захистом права власності згідно
з договором про купівлю-продаж нерухомого майна від 16 серпня 2010 року, тому він об`єктивно був позбавлений можливості для подання цього позову.
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_4 12 березня
2021 року.
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_2 18 березня 2021 року.