Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 357/4896/20
провадження № 61-17521св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна Максима Романовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа - комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа №3" (далі - КЗ БМР "Білоцерківська музична школа №3"), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що наказом № 19 від 01 серпня 1991 року її було призначено на посаду викладача Білоцерківської дитячої музичної школи №3 по класу скрипки, в подальшому вона також займала адміністративну посаду заступника директора по організаційно-виховній роботі з 01 вересня 2009 року по 01 вересня 2016 року.
Зазначала, що відстоювання інтересів викладачів музичної школи та учнів стали передумовами виникнення особистих неприязних стосунків керівника відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради ОСОБА_2 до неї.
06 лютого 2020 року позивачка разом з іншими працівниками музичної школи №3 виявила зникнення стенду, який був виготовлений за її кошти та містив фото її творчої діяльності та інформацію щодо досягнень музичної школи. Для з`ясування ситуації стосовно зникнення стенду, позивачка разом з іншими працівниками музичної школи зайшла в кабінет № 2, в якому перебували ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . При цьому було виявлено, що розшукуваний стенд знаходиться в цьому приміщенні.
Ввечері 06 лютого 2020 року о 19 год, через 3 години після розмови,
ОСОБА_3 викликала наряд поліції з метою інсинуації бійки. Позивач надала наряду поліції свої пояснення, за наслідком виклику жодних кримінальних чи адміністративних проваджень не порушувалось.
Наказом відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради № 17-к від 24 квітня 2020 року позивачку було звільнено із займаної посади викладача по класу скрипки з 24 квітня 2020 року відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України, а саме - за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи та подальшого виконання виховних функцій.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки аморального проступку не вчиняла, а також вказує, що її звільнення відбулось під час тимчасової непрацездатності, оскільки з 24 по 29 квітня 2020 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради "Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2", серія АДЮ №836158.
Уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради від 24 квітня 2020 року № 17-к;
- поновити її на посаді викладача КЗ БМР "Білоцерківська музична школа №3" по класу скрипки з 23 квітня 2020 року;
- стягнути з відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до 01 березня 2021 року в сумі 233 808,44 грн та компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 03 березня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області від 24 квітня 2020 року № 17?к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади КЗ БМР "Білоцерківська музична школа №3".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача по класу скрипки КЗ БМР "Білоцерківська музична школа №3"з 24 квітня 2020 року.
Стягнуто з відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 квітня
2020 року по 01 березня 2021 року включно в розмірі 233 808,44 грн та компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправності наказу та його скасування, оскільки звільнення позивача з посади викладача КЗ БМР "Білоцерківська музична школа №3" належить до компетенції керівника цього закладу, а не начальника відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради.
Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення позивачем аморального проступку, що свідчить про відсутність підстав для звільнення її з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Також суд взяв до уваги, що звільнення позивачки відбулось у час її тимчасової непрацездатності, а саме перебування на амбулаторному лікуванні.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області від 24 квітня 2020 року № 17-к, поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2020 року по 01 березня 2021 року включно в розмірі 233 808,44 грн та компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради та КЗ БМР "Білоцерківська музична школа №3"оскаржили його до суду апеляційної інстанції.
У вересні 2021 року відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зазначав, що відповідачем наказом
від 30 вересня 2021 року № 63-К було скасовано наказ від 24 квітня 2020 року №17-к та наказ від 12 липня 2020 року № 33-к про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року заяву відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради про закриття провадження у справі задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасовано.
Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КЗ БМР "Білоцерківська музична школа №3", про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність предмета спору, а саме наказу №17-К про звільнення позивачки з підстав вчинення аморального проступку, оскільки подальше звільнення позивачки відбулось за наказом від 30 вересня 2021 року № 63-К за прогули без поважних причин. При цьому колегія суддів не вбачала підстав для закриття провадження лише в частині, оскільки позовні вимоги щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди є похідними і заявлені позивачем саме у зв`язку з порушенням її прав наказом №17-К.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Запаскіна М. Р. на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Запаскін М. Р., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво21, від 01 березня 2021 року у справі № 372/977/19, провадження № 61-22969св19, від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18, провадження № 61-2018св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд закрив провадження у цій справі на стадії, яка не передбачає можливості застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Вважає, що апеляційний суд не врахував, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Зазначає, що відмова апеляційного суду розглядати інші питання виключне через те, що вони, на думку суду, є похідними від оскаржуваного наказу про звільнення, не ґрунтується на жодній нормі процесуального або матеріального права, та фактично є відмовою у доступі до правосуддя, що є грубим порушенням конституційних прав позивача.
Також в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду відсутні будь-які мотиви, якими керувався суд, приймаючи та досліджуючи наказ відповідача № 63-к від 30 вересня 2021 року, який не був об`єктом дослідження судом першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача Іченська О. Р. зазначала, що суд апеляційної інстанції у зв`язку з відсутністю предмета спору, а саме наказу
№ 17-к про звільнення позивачки з підстав вчинення аморального проступку та подальше її звільнення наказом № 63-к за прогули без поважних причин, правильно закрив провадження із скасуванням рішення суду першої інстанції, у відповідності з вимогами статті 377 ЦПК України.
Зазначає, що законодавством України не обмежується право роботодавця самостійно скасовувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулось з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом №19 від 01 серпня 1991 року позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду викладача Білоцерківської дитячої музичної школи №3 по класу скрипки, що підтверджується записом №1 у трудовій книжці.