Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 607/11828/17
провадження № 61-17142св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О.,Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України,
третя особа - прокуратура Тернопільської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ткач З. Є.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позов мотивований тим, що 25 квітня 2007 року щодо нього було порушено кримінальну справу № 1146259, матеріали якої 07 вересня 2015 року надіслано для проведення додаткового розслідування у Тернопільський РВ УМВСУ в Тернопільській області. За даним фактом 07 вересня 2015 року внесено відомості до ЄРДР № 12015210180000458. 31 грудня 2015 року вказане кримінальне провадження закрите у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення. Таким чином, відповідно до положень статті 56 Конституції України, він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за час перебування під слідством, втраченого заробітку та вартості втраченого майна, а також стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу за рахунок коштів державного бюджету.
Вказав, що розмір завданої йому моральної шкоди складає 329 600,00 грн, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2017 року у сумі 3200,00 грн. Також завдано моральну шкоду у розмірі вартості втраченого ним майна - ТзОВ «ВІК», яка станом на 20 вересня 2017 року становить 718 500,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 767 220,00 грн. Розмір втраченого ним через незаконні дії посадових осіб прибутку за період 2007 року по 2017 рік складає 1 725 893,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 20 вересня 2017 року еквівалентно 45 080 338,22 грн.
Крім цього, за час перебування під слідством він був незаконно усунутий з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «ЛІК» (надалі- ТОВ «ТВК «ЛІК») у зв`язку із чим втратив заробітну плату у розмірі 329 600,00 грн, розмір якої обчислено ним виходячи із розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2017 року у сумі 3 200 грн (3200*103=329 600). Також, за час перебування під слідством ним понесені витрати на отримання правової допомоги на загальну суму 30 000 доларів США, що станом на 20 вересня 2017 року еквівалентно 783 600,00 грн.
Вказує на те, що постановою слідчого в ОВС ГСУ МВС України Гунько В. Ю. від 12 вересня 2012 року накладений арешт на належне йому майно: земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0078 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок загальною площею 56,6 кв. м., житловою площею 32,5 кв. м. і на момент звернення до суду дане майно продовжує залишатись під арештом.
Із врахуванням збільшених позовних вимог просив:
стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь:
487 713,00 грн відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, судом та додатковим розслідуванням;
487 713,00 грн втраченої заробітної плати на посаді директора ТОВ «ТВК«ЛІК» за перебування під слідством, судом та додатковим розслідуванням;
718500,00 доларів США вартості втраченого ним підприємства - ПМП «ВІК», що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 739 917,00 грн;
718500,00 доларів США моральної шкоди завданої втратою підприємства ПМП «ВІК», що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 739 917,00 грн;
782 460,00 грн витрат на правову допомогу за час перебування під слідством;
1900963,90 доларів США втраченого прибутку ПМП «ВІК» за 11 років, що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 49580940,44 грн;
25000,00 грн за проведені розрахунки суми відшкодування майнової та моральної шкоди;
25 000,00 грн за проведення нових розрахунків, оскільки за час штучного затягування відповідачем розгляду справи зросла мінімальна заробітна плата та змінився курс долара США по відношенню до гривні;
зобов`язати ГУНП в Тернопільській області подати всі необхідні документи в Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (та інших державних установ) для зняття усіх арештів з належного йому майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 432 044,60 грн грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 160 000,00 грн сплачених позивачем сум за надання юридичної допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, відшкодування витрат на правову допомогу.Оскільки в результаті незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду в період з 25 квітня 2007 року по 31 грудня 2015 року (за виключенням періодів, коли кримінальна справа закривалась органом досудового розслідування, а саме: з 04 грудня 2008 року по 09 грудня 2008 року та з 24 грудня 2008 року по 20 січня 2009 року) позивач зазнав моральних страждань внаслідок незаконного перебування під слідством протягом 103 місяців та 16 днів та розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача становить 432 044,60 грн.
Крім того, врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість характеру немайнових втрат з часу порушення кримінальної справи з 25 квітня 2007 року до моменту закриття кримінального провадження у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення - 31 грудня 2015 року, впродовж яких ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом, застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, арешту належного йому майна що спричинило тяжкість вимушених змін у його життєвих зв`язках, погіршення стосунків у сім`ї та з оточуючими, а також появи негативних психоемоційних змін, врахував ступінь зниження престижу і ділової репутації, необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів для відновлення попереднього стану, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року апеляційні скарги прокуратури Тернопільської області та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року змінено в частині стягнення сплачених позивачем сум за надання правничої допомоги, зменшено суму стягнення.
Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 40 300 грн сплачених позивачем сум за надання правничої допомоги.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не представлено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №_40_/07кта наявні квитанції не є доказом обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем. Також суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги як доказ понесених позивачем витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги 07 жовтня 2010 року № 36/ Юк, Акт виконаних робіт без дати, квитанцію без номеру та без дати на загальну суму 2 400 грн. Позивачем не доведено витрати на правничу допомогу адвоката на загальну суму 14 400 грн, оскільки судові засідання не відбулись і адвокат не брав у них участь. Також позивачем не доведено витрати на відрядження в сумі 11 000 грн, оскільки представлена ОСОБА_1 квитанція про оплату не є належним доказом понесених витрат.
В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач перебував під слідством з моменту порушення кримінальної справи - 25 квітня 2007 року до моменту закриття кримінального провадження у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення - 31 грудня 2015 року, що становить 103 місяці та 16 календарних днів, впродовж яких він був незаконно перебував під слідством та судом. Колегія суддів не прийняла до уваги доводи апелянтів, що початок обчислення строку перебування позивача під слідством слід здійснювати з часу пред`явлення обвинувачення як не обгрунтовані. З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства»).У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження. У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). У пункті 253 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст. 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у пункті 1 статті 6 (пункт 62 рішення ЄСПЛ від 18 січня 2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»)». Таким чином враховуючи на те, що на момент порушення кримінальної справи по факту шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «ТВК «ЛІК» за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України (25 квітня 2007 року) єдиною службовою особою даного підприємства та його директором був ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів загальних зборів учасників ТзОВ «ТВК «ЛІК» від 08 листопада 2006 року та 30 квітня 2007 року та на майно ПМП ''ВІК'' належне позивачу накладений арешт, що підтверджується постановою про накладення арешту на майно від 06 липня 2007 року, постановленою слідчим в ОВС УМВС України в Тернопільській області Зубко А. Є. та 08 червня 2007 року слідчим в ОВС СУ УМВСУ в Тернопільській області Зубко А. Є. винесено постанову про проведення обшуку за місцем знаходження ПМП «ВІК», власником якого є позивач, в ході якого ОСОБА_1 було добровільно видано бухгалтерські документи фінансово-господарської діяльності ПМП «ВІК» та TOB «TBK «ЛІК» колегія суддів вважає, що кримінальне переслідування ОСОБА_1 розпочалось з моменту порушення кримінальної справи з 25 квітня 2007 року. Зазначені висновки суду також узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №383/596/15. Колегія суддів вважала, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що в результаті незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду в період з 25 квітня 2007 року по 31 грудня 2015 року (за виключенням періодів, коли кримінальна справа закривалась органом досудового розслідування, а саме: з 04 грудня 2018 року по 09 грудня 2008 року та з 24 грудня 2008 року по 20 січня 2009 року) позивач зазнав моральних страждань внаслідок незаконного перебування під слідством на протязі 103 місяців та 16 днів та розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача становить 432044,60 грн (4173х103=429819+4173/30*16=4432044,60, де 103 - кількість повних місяців перебування під слідством, 16-кількість календарних днів перебування під слідством, 4173 - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент розгляду справи).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - Стукало М. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року в частині відшкодування майнової шкоди, а провадження у справі в цій частині закрити. Змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року в частині визначення періоду перебування позивача під слідством і судом та відповідно до вказаного періоду зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправомірно на підставі неналежних доказів, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, задоволено вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та внаслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, невірно обраховано період перебування позивача під слідством і судом, що викликало завищену суму відшкодування моральної шкоди.
Суд не врахував, що встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, припустився помилки та частково задовольнив позов про відшкодування майнової шкоди у вигляді правової допомоги, незважаючи на те, що справа у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позов поданий передчасно, і суд мав застосувати правовий механізм підпункту першого пункту першого статті 255 ЦПК України, яким передбачено обов`язок суду закрити провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці вимоги процесуального закону безпідставно залишилися без уваги суду при вирішенні цього спору в частині вимог про відшкодування майнової шкоди.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2089цс15, від 26 вересня 2018 року у справі № 700/304/16-ц.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, припустився помилки у визначенні суми відшкодування майнової шкоди, оскільки неправильно дослідив та оцінив докази витрат на правову допомогу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати суми в розмірі 40 300 грн.
Про обов`язковість документального підтвердження оплати витрат на правову допомогу вказано у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Щодо визначення періоду, за який позивачу обраховується моральна шкода, то суд неправильно розрахував його, оскільки будь-яких незаконних процесуальних дій, що обмежують права людини, стосовно ОСОБА_1 протягом періоду з 25 квітня 2007 року по 03 травня 2012 року не вчинялось, протягом цього часу він не перебував під слідством чи судом. У зазначений проміжок часу позивач не мав визначеного процесуального статусу у зазначеному кримінальному провадженні. 25 квітня 2007 року слідчим в ОВС СУ УМВС в Тернопільській області було порушено кримінальну справу № 1146259 по факту шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «ТВК «ЛІК» за ознаками складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. 04 грудня 2008 року СУ УМВС в Хмельницькій області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно позивача за статтею 190 КК України за відсутності ознак складу злочину, та того ж дня кримінальна справа № 56/0085 закрита за відсутності складу злочину. Вказана справа в подальшому неодноразово закривалась, а постанови про закриття скасовувались прокуратурою. Весь цей період позивач мав статус свідка у кримінальній справі, отже, жодних процесуальних дій, що обмежували б його права, не вчинялось.
Лише 08 серпня 2011 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України винесено постанову про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи № 56/0085, постанову про притягнення позивача як обвинуваченого винесено 09 серпня 2011 року, а вручені йому вказані постанови 03 травня 2012 року.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2019 року № 9-рп/99, час перебування останнього під слідством слід обраховувати саме з дати пред`явленням позивачу обвинувачення у вчиненні злочину - 03 травня 2012 року.
Враховуючи закриття кримінального провадження постановою ТРВП ТВП ГУНП в області від 31 грудня 2015 року, загальний термін перебування позивача під слідством становить не 103 місяці 16 днів, як зазначено у судових рішеннях, а 43 місяці 28 днів.
Відшкодування моральної шкоди за період з моменту порушення кримінальної справи не відносно позивача до вручення позивачу постанови про притягнення в якості обвинуваченого, тривалістю близько 60 місяців на загальну суму близько 250 400 грн є безпідставним та викличе незаконне збагачення позивача за рахунок коштів державного бюджету. Такої правової позиції щодо періоду відшкодування моральної шкоди та тлумачення категорії «перебування під слідством і судом» дотримується Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржують ся, тому в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Відзив мотивований тим, що матеріалами справи доведено та не спростовано в касаційній скарзі, що переслідування його розпочалося з 25 квітня 2007 року і закінчилося 31 грудня 2015 року. За весь цей період він зазнав моральних страждань внаслідок незаконного перебування під слідством протягом103 місяців та 16 днів.
Суди правильно розрахували період незаконного перебування під слідством та розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на його користь.
Твердження заявника ГУНП в Тернопільській області про те, що він не правильно та передчасно звернувся з позовом до суду, а також що суд зобов`язаний був закрити провадження у справі в частині відшкодування майнової шкоди у вигляді наданої йому правової допомоги є помилковим.
Щодо розміру майнової шкоди у вигляді витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив надані документи та зменшив суму стягнення за надання йому правової допомоги.
У грудні 2019 року представник прокуратури Тернопільської області Осядач Н. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити та визнати її обґрунтованою.
Відзив мотивований тим, що суди прийшли до висновку, що позивач має право на відшкодування моральної та майнової шкоди у зв`язку з його кримінальним переслідуванням у кримінальній справі № 1146259 (№ 56/0085). Проте, суди не звернули уваги що чинним КПК України та ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено такої підстави для відшкодування особі моральної та майнової шкоди, завданої органами досудового розслідування, прокуратури і суду, як «кримінальне переслідування».
До спірних правовідносин підлягали застосуванню положення статті 1176 ЦК України, статті 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які є підставою для відшкодування моральної та майнової шкоди встановлюють «незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності».
Поза увагою суддів залишилося рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 у справі № 1-15/99, яким встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Суди помилково та безпідставно визначили, що моментом притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності є 25 квітня 2007 року - дата порушення кримінальної справи, а не дата пред`явлення ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину - 03 травня 2012 року.
Матеріали справи не містять належних, достовірних доказів, які б підтверджували заподіяння ОСОБА_1 у період з 25 липня 2007 року по 03 травня 2012 року моральної шкоди, у розумінні вказаного поняття, викладеному в статті 23 ЦК України.
В касаційній скарзі зазначені підстави, у зв`язку з якими суди не мали права брати до уваги деякі докази, які подавалися ОСОБА_1 на підтвердження факту понесення витрат на послуги адвоката, а також наведені процесуальні порушення, допущені судами при прийнятті та оцінці поданих позивачем доказів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/11828/17 та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року відмовлено.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду та 07 серпня 2020 року передана судді-доповідачу.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року справу № 607/11828/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України, оскільки заявник оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу повернуто на розгляд Верховного Суду.
Ухвала мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх постановах висновок щодо питання предметної юрисдикції спору про відшкодування майнової шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а тому заявником не дотримано умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України. За захистом свого порушеного права позивач звернувся у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства. За таких обставин помилковими є наведені у касаційній скарзі доводи про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не підтверджені нормами чинного законодавства, а тому немає підстав для закриття провадження у справі. Аналогічних висновків Велика Палата дійшла також у постановах від 20 вересня 2018 року (справа № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18), від 13 червня 2018 року (справа № 755/13879/16-ц, провадження № 14-164цс18), від 20 березня 2019 року (справа № 161/15362/16-ц, провадження № 14-592цс18), від 15 грудня 2020 року (справа № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19), від 20 березня 2019 року (справа № 686/1049/18, провадження № 14-654цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа № 383/596/15, провадження № 14-342цс18).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 08 листопада 2006 року відбулись установчі збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «ЛІК», на яких було ухвалено рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «ЛІК» та обрано директором Козацького В. В.
12 квітня 2007 року до прокурора Тернопільського району надійшла заява, подана від імені представника «Біркінхед Лімітед» Закревського В. А. - Нарольського A. A. про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за фактом незаконного заволодіння грошовими коштами TOB «TBK «ЛІК» у сумі 350 000 грн.
25 квітня 2007 року слідчим в ОВС СУ УМВСУ в Тернопільській області Зубко А. Є. порушено кримінальну справу № 1146259 по факту шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах службовими особами TOB «TBK «ЛІК» за ознаками складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. Як зазначено у мотивувальній частині постанови, 12 січня 2007 року службові особи TOB «TBK «ЛІК» шляхом зловживання довірою заволоділи коштами компанії «БІРКІНХЕД ЛІМІТЕД» в сумі 350 000 грн, яка є власником 99 % TOB «TBK «ЛІК», чим завдали їй шкоди на вказану суму.
30 квітня 2007 року на загальних зборах учасників TOB «TBK «ЛІК» роботу директора ОСОБА_1 по результатах роботи за 2006 рік визнано незадовільною та ухвалено рішення про усунення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора TOB «TBK «ЛІК» з 04 травня 2017 року, на період розслідування кримінальної справи. У протоколі загальних зборів від 30 квітня 2007 року зазначено, що ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з посади директора TOB «TBK «ЛІК» за власним бажанням.
08 червня 2007 року слідчим в ОВС СУ УМВСУ в Тернопільській області Зубко А. Є. винесено постанову про проведення обшуку за місцем знаходження ПМП «ВІК» за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого ОСОБА_1 добровільно видано бухгалтерські документи фінансово-господарської діяльності ПМП «ВІК» та TOB «TBK «ЛІК».
15 серпня 2007 року засновника та директора ПМП «ВІК» ОСОБА_1 допитано в якості свідка у кримінальній справі №1146259.
Із постанови ст. слідчого СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області Атаманюка В. В. від 23 січня 2008 року вбачається, що за вказівкою Генеральної прокуратури України кримінальну справу №1146259 для організації досудового слідства було направлено в СУ УМВСУ в Хмельницькій області і їй присвоєно №56/0085.
04 грудня 2008 року начальник СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області Цісар І. І., виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за статтею 190 КК України, за відсутністю в його діях ознак складу злочину.
Постановою начальника СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області Цісара І. І. від 04 грудня 2008 року кримінальну справу №56/0085 порушену по факту шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах службовими особами ТзОВ «TBK «ЛІК» за статтею 190 КК України, провадженням закрито, за відсутністю складу злочину.