Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 591/7612/19
провадження № 61-17св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 ,
третя особа - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорка Вадима Вікторовичана рішення Зарічного районного суду міста Суми від 17 квітня 2020 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Левченко Т. А., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорка В. В. (далі - приватний виконавець Закорко В. В.), державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») про визнання недійсними та скасування електронних торгів, протоколу електронних торгів та акту проведення електронних торгів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25 березня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», укладено кредитний договір № 1801/0308/71-050, відповідно до умов якого їй надано кредит у розмірі 35 000,00 доларів США. Мета кредитування - здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором між нею та ВАТ «Сведбанк» укладено іпотечний договір № 1801/0308/71-050-Z-1, згідно з умовами якого вона передала в іпотеку вищевказану квартиру.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 11 червня 2015 року у справі № 588/1722/14-ц з неї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 352 493,86 грн та судові витрати в сумі 3 524,93 грн.
Приватним виконавцем Закорком В. В. з метою виконання вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження № 56839532. Після оцінки нерухомого майна приватний виконавець звернувся до ДП «СЕТАМ» із заявкою про реалізацію арештованого майна, а саме -квартири АДРЕСА_1 . 11 січня 2019 року за результатами проведення електронних торгів переможцем став ОСОБА_2 28 січня 2019 року приватний виконавець Закорко В. В. склав акт про реалізацію нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Вважала дії приватного виконавця Закорка В. В. та ДП «СЕТАМ» щодо примусового вилучення квартири шляхом реалізації на прилюдних торгах незаконними, оскільки на час реалізації майна діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а вказана квартира є предметом іпотеки, її площа не перевищує 140,00 кв. м, слугує місцем її постійного проживання, вона не має іншого нерухомого житлового майна та не надавала жодної згоди на вилучення квартири.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила:
- визнати електронні торги за лотом № 321168 з реалізації квартири АДРЕСА_1 загальною площею 55,7 кв. м, які були оформлені протоколом № 381729 про проведення електронних торгів, недійсними;
- скасувати протокол електронних торгів від 11 січня 2019 року № 381729, виданий ДП «СЕТАМ» за результатами цих торгів;
- скасувати акт приватного виконавця Закорка В. В. від 28 січня 2019 року про реалізацію на електронних торгах нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 17 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано електронні торги за лотом № 321168 з реалізації квартири АДРЕСА_1 загальною площею 55,7 кв. м, які були оформлені протоколом № 381729 про проведення електронних торгів, недійсними.
Скасовано протокол електронних торгів від 11 січня 2019 року № 381729, виданий ДП «СЕТАМ», за результатами цих торгів.
Скасовано акт приватного виконавця Закорка В. В. від 28 січня 2019 року про реалізацію на електронних торгах нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що площа квартири, яка була реалізована на електронних торгах, не перевищує площу, визначену в одній з умов Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Докази реєстрації іншого нерухомого майна за ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Дана квартира є постійним і єдиним місцем проживання позивачки, оскільки остання там зареєстрована, що підтверджується відміткою у паспорті та показаннями свідків. Ця нерухомість підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому реалізація відбулась з порушенням встановленого мораторію і укладені за результатами торгів угоди не відповідають вимогам закону. У зв`язку з цим квартира не могла бути примусово відчужена. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У зв`язку з цим приватному виконавцю виконавчого округу Сумської області Закорку В. В. необхідно було перевірити наявність обставин, які в силу закону виключають можливість примусового виконання рішення суду, що є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, як це передбачено статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження». Установлений Законом України «Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, проводити стягнення на майно окремої категорії боржників, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності (постанова Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі
№ 6-969цс16).
Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, про яку заявило ДП «СЕТАМ». Враховуючи обставини справи, а саме: перебування процедури та результатів електронних торгів (на момент звернення до суду) на стадії судового оскарження, яке почалося в межах позовної давності; незначний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку; значення для позивачки питання, яке вирішується судом, а саме - реалізація її квартири, яка є єдиним місцем проживання, суд зробив висновок про поновлення позовної давності за заявою ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорка В. В. залишено без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 квітня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що необхідною умовою застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є, зокрема, те, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. У доводах апеляційної скарги приватний виконавець Закорко В. В. зазначив, що у власності позивачки перебуває ј частка в праві спільної часткової власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а тому квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , не можна вважати єдиним житлом ОСОБА_1 , на підтвердження чого надав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, який було сформовано ним 24 липня 2018 року. Проте представником ОСОБА_1 - адвокатом Верем`юком Д. О. на спростування вказаних доводів апеляційному суду була надана копія договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 07 жовтня 2015 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що діє від свого імені особисто та від імені ОСОБА_1 , передали у власність ОСОБА_5 ѕ частки в праві спільної часткової власності на будинок з відповідною частиною господарських, побутових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , договір посвідчено 07 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Гребіник З. Д., та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким 07 жовтня 2015 року була проведена державна реєстрація права власності вказаних ѕ частки в праві спільної часткової власності на будинок за ОСОБА_5 . Отже, 07 жовтня 2015 року належна позивачці частка в праві спільної часткової власності на будинокбула відчужена нею ОСОБА_5 , однак у Реєстрі прав власності на нерухоме майно не було внесено запис про відчуження ОСОБА_1 на ј частки в праві спільної часткової власності на будинок, у зв`язку з чим інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 в частині належності їй на праві власності ј частки в праві спільної часткової власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , є помилковою і не відповідає дійсності. Тобто після продажу 07 жовтня 2015 року своєї частини житлового будинку у власності позивачки залишилась лише спірна квартира. Після придбання квартири 04 червня 2008 року позивачка зареєструвала в ній місце свого проживання, що підтверджується копією її паспорта. Докази наявності у неї на праві власності іншого нерухомого житлового майна або іншого постійного місця проживання в матеріалах справи відсутні. Тому з врахуванням наведених обставин, під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» спірна квартира без згоди ОСОБА_1 не підлягала примусовій реалізації. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, остання такої згоди не давала. Реалізація вказаної квартири відбулася з порушенням установленого статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого яке забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторію, тому наявні підстави для визнання недійсними та скасування електронних торгів, протоколу електронних торгів та акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна, оскільки укладена за результатами торгів угода не відповідає вимогам закону.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року приватний виконавець Закорко В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду міста Сум від 17 квітня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції приватний виконавець Закорко В. В. зазначає, що суд першої інстанції не здійснював оцінку обставин, за яких відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд апеляційної інстанції не оцінив докази, що підтверджують перебування у власності позивачки ј частки в праві спільної часткової власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а тому квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , не можна вважати єдиним житлом ОСОБА_1 . Позивачка, яка була обізнана про здійснення виконавчого провадження, не оскаржила дій приватного виконавця та не повідомила приватного виконавця про те, що майно, яке підлягало реалізації, підпадає під дію мораторію. У справі № 591/1291/19 судами встановлено, що проведення електронних торгів по реалізації квартири АДРЕСА_1 , відбулося з дотриманням процедури їх проведення та без порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».
У травні 2021 року ДП «СЕТАМ» через представника Якимчук Н. М. надало письмові пояснення, в яких зазначає, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Оскаржувані електронні торги відбулись відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Судами не було враховано, що позивачка, яка була обізнана про здійснення виконавчого провадження, не оскаржила дій приватного виконавця та не повідомила виконавця про те, що майно, яке підлягало реалізації, підпадає під дію мораторію.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 756/536/19, від 15 липня 2020 року у справі № 523/7110/18, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 25 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1801/0308/71-050, за умовами якого остання отримала 35 000,00 доларів США для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу між нею та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Цим договором передбачено, що забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором виступає іпотека об`єкта нерухомості, що придбавається позичальником за договором купівлі-продажу.
25 березня 2008 року позивачка за договором купівлі-продажу придбала вказану квартиру.
25 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 1801/0308/71-050-Z-1, відповідно до умов якого остання на забезпечення основного зобов`язання передала в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. У подальшому, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Відповідно до цих угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 25 березня 2008 року № 1801/0308/71-050, який було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк».
У зв`язку з неналежним виконанням позивачкою зобов`язань за кредитним договором Тростянецький районний суд Сумської області рішенням від 11 червня 2015 року у справі № 588/1722/14-ц задовольнив позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» і стягнув із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 352 493,86 грн та судові витрати в розмірі 3 524,93 грн.
24 липня 2018 року приватним виконавцем Закорком В. В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56839532 по виконанню виконавчого листа № 588/1722/14-ц, виданого 29 вересня 2015 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 352 493,86 грн та судові витрати в розмірі 3 524,93 грн.
27 серпня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 56839532, а саме трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а 30 серпня 2018 року - постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 56839532, та відповідно до висновку про вартість майна, складеного СПД ФОП ОСОБА_10 , ринкова вартість вказаної квартири складала 418 130,00 грн.
25 вересня 2018 року приватний виконавець Закорко В. В. звернувся до ДП «СЕТАМ» із заявкою на реалізацію арештованого приватним виконавцем майна.
Згідно з протоколом № 365339 проведення електронних торгів від 29 жовтня 2018 року по лоту № 305344 торги з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_3 , не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.
Відповідно до протоколу № 372863 проведення електронних торгів від 29 листопада 2018 року по лоту № 312239 торги з реалізації вказаної квартири не відбулися через ненадходження від жодного учасника цінової пропозиції.
Згідно з протоколом від 11 січня 2019 року № 381729 проведення електронних торгів по лоту № 321168 торги з реалізації даної квартири відбулися. Переміг учасник № 4 з ціновою пропозицією 292 691,00 грн.
28 січня 2019 року приватним виконавцем Закорком В. В. складено акт про реалізацію на електронних торгах нерухомого майна, що є предметом іпотеки, відповідно до якого переможцем електронних торгів є ОСОБА_2 ; акт видано на підставі протоколу проведення електронних прилюдних торгів від 11 січня 2019 року № 381729.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця Закорко В. В., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа - АТ «Альфа-Банк», про визнання недійсними та скасування електронних торгів, протоколу електронних торгів та акту проведення електронних торгів із підстав недотримання процедури проведення електронних торгів, установленої Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року за № 2831/5, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку».
Зарічний районний суд міста Суми рішенням від 22 листопада 2019 року у справі № 591/1291/19 у задоволенні позову відмовив у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Сумський апеляційний суд постановою від 28 січня 2020 року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 листопада 2019 року у справі № 591/1291/19 залишив без змін. У справі № 591/1291/19 апеляційний суд установив, що проведення електронних торгів по реалізації квартири АДРЕСА_1 відбулося з дотриманням процедури їх проведення та без порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».
Підставою звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначає порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, який було сформовано приватним виконавцем Закорко В. В. 24 липня 2018 року у власності ОСОБА_1 перебуває ј частка в праві спільної часткової власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , (т. 2, а. с. 8-11).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 листопада 2020 року у власності ОСОБА_1 перебуває ј частка в праві спільної часткової власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 125-129).