Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 549/204/20-ц
провадження № 61-13536св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
позивач - перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Чорнухинська районна державна адміністрація Полтавської області,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство» на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 року в складі судді Крєпкого С. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня2021 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,
Встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Чорнухинська РДА), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що передача у власність ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , спірної земельної ділянки, відбулася з порушенням вимог законодавства, оскільки ця земельна ділянка в силу положень статей 19, 57, 84 ЗК України та статті 5 ЛК України відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Враховуючи викладене, позивач просив:
визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чорнухинської РДА від 24 січня 2006 року № 24 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населених пунктів Вороньківської сільської ради та передачі у власність ОСОБА_2 ;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 138334, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500046;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Пирятинське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,14 га, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що прокурор не довів належними та допустимими доказами той факт, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель лісового фонду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі
№ 488/5027/14-ц, постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі
№ 617/964/15-ц, постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі
№ 924/196/19, постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі
№ 904/1093/19, постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року в справі
№ 902/803/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада
2018 року в справі № 183/1617/16-ц (пункт 1 частини другої
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року адвокат Костюченко П. О., який діє в інтересах ТОВ «Баришівська зернова компанія», подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації від 24 січня 2006 року № 24 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема ОСОБА_2 , площею 4,14 га, в тому числі ріллі - 4,14 га (т.1 а.с.27).
На підставі цього розпорядження ОСОБА_2 було видано державний акт серії ПЛ № 138334 від 27 липня 2006 року на право власності на земельну ділянку, площею 4,14 га, розташованої на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500046 (т.1 а.с.28).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки, площею 4,14 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 листопада 2012 року державним нотаріусом Чорнухинської нотаріальної контори, є ОСОБА_1 Дата державної реєстрації - 13 серпня 2014 року (запис №6681232) (т.1 а.с.29).
Вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Баришівська зернова компанія» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2013 року.
Право оренди згідно з вказаним договором, 20 січня 2015 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 8443904).
За повідомленням Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 25 березня 2019 року № 247, межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,1412 га, мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду у кварталі 38 та у кварталі 41 Вороньківського лісництва Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство», про що зазначеним підприємством складено схему розташування земельних ділянок, в тому числі з вказаним кадастровим номером відносно кв. 38, 41 Вороньківського лісництва ДП «Пирятинський лісгосп».
Орієнтовна площа перетину з межами кв. 38 становить 2,9670 га, орієнтовна площа перетину з межами кв. 41 - 0,1498 га (т.1,а.с.31).
Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області листом за №33/7-1978 вих-20 від 20 лютого 2020 року повідомлено Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Пирятинське лісове господарство» стосовно встановлених порушень законодавства та з проханням вжити заходів щодо їх усунення, в тому числі звернення з відповідними позовами (т1, а.с.42-44).
Згідно з відповіддю від 04 березня 2020 року № 102 ДП «Пирятинське лісове господарство», часткове накладення сформованих земельних ділянок інших суб`єктів господарювання на суміжні ділянки лісового фонду ДП «Пирятинське господарство» не призводить до фактичного зайняття земельних ділянок та їх незаконного використання, оскільки накладення носять характер землевпорядних помилок, які виникли під час ведення Державного земельного кадастру (т.1, а.с.45).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У відповідності до статті 125 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.