Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 569/11248/20
провадження № 61-10721св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду 07 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» (далі - ТОВ «Рівнегаз збут») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання.
Позов мотивовано тим, що постачання природного газу споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Рівнегаз збут» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКПЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір постачання) та Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКПЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу).
Умови Типового договору постачання є однаковими для всіх побутових споживачів України. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному сайті постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Розподіл природного газу за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється оператором газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - Акціонерним товариством «Рівнегаз» (далі - АТ «Рівнегаз») на підставі укладеного з ОСОБА_1 . Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКПЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.
Нарахування плати за спожитий природний газ ОСОБА_1 проводиться згідно з показаннями індивідуального лічильника газу типу Самгаз RS/2001-1 LA G4, зав. № 33490, на підставі поданих АТ «Рівнегаз» даних про обсяги (об`єми) спожитого природного газу за підсумками місяця. Природний газ використовується позивачем комплексно для приготування їжі, підігріву води та опалення житлових приміщень.
Пунктом 13 розділу ІІІ Правил постачання природного газу встановлено, що розрахунки за послуги з газопостачання проводяться на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ. Розрахунки за послуги з газопостачання за адресою відповідача проводяться у спосіб, встановлений п. п. 1 п. 4.4 розділу ІV Типового договору постачання, а саме лише на підставі даних про об`єм (осяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ.
Розрахунковим періодом за договором постачання є календарний місяць. Розрахунок вартості поставленого природного газу за період з 1 липня 2015 року до 31 червня 2019 року за адресою: м. Рівне, вул. Тиннівська, 34 за особовим рахунком № НОМЕР_1 проведений ТОВ «Рівнегаз збут» на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений позивачем та АТ «Рівнегаз».
За вказаний період товариством надано послуг із постачання природного газу загальною вартістю 50 844,93 грн, які частково оплачені відповідачем в сумі 1 605,09 грн.
Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на особовий рахунок № НОМЕР_2 призначено адресну безготівкову субсидію для відшкодування витрат на оплату послуг з газопостачання. За період з 1 липня 2015 року до 30 листопада 2018 року на особовий рахунок відповідача надійшло житлової субсидії в сумі 4 4439,52 грн.
04 червня 2018 року між відповідачем та товариством укладено угоду розстрочки оплати заборгованості за спожитий природний газ № 2025.
Відповідно до угоди ОСОБА_1 визнано свої зобов`язання по оплаті заборгованості за спожитий природний газ в сумі 5 140,88 грн на показник лічильника 33 479 м. куб., яку відповідач зобов`язався сплатити в строк до 31 грудня 2018 року в розмірах та у строки встановлені пунктом 2 цієї угоди.
Однак умови угоди від 04 червня 2018 року № 2025 щодо повної оплати заборгованості ОСОБА_1 не виконані.
З червня 2018 року відповідачем не проводиться оплата простроченої заборгованості, а на особовий рахунок № НОМЕР_2 01 листопада 2018 року надійшли лише кошти житлової субсидії в сумі 566,07 грн з періодом призначення з 01 травня 2018 року до 30 вересня 2018 року.
Згідно із фінансовим станом споживача за особовим рахунком № НОМЕР_2 заборгованість за послуги з газопостачання становить 4 651,35 грн на показник лічильника газу 33 490 м. куб.
Боржник оплату в повному обсязі за спожитий природний газ не проводить, чим порушив вимоги Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам. Заборгованість за надані послуги з газопостачання станом на 14 липня 2020 року в сумі 4651,35 грн боржником не сплачена. Інфляційні нарахування на суму боргу на підставі статті 625 ЦК України становлять 418,45 грн, три відсотки річних - 241,30 грн.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги в сумі 4 651,35 грн, три відсотки річних у сумі 241,30 грн, інфляційні нарахування в сумі 418,45 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 22 січня 2021 року позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рівнегаз збут» заборгованість за надані послуги у сумі 4 651, 35 грн, три проценти річних у сумі 241,30 грн, інфляційні нарахування в сумі 418,45 грн та 2 102,00 грн у відшкодування судових витрат.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що всупереч умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам відповідачем порушено зобов`язання, встановлені договором, сплата заборгованості за спожитий газ не проводилася.
Позовні вимоги є обґрунтованими, не суперечать закону та підтверджені дослідженими доказами у справі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 07 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнав неподаною та йому повернув.
Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що копія ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 15 березня 2021 року отримана ОСОБА_1 особисто 22 березня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі від 15 березня 2021 року, а саме відсутність сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі, заявником не усунуто, що відповідно до статті 185, 357 ЦПК України є підставою для повернення апеляційної скарги заявнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що його позбавлено можливості захистити свої права та інтереси у апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги на рішення місцевого суду, у зв`язку з несплатою ним судового збору, оскільки не врахував, що несплата судового збору полягає у його тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується довідкою із пенсійного фонду.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, Верховного Суду у постановах від 15 листопада 2018 року у справі № 761/39032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 554/4383/17-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 761/30365/16-ц щодо застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року позов ТОВ «Рівнегаз збут» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рівнегаз збут» заборгованість за надані послуги в сумі 4 651,35 грн, три проценти річних у сумі 241,30 грн, інфляційні нарахування в сумі 418,45 грн та 2 102,00 грн у відшкодування судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Рівненський апеляційний суд відмовив ухвалою від 15 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року залишив без руху.
Надав ОСОБА_1 строк протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку апеляційної скарги по сплаті судового збору у розмірі 3 153,00 грн.
Роз`яснив, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною і повернута (а. с. 92-93).
Копія зазначеної ухвали суду отримана ОСОБА_1 особисто 22 березня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 95).
Недоліки апеляційної скарги заявник не усунув, оригінал квитанції про сплату судового збору у встановленому судом розмірі не надав.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 07 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі за позовом ТОВ «Рівнегаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання визнав неподаною та повернув заявнику на підставі статей 185, 357 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.