Постанова
Іменем України
01червня 2022 року
м. Київ
справа № 464/7008/18
провадження № 61-18403св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 ,
третя особа - головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області,
третя особа (за зустрічним позовом) - орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підписану адвокатом Загвойською Оксаною Володимирівною, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року в складі судді Теслюка Д. Ю. та на постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року в складі колегії суддів Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивували тим, що вони є членами сім`ї наймача квартири АДРЕСА_1 та зареєстровані в ній. Окрім них у вказаній квартирі також зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які з 1993 року не проживають за вказаною адресою й не несуть жодних витрат на утримання квартири, оскільки виїхали на постійне місце проживання у іншу область. Вказували, що реєстрація місця проживання відповідачів у квартирі створює позивачам перешкоди у користуванні житлом.
Позивачі просили суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_5 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації за вказаною адрсеою.
У липні 2020 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення.
Зустрічний позов мотивували тим, що ОСОБА_5 , її брат ОСОБА_1 та їх батьки в 1983 році отримали ордер №542 з правом зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Основним квартиронаймачем була їх мати ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За вказаною адресою 31 березня 1991 року за згодою усіх членів сім`ї була зареєстрована й ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_5 . Вказувала, що через агресивну поведінку свого брата в 1993 році вона з чоловіком та дворічною донькою за домовленістю з матір`ю ОСОБА_8 з метою уникнення загострення конфліктів з відповідачем ОСОБА_1 тимчасово переїхала до батьків чоловіка в Донецьку область. Вказували, що з місця реєстрації не знімались та не реєстрували місце проживання в іншому місці. Протягом багатьох років позивачі неодноразово робили спроби повернутися додому, регулярно навідували матір та бабусю. Усі літні канікули діти ОСОБА_5 проводили у м. Львові. У червні 2014 року в зв`язку з бойовими діями на сході країни вони разом із сім`єю переїхали у м. Львів, де постійно проживали у спірній квартирі, оплачували комунальні послуги, займались пошуками роботи для подальшого проживання. Однак через три місяці змушені були знову покинути своє місце проживання через постійні конфлікти з відповідачем ОСОБА_1 . Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 їх у квартиру не впускали.
З урахуванням зазначеного просили суд ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідачів за зустрічним позовом усунути перешкоди в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 до квартири та передачі ключів від неї.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28 вересня 2020 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву, об`єднано цивільну справу № 464/7008/18 за первісним позовом із цивільною справою № 464/3385/20 за зустрічним позовом та присвоєно справі єдиний унікальний номер 464/7008/18.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2020 року провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_7 закрито в зв`язку зі смертю позивачки.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, позов задоволено частково:
визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 ;
у задоволенні позовних вимог про зняття відповідачів з реєстрації відмовлено;
у задоволенні зустрічного позову відмовлено;
вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачі з 1993 року, тобто понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки, не проживають в спірній квартирі без поважних причин. Суди зазначили, що відповідачі добровільно в 1993 році виїхали в Донецьку область і до початку війни на Донбасі в 2014 році не виявляли бажання повернутися на постійне місце проживання до міста Львова. Доводи відповідачів про те, що поважною причиною їх непроживання в спірній квартирі є постійні конфлікти з ОСОБА_1 та наявність у них перешкод у користуванні квартирою суди відхилили з посиланням на лист начальника Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області, за змістом якого відповідачі в період з 2014 по 2020 роки до поліції з приводу наявності перешкод у користуванні квартирою не зверталися, а звернення ОСОБА_5 з приводу протиправних дій відносно неї з боку ОСОБА_1 мали місце у 1991-1992 роках, тобто до виникнення спірних правовідносин. У задоволенні позовної вимоги про зняття відповідачів з реєстрації суди відмовили з посиланням на те, що судове рішення про припинення права користування квартирою є достатньою підставою для зняття відповідачів з реєстрації.
Аргументи учасників справи
10 листопада 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просили їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні первісного - відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно відмовили в прийнятті поданих відповідачами доказів на підтвердження наявності перешкод у користуванні спірною квартирою та нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Вказують, що суди не перевірили, чи не буде визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, становити для них надмірний тягар із урахуванням обставини відсутності в них іншого житла, а також не з`ясували, чи буде втручання в право відповідачів на повагу до їх житла «необхідним у демократичному суспільстві», тобто співрозмірним із переслідуваною метою.
У січні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що суди зробили правильний висновок про те, що відповідачі не проживають в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, адже жодних перешкод з боку позивачів у користуванні відповідачами квартирою не було. Указує, що суди встановили факт вибуття відповідачів на нове місце проживання в 1993 році, що є підставою для припинення права користування квартирою в силу положень статті 107 ЖК УРСР. Зазначає також, що спірна квартира не є житлом відповідачів у розумінні положень Конвенції, оскільки вони понад 25 років проживали в Донецьку та Донецькій області. Вказує, що набуття ОСОБА_5 статусу внутрішньо переміщеної особи свідчить про визнання нею місцем свого постійного проживання саме Донецьку область, а не спірну квартиру в місті Львові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року в справі № 760/13113/14-ц, від 18 листопада 2020 року в справі № 210/2639/17, від 09 жовтня 2019 року в справі № 202/4656/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі № 227/1044/20.
Аналіз змісту та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зняття відповідачів з реєстрації в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_9 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Квартира складається з трьох кімнат загальною площею 67,30 м? та належить Львівській міській раді.
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (дівоче прізвище - ОСОБА_10 ) разом із своїми батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_11 були вселені у вказану квартиру на підставі ордеру №542 виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 27 липня 1983 року.
В 1993 році ОСОБА_4 та ОСОБА_12 переїхали з квартири, у якій зареєстровано їх місце проживання ( АДРЕСА_1 ) у Донецьку область за місцем проживання чоловіка ОСОБА_5 та батька ОСОБА_4 .
Відповідачки навчались, працювали, отримували медичну допомогу у Донецькій області. ОСОБА_4 одружилась та народила сина ОСОБА_6 у м. Донецьку.
За змістом листа начальника Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області від 31 липня 2020 року громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у Сихівський ВП ГУ НП у Львівській області в період з 2014 по 2020 роки не звертались. Мали місце звернення до правоохоронних органів громадянкою ОСОБА_5 з приводу протиправних дій відносно неї з боку ОСОБА_1 у 1991 році та 1992 році.
За змістом листа ЛКП «Хуторівка» №365 від 30 липня 2020 року протягом 2014-2020 років ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не звертались до ЛКП «Хуторівка» щодо чинення їм перешкод у проживанні та користуванні житлом - квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідачки періодично приїжджали до міста Львова, а саме: в квітні 2014 року на похорони ОСОБА_8 ; у серпні 2018 року ОСОБА_5 оформляла пенсію, а у грудні 2018 року вони реєстрували місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , що вимагало їх обов`язкової присутності.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.