Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 686/14164/15
провадження № 61-9881св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Лісовогринівецька сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року в складі колегії суддів Костенка А. М., Гринчука Р. С. Грох Л. М.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання державного акта про право власності на земельну ділянку, рішення органу місцевого самоврядування та договору дарування недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 07 жовтня 2011 року на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А. І., ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,10 га у межах згідно з планом, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та належала дарувальнику ОСОБА_4 на праві власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 листопада 2009 року, виданим на підставі рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 11 вересня 2009 року № 108.
У 2014 році він виявив на своїй земельній ділянці факт знесення паркану та облаштування меж нової земельної ділянки. У зв`язку з тим, що він та його сім`я з 2006 року користується вищевказаною земельною ділянкою, він негайно звернувся до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області з проханням вирішити питання щодо самовільного захоплення його ділянки невідомою особою, де йому порадили звернутись до управління Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області та повідомили, що облаштування паркану проводить ОСОБА_2 , який є власником суміжної земельної ділянки.
Управління Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області листом від 12 грудня 2014 року № 05-18/14872 відмовило позивачу у вирішені спірного питання та рекомендувало звернутись до землевпорядної організації з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.
Внаслідок перевірки технічної документації, розробленої при виготовленні державного акта про право власності на належну позивачу земельну ділянку на відповідність відомостям, що містяться в Національній кадастровій системі, землевпорядною організацією виявлено, що на вулиці, де знаходиться належна йому земельна ділянка, збільшилась кількість земельних ділянок, а саме: технічна документація містить чотири земельних ділянки, а в Національній кадастровій системі розташовано п`ять земельних ділянок майже в тих самих межах.
Крім того, при встановленні меж належної позивачу земельної ділянки землевпорядною організацією встановлено невідповідність електронного документа (обмінного файлу) документації із землеустрою, а саме: каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки.
З метою усунення цих розбіжностей ОСОБА_1 звернувся до управління Держземагентства в Хмельницькому районі Хмельницької області із заявою про внесення змін до електронного документа (обмінного файлу) для приведення його у відповідність до матеріалів документації із землеустрою, а саме: каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки. Проте отримав рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) від 12 березня 2015 року № РВ-6800085432015 у зв`язку з перетином із земельною ділянкою 6825083600:03:007:1012, площа співпадає на 67,8647 %.
Разом з тим управління Держземагентства в Хмельницькій області не може повідомити причини, за яких координати поворотних точок меж належної позивачу земельної ділянки не відповідають даним, які наявні в Національній кадастровій системі, що підтверджується листом управління Держземагенства в Хмельницькій області від 10 червня 2015 року.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, оскільки відбулось її накладення на належну йому на праві власності земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_2 не звертався за погодженням меж земельної ділянки, оскільки на акті погодження меж земельної відсутній підпис суміжного землекористувача.
У квітні 2015 року ОСОБА_2 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 09 грудня 2014 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просить визнати недійсними:
рішення Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 20 вересня 2011 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012; державний акт про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, виданий 31 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 ;
договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 09 грудня 2014 року приватним нотаріусом Гребенніковою О. І. за № 16.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що у висновку експерта від 04 вересня 2019 року № 169-171/18-26 встановлено, що порушення меж або накладання земельної ділянки, належної ОСОБА_3 площею 0,10 га кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 площею 0,10 га кадастровий номер 6825083600:01:004:1611, відповідно до правовстановлюючих документів та проєкту землеустрою відсутнє.
Конфігурація земельної ділянки, визначена в графічних матеріалах (у тому числі кадастровому плані земельної ділянки) цієї технічної документації, не відповідає конфігурації земельної ділянки, визначеної каталогом координат, наявному в цій документації.
Технічна документація із землеустрою щодо складання документу, яка посвідчує право на земельну ділянку позивача, що надається для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в мікрорайоні «Дехтярка» на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, не відповідає вимогам діючих на час її розробки законодавчих актів.
Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав саме відповідачами.
При цьому суди зазначили, що не підписання ОСОБА_4 як суміжним власником земельної ділянки протоколу погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 при розробці проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах населеного пункту с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області і складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
За висновками суду технічна документація із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, виготовлена при оформленні права власності на земельну ділянку, належну позивачу, не є документом, створеним під час ведення Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим, норми закону щодо пріоритету паперових носіїв над електронними носіями, на які посилався позивач, застосуванню не підлягають.
Порядок виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру визначений Законом України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 № 105.
ОСОБА_1 відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства України та у визначеному ними порядку заходи щодо виправлення помилки у даних Державного земельного кадастру не здійснював, не заявив таких вимог і в судовому порядку.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд:
не звернув увагу на рішення державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області від 12 березня 2015 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином його земельної ділянки з ділянкою 6825083600:03:007:1012 (площа співпадає на 67,8647 %);
не надав належної правової оцінки висновку повторної земельно-технічної експертизи від 04 вересня 2019 року № 169-171/18-26 про те, що відповідно до технічної документації фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_3 порушують межі земельної ділянки ОСОБА_1 , утворюючи накладення земельних ділянок;
не надав належної правової оцінки факту підроблення підпису ОСОБА_4 , наявному в акті погодження меж ОСОБА_2 , що встановлено висновками експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 27 лютого 2017 року № 33 П та від 20 квітня 2017 року № 60 П, та правомірності дій ОСОБА_2 під час оформлення його земельної ділянки.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2020 року в частині відмови у визнанні недійсними державного акта про право власності на земельну ділянку та рішення Лісогринівецької сільської ради скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким:
визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083600:03:007:1012, серія ЯК № 95189, виданий Лісогринівецькою сільською радою 20 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 ;
визнано недійсним рішення Лісогринівецької сільської ради № 03 від 20 вересня 2011 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 в межах населеного пункту с. Лісові Гринівці та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1012;
в іншій частині рішення суду залишено без змін;
вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, встановивши, що фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_3 порушують межі земельної ділянки ОСОБА_1 , утворюючи накладення земельних ділянок, а також неправомірність дій землевласника земельної ділянки 6825083600:03:007:1012 під час погодження меж, зробив висновок, що передача у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки проведена з порушенням норм земельного законодавства та порушує право позивача на володіння та користування його землею.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 07 жовтня 2011 року, апеляційний суд вважав неналежним способом захисту, оскільки права позивача в цій частині захищаються шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною третьою статті 388 ЦК України.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року, просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права,і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга в уточненій її редакції мотивована тим, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Вказує, що висновками судових експертиз від 30 листопада 2016 року та від 04 вересня 2019 року не встановлено будь-яких порушень Лісовогринівецькою сільською радою норм земельного законодавства під час затвердження технічної документації на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 .
Апеляційний суд не врахував, що згідно даних технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку позивача, зазначено АДРЕСА_1 , а згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача зазначено АДРЕСА_3. Відповідно до рішення Лісовогринівецької сільської ради № 33 від 12 жовтня 2016 року АДРЕСА_4 перейменовано на АДРЕСА_4, при цьому АДРЕСА_3 не перейменовувалася. У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що земельна ділянка ОСОБА_1 мала бути розташованою за іншою адресою, а отже земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:007:1012 не порушує прав позивача на реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:01:004:1611.
Апеляційний суд безпідставно та з порушенням норм процесуального права взяв до уваги висновки експерта МВС України Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Басюка М. В. від № 33 від 27 лютого 2017 року та № 60 П від 20 квітня 2017 року про підроблення підпису в «Акті погодження меж» у технічній документації ОСОБА_2 , оскільки оригіналу вказаних висновків суду не надано. Також, відповідачу не відомо яким чином відбиралися зразки підписів, чи є вони достатніми та достовірними. Крім того, вказаний доказ не підтверджує, що підпис не міг бути здійснений довіреною особою власника земельної ділянки, а також те, що його здійснено без погодження із власником земельної ділянки. Таким чином, сам по собі підпис здійснений не власником земельної ділянки не може бути підставою для скасування права власності на земельну ділянку.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін. Вказує, що апеляційний суд з урахуванням вказівок Верховного Суду ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Всі доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Аналіз вимог касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними державного акта про право власності та рішення органу місцевого самоврядування, в іншій частині не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 12 вересня 2006 року № 3 вирішено передати ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в районі «Дехтярка» с. Лісові Гринівці.
Рішенням Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 11 вересня 2009 року № 108: затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку на території Лісовогринівецької сільської ради ОСОБА_4 ; передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,10 га на території Лісовогринівецької сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та інших споруд (присадибна ділянка).
12 листопада 2009 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким він є власником земельної ділянки кадастровий номер: 6825083600:01:004:1611, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).