Постанова
Іменем України
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 759/9650/19
провадження № 61-7034св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», товариство з обмеженою відповідальністю «Актів проперті Менеджмент»,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інеса Володимирівна, ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Власик Вікторією Яківною, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року в складі судді Ул`яновської О. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року в складі колегії суддів Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», ТОВ «Актів проперті Менеджмент» про визнання правочину недійсним.
Позов мотивував тим, що 31 березня 2008 року між ним та ВАТ «Ерсте Банк» укладено кредитний договір № 014/10615/2/12423, відповідно до умов якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 78 409 дол. США зі сплатою 12 % річних з терміном повернення до 20 березня 2025 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки №014/10615/2/12423/1, предметом якого з урахуванням договору про внесення змін від 31 березня 2008 року є квартира АДРЕСА_1 . У подальшому права кредитора за кредитним договором та права іпотекодержателя за договором іпотеки були відступлені на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інновація». У квітні 2019 року позивачу стало відомо, що 23 квітня 2019 року предмет іпотеки було відчужено іпотекодержателем у порядку задоволення його вимог на користь ТОВ «Актів проперті Менеджмент» на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між товариствами. Вважає, що відчуження майна відбулось незаконно, з порушенням його прав як власника житла. Вказує, що відповідач набув право власності на предмет іпотеки в період дії мораторію на примусове відчуження житла, а також з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» в частині неналежного оформлення повідомлення про намір звернути стягнення на майно. Зазначав також, що відповідачі не дотримали порядок здійснення звернення стягнення на майно та проігнорували інтереси малолітніх дітей, що проживали у квартирі. Крім того вказував, що на момент укладення договору купівлі-продажу майна від 23 квітня 2019 року на спірну квартиру було накладено арешт.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,4 м?, житловою площею 39,7 м?, укладений 23 квітня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» та ТОВ «Актів проперті Менеджмент».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки боржник неналежним чином виконував свої обов`язки за кредитним договором, іпотекодержатель у силу вимог статті 33 Закону України «Про іпотеку» набув право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суди зазначили, що в іпотечному договорі міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, зокрема, шляхом укладення договору купівлі-продажу. Встановивши, що предмет іпотеки не використовувався позивачем як місце постійного проживання, апеляційний суд відхилив доводи позивача про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося в період чинності мораторію на примусове звернення стягнення на житло. Колегія суддів не прийняла аргументи позивача про те, що у повідомленні про майбутній продаж предмета іпотеки відсутня ціна, за якою іпотекодержатель має намір продати предмет іпотеки, оскільки іпотекодержатель попередив боржника, що відчуження відбудеться за ціною, встановленою на підставі незалежної оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності.
Аргументи учасників справи
24 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
внаслідок укладення оспорюваного правочину іпотекодержатель задовольнив свої вимоги шляхом звернення стягнення на єдине житло та постійне місце проживання позивача в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;
Закон України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, передбачав обов`язкове укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя;
сторони не уклали окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а наявне в договорі іпотечне застереження не є підставою для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки;
товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» набуло право вимоги за договором іпотеки в первісній редакції (без урахування внесення змін до нього), а тому набуло права на звернення стягнення на первісний предмет іпотеки (майнові права на квартиру), а не на квартиру як об`єкт нерухомого майна;
сума заборгованості, зазначена іпотекодержателем у повідомленні про намір звернути стягнення, є надуманою, значно завищеною та такою, що не відповідає судовому рішенню про стягнення кредитної заборгованості;
у вказаному повідомленні іпотекодержатель не зазначив строк, протягом якого іпотекодавець мав виконати зобов`язання, а також ціну, за якою він має намір відчужити предмет іпотеки;
У липні 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «ФК «Інновація» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що:
суди застосували положення Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (звернення стягнення на предмет іпотеки);
іпотечне застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя;
строк, протягом якого іпотекодавець має виконати вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, встановлюється безпоспередньо законом;
дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки кредит було отримано не на споживчі цілі, а предмет іпотеки не використовувався позивачем як місце проживання;
твердження позивача про те, що ТОВ «ФК «Інновація» набуло право вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки в первісній редакції договору (до внесення змін до предмета іпотеки з майнових прав на квартиру) є хибним, оскільки договір про внесення змін до договору іпотеки є невід`ємною частиною договору іпотеки, право вимоги за яким набув відповідач.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 червня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 802/1340/18-а, від 14 лютого 2018 року в справі № 523/13462/15-ц, від 29 вересня 2020 року в справі 757/13243/17, від 20 березня 2019 року в справі № 306/2053/16-ц, від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17, від 09 вересня 2020 року в справі № 703/747/12, від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 31 березня 2008 року ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 уклали договір №14/10615/2/12423, відповідно до умов якого позивачу надано кредит в сумі 78 409 дол. США з терміном повернення до 20 березня 2025 року та сплатою 12,00 % річних. Кредитні кошти призначені для інвестування в об`єкт нерухомості, яким є квартира АДРЕСА_2 .
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки № 14/10615/2/12423/1, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .
25 травня 2009 року ВАТ «Ерсте Банк» надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення про погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 73 412,32 дол. США.
Договором про внесення змін до договору іпотеки від 02 червня 2009 року сторони погодили, що предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О. В.
Відповідно до свідоцтва від 12 березня 2009 року квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належала ОСОБА_1
27 травня 2014 року на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ВАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Глобал Фінанс», проведено заміну іпотекодержателя на ТОВ «Факторингова компанія «Глобал Фінанс».
28 квітня 2015 року іпотекодержателя ТОВ «Факторингова компанія «Глобал Фінанс» замінено на ТОВ «Фінанс Траст Груп».
09 лютого 2017 року ТОВ «Фінанс Траст Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» уклали договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю право вимоги за договором іпотеки №014/10615/2/12423 від 31 березня 2008 року.
Відомості про заміну іпотекодержателя на ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» відображені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
19 квітня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором №14/10615/2/12423 від 31 березня 2008 року в сумі 944 667,60 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» додатково кошти в розмірі 825 667,49 грн.
23 квітня 2019 року в порядку задоволення вимог іпотекодержателя між ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» та ТОВ «Актів проперті менеджмент» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Вартість квартири визначено на підставі звіту про оцінку ринкової вартості від 05 квітня 2019 року.
У пункті 4 договору визначено, що продавець не менш ніж за 30 днів до укладення договору письмово повідомив іпотекодавця ОСОБА_1 про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, що підтверджується рекомендованим повідомленням від 05 жовтня 2018 року.
У вказаному повідомленні відповідач вказав, що має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу та продати нерухоме майно за ціною, встановленою на підставі незалежної оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності.
Відчуження нерухомого майна здійснюється за 1 308 600 грн (пункт 6 договору).