ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 755/5457/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/2040/2021
Провадження № 51 - 6052 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040005271 від 12 квітня 2015 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1, такого, що на підставі ст. 89 КК України не має судимості,
за ст. 186 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Горбаня В.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2021 року
ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 квітня 2015 року о 21 годині, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, з метою відкритого викрадення чужого майна, під приводом супроводження ОСОБА_3 до місяці його проживання, перебували біля будинку № 4 по
вул. Волховській у м. Києві, де ОСОБА_2 схопив потерпілого ОСОБА_3 за шию та нахилив вперед, після чого обхопив руками за тулуб, а ОСОБА_1 в цей момент дістав з правої кишені ОСОБА_3 мобільний телефон марки "Нокіа СІ-01", вартістю 700 гривень, з сім-картою оператора "Київстар". Відкрито викравши майно ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили місце події та викраденим розпорядились на власний розсуд.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Р.В. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що застосування положень ст. 75 КК України є необґрунтованим, суд першої інстанції не навів достатніх підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що суд не врахував належним чином тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_1, який раніше тричі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень і є несудимим в силу ст. 89 КК України, а також наполягає, що в діях ОСОБА_1 відсутнє щире каяття, та у вироку не заначено, у чому саме полягає активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, прокурор указує на неправильне застосування судом
до ОСОБА_1 положень ст. 76 КК України в редакції Закону від 07 вересня
2016 року. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України не надав належну оцінку всім доводам апеляційної скарги прокурора, обмежившись загальними фразами та перерахуванням обставин, на які у вироку послався суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів визнання апеляційної скарги безпідставною.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою і просила її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти доводів касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ст. 186 ч. 2 КК України, а також призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги прокурора про необґрунтоване застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання
ОСОБА_1 врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, повністю визнав свою вину, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, соціальні зв`язки та на утриманні членів сім`ї, а також позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, мотивувавши таке рішення.
При призначенні покарання обставинами, які пом`якшують покарання, визнаються, у тому числі, з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (ст. 66 ч. 1 п. 1 КК України).
Щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним кримінального правопорушення, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Як убачається із журналу судового засідання від 14 січня 2021 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, висловив щирий жаль з приводу вчинених ним дій та осуд своєї поведінки. Такі обставини враховані судом та наведені в мотивувальній частині вироку. Крім того, на наявність зазначеної обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1, сторона обвинувачення посилалась в обвинувальному акті. Посилання ж у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень, судимості за які погашені у передбаченому законом порядку, суперечить принципу презумпції невинуватості. Рішення про визнання активного сприяння розкриттю злочину як обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1, судом у вироку мотивовано, зокрема, суд зазначив, що така обставина полягала у активному сприянні ОСОБА_1 встановленню обставин, передбачених ст. 91 КПК України, а тому доводи касаційної скарги в цій частині необґрунтовані.
Крім того, прокурор у судових дебатах зазначав про необхідність врахування щирого каяття як обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1, просив призначити останньому покарання за ст. 186 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк
4 роки зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури