ПОСТАНОВА
Іменем України
1 червня 2022 року
м. Київ
справа № 206/6584/19
провадження № 51-5207км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Круценко Т. В.,
захисника Тураєвої О. М. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Тураєвої О. М. на вирок Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, а саме засудженого Самарським районним судом м. Дніпропетровська:
9 лютого 2005 року ? за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
17 березня 2006 року за ст. 71, ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 81 цього Кодексу звільненого умовно-достроково
30 грудня 2008 року, невідбутий строк ? 1 рік 6 місяців 20 днів;
8 жовтня 2010 року ? за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
15 червня 2011 року ? за ст. 71, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці позбавлення волі;
27 вересня 2018 року ? за частинами 1 і 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. З урахуванням положень ст. 71 цього Кодексу за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 27 вересня 2018 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 серпня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 травня 2019 року, у невстановлений час, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, маючи при собі раніше заготовлений інструмент для злому, прибув до ділянки АДРЕСА_2, де звернув свою увагу на дачний будинок на цій території та відсутність на ній власників.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 того ж дня, у невстановлений час невстановленим способом проник на територію дачної ділянки № НОМЕР_1 за вищевказаною адресою, де, діючи з прямим умислом, таємно, вчиняючи корисливий злочин повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, за допомогою раніше заготовленого інструменту, який мав при собі, а саме ножа, металевого прута та металевої фомки, пошкодив утеплення з пінопласту в місці фіксації ригеля накладного замка в лутці вхідних дверей до дачного будинку та, відчинивши замок, проник у приміщення дачного будинку, тим самим проник у житло.
Далі 15 травня 2019 року у невстановлений час ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні дачного будинку на тій самій ділянці, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, виявив у трьох кімнатах таке майно: драбину складну, марки "Zarges244075", вартістю 1199,68 грн; телевізор марки "SHARP G609", вартістю 1150 грн; тример марки "EFCO STAR K25", вартістю 3525,96 грн; болгарку "Rebir LSM 25-230", вартістю 1107,60 грн; шуруповерт марки "Старт ссм-900", вартістю 304,80 грн; кабель-подовжувач із котушкою, вартістю 471,33 грн; костюм забродний, марки "Hooper", вартістю 588,12 грн; телевізор марки "Samsung LE 32M87BD", вартістю 7073,07 грн. Це майно він визначив як об`єкт свого злочинного посягання та склавши його в сумки і пакети, залишив біля вказаного дачного будинку.
Надалі, ОСОБА_1 15 травня 2019 року приблизно о 20:10, перебуваючи там само, намагаючись довести свій злочинний умисел, почав переміщати вищевказане майно за паркан дачної ділянки, однак його протиправні дії були помічені свідком ОСОБА_2, у зв`язку з чим ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік.
Таким чином, він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Своїми умисними незаконними діями ОСОБА_1 намагався завдати потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 15 420,56 грн.
Дії ОСОБА_1, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Вимоги та доводи, викладені у касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник засудженого, вказуючи на істотні порушення норм кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що суди поверхово розглянули справу, дали неправильну оцінку обставинам та штучно спотвореним доказам стороною обвинувачення і обґрунтували рішення припущеннями, не мотивувавши причини, у зв`язку з чим відкинуто докази сторони захисту (при цьому не конкретизуючи які). Зазначає про те, що належним чином не встановлено особу засудженого, в супереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) використано пояснення потерпілого, дані іншому складу суду, безпідставно враховано пояснення свідка ОСОБА_2, Також захисник посилається на незаконність протоколу впізнання. Стверджує про суперечність даних щодо місця, де скоєно злочин, на недопустимість протоколу огляду місця події від 15 травня 2019 року з фототаблицею до нього та висновків експерта від 22 жовтня і
26 листопада 2019 року, порушення під час відібрання відбитків пальців рук. Також, на думку захисника, апеляційний суд повторно не дослідив доказів, про дослідження яких клопотала сторона захисту, не перевірив висновків експертів та здійснив розгляд без належного повідомлення потерпілого стосовно судового засідання. Також вказує, що апеляційний суд не виправив допущених судом першої інстанції порушень, обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги не надав, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 404, 419 КПК. Вважає, що призначене судом покарання не узгоджується з приписами статей 50, 65 КК, а тому вирок підлягає скасуванню.
Крім цього, ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Захисник і засуджений просили касаційну скаргу задовольнити, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.
Відповідно до ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи,
а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
У касаційній скарзі захисник заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів та показань свідка. Розгляд цих питань з урахуванням положень
ст. 433 КПК до повноважень Верховного Суду законом не віднесено, а тому вони не підлягають перевірці, оскільки не є предметом касаційного розгляду.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За змістом ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Натомість зазначені захисником засудженого доводи були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій, які надали їм оцінку в сукупності з іншими доказами.
У свою чергу положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок місцевого суду, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, які визначено
Цей висновок місцевий суд зробив на підставі аналізу показань потерпілого ОСОБА_3, допитаного судом 5 березня 2020 року в судовому засіданні в іншому складі суду, який пояснив, що крадіжку було здійснено в дачному будинку, розташованому в Садовому товаристві "Мічурінець-1", ділянка в якому огороджена парканом. У будинку була виламана стіна для відкриття замка, був відкритий сарай та всі речі були розкидані вздовж паркану; показань свідка ОСОБА_2, який пояснив, що потерпілий є його сусідом по дачі, та вказав, що у травні 2019 року на дачі, яка розташована біля Південного мосту в дачному кооперативі "Мічурінець" по вул. Виноградній на території садівничого товариства і виходить до річки й належить потерпілому ОСОБА_3, побачив чорний пакет, бензомототример та драбину складну. Знаючи, що господаря немає, пройшов на подвір`я, дійшов до кінця і став повертатися до хвіртки, як раптом побачив засудженого, який підвів голову, лежачи біля дерева. Після цього останній підвівся і побіг в сторону Південного мосту, понад річкою. Свідок побіг за засудженим, але той стрибнув униз до яру, він повернувся і бачив, що дача відкрита, почав шукати засудженого біля берега річки, але вже нікого не було, після чого він зателефонував господарю дачі та викликав поліцію. Засуджений був одягнений у темну бейсболку, светер темного кольору, джинси. Коли обвинувачений піднімався, він бачив його обличчя 1-2 секунди; показань свідка ОСОБА_4, працівника поліції, який вказав, що виїжджав за викликом на місце вчинення злочину, де були господар будівлі, двоє понятих, та засвідчив, що відбитки пальців було знято на липку стрічку, однак де саме, не пам`ятає, та були запаковані в спецпакет; пояснень експерта Загороднього Ю. Ю., який підтвердив свій висновок і вказав, що на дослідження було надано дактилокарти та липкі стрічки зі слідами пальців, будь-яких інших предметів не було надано. При цьому експерт засвідчив, що спосіб відібрання зразків зазначає слідчий зі спеціалістом, з яким виїжджає на місце події, на дактилоскопічній карті обов`язково повинні вказуватись дані про особу та пояснив, що проведення дослідження можливо за копією дактилоскопічної карти.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд урахував:
· протокол огляду місця події з фототаблицею до нього від 15 травня 2019 року, яким засвідчено проведення огляду домоволодіння в Садовому товаристві "Мічуринець" за адресою: АДРЕСА_3, в ході якого поміж інших дій були відкопійовані відбитки пальців з пляшки, яка була в будинку;
· висновок експерта Загороднього Ю. Ю. від 22 жовтня 2019 року № 5/4.6/860, в якому зазначено, що три сліди пальців рук розмірами 36х17 мм, 25х15 мм та 48х35 мм, вилучені 15 травня 2019 року за вищевказаною адресою, придатні для ідентифікації за ними особи (осіб) та залишені відповідно вказівним пальцем лівої, середнім та безіменним пальцями правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 . Один слід пальця руки розміром 17х13 не придатний для ідентифікації за ним особи;
· висновок експерта Зєлєніної Є. В. від 18 жовтня 2019 року за № 3468/19, яким визначено ринкову вартість майна, що становить 15 420,56 грн;
· протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 листопада 2019 року, згідно з яким свідок ОСОБА_2 показав на фотозображення
№ 4, де розміщена фотографія ОСОБА_1 ;
· висновок експерта Загороднього Ю. Ю. від 26 листопада 2019 року
№ 5/4.6/1109, в якому зазначено, що три сліди пальців рук розмірами 36х17, 25х15 мм та 48х35 мм, вилучені 15 травня 2019 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3, (уточнена адреса АДРЕСА_4 ), придатні для ідентифікації за ними особи (осіб) та залишені відповідно вказівним пальцем лівої, середнім та безіменним пальцями правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 . Один слід пальця руки розміром 17х13 мм не придатний для ідентифікації за ним особи;
· речові докази: ніж, металевий прут та металеву фомку, дві пари рукавиць та светр, які безпосередньо не містять слідів вчинення кримінального правопорушення.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
У вироку місцевого суду проаналізовано й оцінено всі розглянуті в судовому засіданні докази у їх сукупності з урахуванням того, що судовий розгляд проведено згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК лише в межах висунутого обвинувачення, дії
ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Посилання сторони захисту на те, що належним чином не встановлено особу засудженого є необґрунтованими і спростовуються рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
Так, як убачається з указаних рішень, під час досудового розслідування особу засудженого було встановлено на підставі даних його паспорта, згідно з якими ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході судового розгляду останній вказав, що правильна дата його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 . За відповіддю Державної міграційної служби, ОСОБА_1 звертався з метою обміну паспорту на ID-картку, до якої було внесено дані про його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі свідоцтва про народження, тому з урахуванням наведених обставин анкетні відомості засудженого були встановлені судом на підставі об`єктивних даних.
Доводи сторони захисту про суперечність у відображенні місця вчинення злочину є необґрунтованими, оскільки слідчий, приймаючи постанову про уточнення адреси скоєння кримінального правопорушення від 14 листопада 2019 року, діяв в межах повноважень та відповідно до норм КПК.
Щодо оцінки допустимості показань потерпілого, наданих в судовому засіданні під час судового розгляду 5 березня 2020 року то Суд зазначає, що на відміну від позасудових показань, які прямо визнаються недопустимими доказами (друге речення ч. 4 ст. 95 КПК), Кодекс не містить положення, яке вирішує питання допустимості показань потерпілого, допитаного в суді в тій же справі, але під час іншого судового засідання.