Постанова
Іменем України
03 червня 2022 року
м. Київ
справа № 534/223/19
провадження № 61-11264 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області у складі судді
Солохи О. В. від 15 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л.,
Гальонкіна С. А. від 03 червня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо
ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ та виділ майна в натурі.
В обґрунтування позову зазначав, що з 10 серпня 2007 року він та
ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня 2016 року (справа № 534/990/16-ц). За час шлюбу вони за спільні кошти 25 березня
2008 року придбали земельну ділянку, загальною площею 1 000 кв.м,
що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 5310200000:50:026:0696, оформлену на відповідача.
Оскільки шлюб між ними розірвано, виникла необхідність у поділі майна подружжя, у тому числі вищезазначеної земельної ділянки, так як добровільно поділити не можуть.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:визнати земельну ділянку, площею 1 000 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер
№ 5310200000:50:026:0696, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визначити розмір часток кожного зі співвласників відповідно до рівності часток співвласників по 1/2 частині; припинити право спільної сумісної власності подружжя на вказану земельну ділянку, виділивши йому в натурі у приватну власність земельну ділянку площею 500 кв.м, позначену в Додатку № 2 до висновку експерта від 06 лютого 2019 року № 1/5-19 жовтим кольором, а ОСОБА_2 виділити у власність земельну ділянку площею 500 кв.м, позначену в Додатку № 2 до висновку експерта від 06 лютого
2019 року № 1/5-19 зеленим кольором; визнати за ними право власності на зазначену земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано земельну ділянку, загальною площею 1 000 кв. м, яка розташована по
АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 5310200000:50:026:0696, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визначено у такому майні розмір часток кожного із співвласників відповідно до рівності часток співвласників по 1/2 частині. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 1 000 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 5310200000:50:026:0696, шляхом її поділу в натурі відповідно до висновку експерта від 06 лютого 2019 року
№ 1/5-19. Виділено ОСОБА_1 у натурі у приватну власність земельну ділянку, площею 500 кв. м, і визнано за ним право власності на таке майно, як самостійний об`єкт права власності. Виділено ОСОБА_2 в натурі
у приватну власність земельну, ділянку площею 500 кв. м, й визнано за нею право власності на таке майно, як самостійний об`єкт права власності.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у сумі 768,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пов`язані із проведенням експертного земельно-технічного дослідження
від 06 лютого 2019 року, у сумі 1 500,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пов`язані із витребуванням доказів (залученням спеціаліста землевпорядної організації Компанія «ТЕРРА-МАКС») для проведення експертного земельно-технічного дослідження, у сумі 1 500,00 грн.
Судові рішення мотивовано тим, що, досліджуючи надані докази у справі, та встановивши підстави набуття права власності на спірну земельну ділянку,
а саме належним чином укладений та посвідчений договір купівлі-продажу, та факт набуття земельної ділянки за час шлюбу, суди прийшли до висновку, що земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності й підлягає поділу, оскільки набута за спільні кошти подружжя.
Суд першої інстанції зазначив, що твердження відповідача про те, що позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом, є безпідставним, так як шлюб між сторонами було розірвано 30 червня 2016 року, рішення набрало законної сили 12 липня 2016 року, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 12 лютого 2019 року. При цьому, суд вказав, що даний спір раніше не розглядався, тому доводи відповідача, що зазначений спір розглянуто, посилаючись на інший спір між сторонами у справі № 534/1052/17, до уваги не береться.
Крім того, суди вказали, що відповідач не заперечувала, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки укладався нею за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 та в інтересах їх сім`ї, проте, вона заперечувала факт набуття нею права власності на спірну земельну ділянку, оскільки вказувала, що право власності на спірну земельну ділянку набувається з моменту державної реєстрації цього права, а сам по собі договір купівлі-продажу не свідчить про придбання нерухомого майна.
При цьому, суди вказали, що в даній справі спірні відносини не стосуються питання відчуження спірної земельної ділянки, набутої за договором
купівлі-продажу від 25 березня 2008 року, так як предметом позову є права спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку, що виникло в силу закону та на підставі посвідченого 25 березня 2008 року приватним нотаріусом Комсомольського міського округу Куц С. М. за реєстровим
№ 23396 договору купівлі - продажу земельної ділянки та згоди ОСОБА_1 на купівлю об`єкта нерухомого майна.
Суди вказали, що в матеріалах справи наявний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 679205 (завірений нотаріусом), на якому на зворотній стороні стоїть відмітка ОСОБА_2 засвідчена її підписом, відповідно до якої остання отримала у нотаріуса 15 лютого
2011 року оригінал даного Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку. На звороті вказаного акту стоїть відмітка приватного нотаріуса Комсомольського міського нотаріального округу за реєстровим
від 25 березня 2008 року № 2396, що ним посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого право власності на вказану земельну ділянку переходить до ОСОБА_2 . Напис завірено підписом та скріплено печаткою.
Суди зазначили, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, пославшись на відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 534/223/19
з Комсомольського міського суду Полтавської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2021 року клопотання
ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 лютого 2021 року задоволено, зупинено дію вказаного судового рішення до закінчення касаційного провадження
у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі
№ 755/9215/15-ц, провадження № 14-382 цс 19, та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 450/1726/16-ц, провадження
№ 61-20736 св 19, щодо порядку державної реєстрації правочинів.
Вказує, що суди порушили норму процесуального права, так як взяли до уваги сумнівну копію витягу з Державного земельного кадастру від 17 січня
2014 року та не витребували оригінал вказаного документи, не взяли до уваги заявлене клопотання про витребування оригіналу. При цьому, вказує,
що згідно з Державного земельного кадастру від 15 жовтня 2019 року,
від 03 листопада 2020 року, які є в матеріалах справи, володіє спірною земельною ділянкою ОСОБА_3 , тому до неї не переходило право власності на спірну земельну ділянку.
Крім того, зазначає, що 17 червня 2021 року відомості про право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а 01 липня 2021 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 здійснила відчуження спірної земельної ділянки третій особі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає, що посилання в касаційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не можуть бути застосовані у цій справі, так як у справі інші фактичні обставини і спірні правовідносини не є подібними. Крім того, вказує, що у постанові від 22 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 334/3161/17, провадження
№ 14-188 цс 20 відступила від правового висновку, викладеному у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження
№ 14-382 цс 19.
Також зазначає, що в матеріалах справи наявна завірена нотаріусом копія державного акту на спірну земельну ділянку з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, виданий за її заявою, на звороті державного акту міститься запис про право власності на земельну ділянку, тому дані обставини спростовують доводи ОСОБА_2 щодо не набуття нею права власності на спірну земельну ділянку. При цьому, вказує, що він надавав згоду на придбання нею спірної земельної ділянки і договір купівлі-продажу не визнавався недійсним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 лютого 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року ОСОБА_2 посилається на те, суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього, вказує, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що з 10 серпня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня 2016 року було розірвано