Постанова
Іменем України
06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 753/20692/20
провадження № 61-18904св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТОНАР СИСТЕМС»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чигринов Антон Вячеславович, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНАР СИСТЕМС» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНАР СИСТЕМС» (далі - ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС») про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» від 05 жовтня 2020 року № 1/05/10/20 та наказу від 05 жовтня 2020 року № 1/05/10/20-К ОСОБА_1 звільнено з посади директора товариства на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відповідно до статті 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 за свою роботу у відповідача отримав фактичний заробіток/дохід за серпень 2020 року в сумі 356 394,20 грн, за вересень 2020 року в сумі 372 670,81 грн.
Отже, розмір вихідної допомоги, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 2 127 483,01 грн (з урахуванням виплаченої відповідачем суми 59 712,99 грн).
Оскільки відповідач не виплатив вихідну допомогу в строки та у розмірах, встановлених чинним законодавством України, відповідач має сплатити позивачу середній заробіток з дня наступного за днем звільнення позивача (з 06 жовтня 2020 року) по час прийняття рішення судом.
З урахуванням заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» на його користь вихідну допомогу в розмірі 2 127 483,01 грн, середній заробіток з 06 жовтня 2020 року по час прийняття рішення судом у сумі 17 358,70 грн за кожен день, середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 320 810,96 грн, грошові кошти в сумі 30 000 грн в якості компенсації завданої моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 09 листопада 2020 року був проведений у повному обсязі.
Надана ОСОБА_1 довідка Пенсійного фонду України не є документом бухгалтерського обліку та не може враховуватися при визначенні розміру середньоденної заробітної плати.
Також, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що розмір його середньоденної заробітної плати становить 17 358,70 грн. Матеріали справи не містять посилань, з яких підстав позивачем нараховано вищенаведений розмір заробітної плати, не встановлено таких і судом.
Відповідачем доведено, що згідно протоколу загальних зборів ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» від 10 лютого 2020 року № 1.10/02/20 та штатного розкладу ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» на 2020 рік винагорода директору становить 6 000 грн на місяць. Будь-які інші нарахування позивачем на свою користь не погоджувалися загальними зборами підприємства, а тому не можуть бути віднесені до його заробітної плати.
Разом з тим, вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 320 810,96 грн задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про поновлення працівника на роботі та підлягають стягненню в разі поновлення на роботі. Разом з тим, позивач не надав доказів поновлення його на посаді чи звернення до суду з такими вимогами.
Оскільки вимоги в частині стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку задоволенню не підлягають, суд вважав, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чигринов А. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дарницького районного суду м. Києва.
02 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, безпідставно здійснив розрахунок середньоденної заробітної плати позивача, виходячи не з фактичного заробітку/доходу, а лише з посадового окладу позивача.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1395цс16, від 06 грудня 2017 року у справі № 212/5615/15-ц (щодо структури заробітної плати), Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 242/2900/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 242/2044/15-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 542/656/16-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 345/1663/18, відповідно до яких, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця, такими доказами є, зокрема індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 чи ОК-7; суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Разом з відзивом на касаційну скаргу, ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» зазначало, що посилання в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України є безпідставними, оскільки правовідносини у наведених заявником справах не є подібними (тотожними) тим правовідносинам, що склалися між сторонами у цій справі. Також позивач фактично зводить свої мотиви до переоцінки доказів, що є неприпустимим, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що наказом ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» від 03 липня 2012 року № 12-К ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС».
Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» від 05 жовтня 2020 року № 1/05/10/20 звільнено директора ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» ОСОБА_1 із займаної посади директора на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України з 05 жовтня 2020 року.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» від 05 жовтня 2020 року № 1-1/05/10/20 призначено ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки директора на строк з 05 жовтня 2020 року до моменту вступу на посаду директора.
Наказом від 05 жовтня 2020 року № 1/05/10/20-к директора ОСОБА_1 звільнено з 05 жовтня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, вирішено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.
Рішення загальних зборів учасників ТОВ «ТОНАР СИСТЕМС» від 05 жовтня 2020 року та наказ від 05 жовтня 2020 року № 1/05/10/20 є чинними та не скасовані.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.