1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 760/10709/20

провадження № 61-16246св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Простибоженко Олег Сергійович, на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року у складі судді Коробенка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 12 вересня 2002 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, під час перебування у шлюбі в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2015 року шлюбні відносини сторін почали погіршуватися, а з лютого 2020 року фактично припинені, їх відновлення є неможливим, оскільки зникло взаєморозуміння і взаємоповага, подружжя мають протилежні характери та погляди на життя, спільного господарства не ведуть, проживають окремо.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 вересня 2002 року відділом реєстрації актів громадського стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, розірвати.

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що він з ОСОБА_1 проживає в шлюбі майже 18 років, за цей час між ними були різні відносини, вони сварилися, а потім мирилися. Тому останню сварку, яка сталася між ними, він не сприймає серйозно, оскільки вважає, що дружина проявила імпульсивність, та миттєві слабкості не повинні руйнувати родину.

ОСОБА_2 зазначає, що проживає окремо від дружини та дітей лише два тижні, залишив їхню спільну квартиру лише коли отримав позов про розірвання шлюбу, оскільки в ньому говорила образа і неусвідомлення того, що дружина відважилася на такий різкий крок. На даний час він розуміє всі проблеми, які зумовили це, готовий змінюватися, йти на компроміси заради їхньої родини.

ОСОБА_2 вважає, що встановлення режиму окремого проживання між ними дозволить зберегти сім`ю та надасть дружині свободу дій і час для прийняття зваженого рішення, чи дійсно вона хоче руйнувати сім`ю.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд встановити режим окремого проживання подружжя між ним та ОСОБА_1 з дня набрання чинності рішенням суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року у прийнятті до розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя відмовлено, матеріали зустрічного позову повернуто ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції виходив із того, що дослідженню у справах про розірвання шлюбу та у справах про встановлення режиму окремого проживання підлягають різні обставини, в них різний предмет доказування, а тому суд не вбачає доцільності, а відповідно, і підстав для прийняття до розгляду зустрічного позову.

Крім того, відповідно до частин четвертої, шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справи про розірвання шлюбу відносяться до категорії малозначних справ, і для їх розгляду використовується інститут спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 193 ЦПК України передбачено, що у випадку подання зустрічного позову в справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд повинен постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, що, очевидно, матиме наслідком затягування розгляду справи.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення тривалістю 2 місяці.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову і об`єднання вимог в одне провадження, оскільки первісний та зустрічний позови, правовідносини в яких регулюються інститутами сімейного права із самостійним характером, розглядати разом недоцільно. Для вирішення питання збереження сім`ї у випадку небажання розірвання шлюбу другого з подружжя СК України передбачені власні процесуальні інструменти в рамках розірвання шлюбу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 ТА ОСОБА_2 , зареєстрований 12 вересня 2002 року відділом реєстрації актів громадського стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 1224), розірвано.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Простибоженко О. С., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 2-4211/09 (провадження № 61-15860св19), від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), від 26 лютого 2020 року у справі № 523/18248/18 (провадження № 61-11704св19).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги статті 193 ЦПК України до спірних правовідносин, оскільки первісний і зустрічний позови виникають з тих самих сімейних правовідносин сторін, які виникли у зв`язку з укладенням між ними шлюбу. Задоволення зустрічного позову матиме наслідком відмову в задоволенні первісного позову, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були наявні підстави для прийняття зустрічного позову.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до суду не подавала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві: Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Гулько Б. І.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Простибоженко О. С., строк на касаційне оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Простибоженко О. С., на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року і витребувано із Солом`янського районного суду міста Києва цивільну справу № 760/10709/20.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Простибоженко О. С., не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.


................
Перейти до повного тексту