Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 344/20325/18
провадження № 61-6995св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2020 року в складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він та відповідачі є співвласниками чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , кожному з них належить по 1/3 частки квартири.
З 1985 року він фактично користувався кімнатами №№ 3 та 4, а ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_4 та їх донькою ОСОБА_3 займали кімнати №№ 1 та 2.
У 1988 році він здійснив ремонтні роботи в займаних ним кімнатах, влаштував індивідуальне опалення та окремий додатковий вихід із кімнати № 4 на вулицю. ОСОБА_2 у 1995 році теж здійснила часткову реконструкцію фасаду будинку.
З вересня 1992 року по травень 2018 року він перебував за кордоном. При цьому його особисті речі залишилися у займаних ним кімнатах №№ 3 та 4, які він залишив зачиненими.
Після повернення в Україну він не був допущений відповідачами та третіми особами до користування кімнатами, які він раніше займав, замки на дверях кімнат були змінені.
Посилаючись на викладене, оскільки такими діями відповідачі порушили його права як співвласника квартири на володіння і користування такою, просив:
встановити порядок користування вищевказаною квартирою та виділити: кімнату площею 10, 37 кв.м та кімнату площею 11, 23 кв.м у користування ОСОБА_3 та членам її сім`ї: чоловіку ОСОБА_6 і їх донькам ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ; кімнату площею 17, 83 кв.м у користування ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_4 ; кімнату площею 18, 67 кв.м у користування йому; усі інші приміщення квартири залишити в спільному користуванні співвласників;
усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом його вселення у кімнату площею 18, 67 кв.м.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки за тривалий період проживання в квартирі між сторонами склався певний порядок користування кімнатами, позивач займає ізольовану кімнату площею 17, 9 кв.м відповідно до його частки в спірній квартирі, а вселення його в кімнату площею 18, 6 кв.м, яка межує з прохідною кімнатою площею 11, 5 кв.м, у якій проживає неповнолітня дочка відповідача, призведе до порушення прав та інтересів дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди не врахували, що запропонований ним порядок користування квартирою був встановлений ще в 1992 році, такий порядок користування жодним чином не порушує житлових прав відповідачів та членів їх сімей, відповідає принципу рівності часток співвласників, а тому безпідставно відмовили в задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 липня 2021 року справа № 344/20325/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надіслали відзив на касаційну скаргу, у якому просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 07 червня 1972 року зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .
У 1992 році ОСОБА_1 виїхав до Сполучених Штатів Америки.
06 жовтня 1994 року ОСОБА_2 та Управління будинками № 2 житлового управління міськвиконкому уклали договір найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад народних депутатів, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій - квартири АДРЕСА_1 , строком на 5 років, та квартиронаймачу ОСОБА_2 передано таку в задовільному стані, про що складено акт здачі і приймання.