Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 725/3819/18
провадження № 61-6371св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,
треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Юлія Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2021 рокув складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , та припинити право спільної сумісної власності на вказану квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з серпня 2002 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
У червні 2016 року він за особисті кошти, які передала йому мати ОСОБА_3 , яка офіційно працевлаштована в Італійській Республіці, придбав квартиру АДРЕСА_1 .
З цих підстав, оскільки квартира придбана за час шлюбу, але за його особисті кошти, просив позов задовольнити.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому (з урахуванням заяви про уточнення зустрічних вимог від 23 червня 2020 року) просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину цегляного гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться у товаристві по експлуатації індивідуальних гаражів № 7 по вулиці Південно-Кільцевій, 10 в місті Чернівці , припинити право спільної сумісної власності на вказане вище майно, та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 18 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Зустрічні позовні вимоги обґрунтувала тим, що вищевказана квартира та гараж є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана ними за спільні кошти, які вони накопичували, спільно працюючи на ринку, а частину коштів їм передала її рідна сестра ОСОБА_5 , яка перебуває за межами України.
18 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 , без її згоди, відчужив спірну квартиру ОСОБА_4 .
Посилаючись на викладене, оскільки квартира та гараж є спільним майном подружжя, яке набуте в період шлюбу, просила зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49, 6 кв. м, житловою площею 27, 10 кв. м. Право спільної сумісної власності на цю квартиру припинено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 липня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Право спільної сумісної власності на вказану квартиру припинено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 довів факт придбання ним спірної квартири за його особисті кошти, які він отримав від матері. У свою чергу, ОСОБА_2 належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в неї коштів на придбання квартири не надала.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_2 від зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину гаража. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 грудня 2020 року в частині відмови в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину гаража визнано нечинним. Провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину гаража закрито.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2021 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 грудня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права на квартиру та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 18 липня 2019 року.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вказаної квартири.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира придбана подружжям за час шлюбу, доказів того, що квартира придбана ОСОБА_1 за його особисті кошти він не надав, а тому вказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу квартири № 41 від 18 липня 2019 року укладений ОСОБА_1 без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 , як співвласника квартири, такий має бути визнаний недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У квітні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2021 року й залишити в силі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 грудня 2020 року.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 22 січня 2020 року в справі № 711/2302/18, від 24 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц, від 24 березня 2020 року в справі № 367/3800/14-ц, від 22 квітня 2020 року в справі № 725/3819/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, які підтверджують факт купівлі спірної квартири саме за кошти, які передавались особисто йому його матір`ю, яка офіційно працевлаштована в Італійській Республіці, внаслідок чого безпідставно відніс це майно до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Також, задовольняючи вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що на момент укладення цього правочину квартира не перебувала в обтяженні, належала йому на праві особистої приватної власності відповідно до чинного на той час судового рішення, а тому він мав право розпоряджатися своїм майном.
До того ж апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_4 , який придбав у нього спірну квартиру, є добросовісним її набувачем і його право на цю квартиру може бути припинене лише шляхом її витребування у нього в порядку статті 388 ЦК України, однак такої вимоги ОСОБА_2 не заявляла.
У квітні 2021 року ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2021 року й залишити в силі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 грудня 2020 року.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 22 січня 2020 року в справі № 711/2302/18, від 24 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц, від 24 березня 2020 року в справі № 367/3800/14-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 641/9904/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд не врахував, що він є добросовісним набувачем спірної квартири і його право на цю квартиру може бути припинене лиши шляхом її витребування у нього в порядку статті 388 ЦК України, однак такої вимоги ОСОБА_2 не заявляла, а тому підстав для задоволення її позову не було.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 30 квітня 2021 року відкрито касаційні провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 травня 2021 року справа № 725/3819/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційні скарги, у якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.