Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 207/2386/16-ц
провадження № 61-2380св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , правонаступником якого
є Кам`янська міська рада Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П.,
Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_3 , правонаступником якого є Кам`янська міська рада Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , що діє в своїх інтересах
та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 , треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради Дніпропетровської області та Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивачі є рідними сестрами
та спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їхнього батька
ОСОБА_8 . До складу спадщини входить житловий будинок
з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який збудований у 1959 році
та розташований на земельній ділянці, площею 600,0 кв. м, яка надана спадкодавцеві на підставі договору від 25 вересня 1959 року про надання
в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку.
У встановлений законодавством строк, позивачі звернулися до нотаріуса
із заявами про прийняття спадщини, проте у їх задоволенні було відмовлено, оскільки у спадкоємців були відсутні правовстановлюючі документи
на спадкове майно.
Позивачі зазначали, що у 1958 році їхнім батьком (спадкодавцем) було збудовано житловий будинок
АДРЕСА_1 , проте правовстановлюючі документи
на це домоволодіння не оформлювались.
Разом із цим, позивачі зазначали, що відповідно до пункту 14 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої на підставі Інструкції про порядок реєстрації будинків
та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, прийнятої Мінкомунгоспом УРСР від 31 січня 1966 року, діючої на час виникнення спірних правовідносин (а саме виникненні права на спадкування на день смерті померлого ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) саме договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності
і померлого батька на це нерухоме майно. Відповідно до діючого на момент смерті ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), законодавством не була передбачена обов`язкова реєстрації права власності в органах БТІ.
Згідно з пунктами 1.1 та 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію
і індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження
їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91 прийняття в експлуатацію усіх закінчених будівництвом об`єктів, здобутих до 31 грудня 2009 року без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатації яких подано до 31 грудня 2012 року, за винятком закінчених будівництвом
до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом
до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків; садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухомого майно,
є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Ураховуючи зазначене, на думку позивачів, на час будівництва
та завершення будівництва спірного житлового будинку реєстрація права власності на нього не вимагалась, у зв`язку із цим спадкодавець володів цим будинком на законних підставах.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 намагалися у позасудовому порядку вирішити питання щодо спадщини, зокрема у 1999 році вони звертались
до реєстраційної служби, яка провела поточну інвентаризацію житлового будинку, 18 липня 2008 року ОСОБА_1 зверталась до Головного управління юстиції в Дніпропетровської області за сприянням у вирішенні питання щодо поновлення документів, що свідчить, на думку позивачів, про прийняття ними спадщини та вчинення дій, направлених на оформлення свідоцтва про право на спадщину.
Постановою нотаріуса від 17 листопада 2010 року позивачам відмовлено
у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті
ОСОБА_8 , у зв`язку із тим, що право власності на спірний будинок зареєстроване за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у рівних частинах по 1/2 частині за кожним на підставі договору міни від 04 квітня 2009 року.
Разом із цим, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули право власності
на будинок АДРЕСА_1 на підставі судових рішень, які у подальшому були скасовані, тому, на думку позивачів, не можуть вважатися власниками цього майна.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд: визнати за ними право власності у порядку спадкування за законом
на житловий будинок
АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 ; витребувати цей житловий будинок з володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в інтересах якого діють батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_6 та
ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року в складі судді
Бистрової Л. О. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадкодавець не набув права власності на спірний будинок. За загальним правилом, якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Разом із цим суд першої інстанції виходив із того, що позивачі
не є власниками спірного майна, тому не можуть його витребувати
у відповідачів. Крім того, позивачі вже зверталися до суду з такими вимогами, вони були предметом судового розгляду і рішенням суду,
що набрало законної сили, у їх задоволенні відмовлено.
Справа неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок
АДРЕСА_1 , житловою площею 36,7 кв. м, загальною площею 51,9 кв. м, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .
Витребувано житловий будинок
АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в інтересах якого діють батьки ОСОБА_9
та ОСОБА_4 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 336,00 грн з кожного.
Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня
2017 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1
та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування
на будинок АДРЕСА_1 закрито.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , про витребування житлового будинку
АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки на час звернення до суду з позовом у цій справі № 207/2386/16-ц було наявне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, що набрало законної сили, у цивільній справі № 2/207/20/13, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у частині позовних вимоги про визнання за кожним із позивачів права власності
у порядку спадкування за законом на житловий будинок
АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому провадження у цій справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на будинок
АДРЕСА_1 підлягає закриттю.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що за договором міни від 04 квітня 2009 року неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули у власність житловий будинок
АДРЕСА_1 по
1/2 частці кожний, тому вказані неповнолітні особи є стороною спірних правовідносин, в інтересах яких діяли їхні законні представники - батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які не є самостійними учасниками правовідносин у зазначених справах. Ураховуючи наведене, на думку суду апеляційної інстанції, незазначення у справі № 207/2386/16-ц
ОСОБА_9 , як особи, що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також самостійна участь у судових засіданнях ОСОБА_6 (у зв`язку із досягненням повноліття) - не спростовує висновку щодо тотожності сторін та третіх осіб у справах № 2/207/20/13
та № 207/2386/16-ц.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги у частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , про витребування житлового будинку
АДРЕСА_1
із незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі не є власниками спірного нерухомого майна та зазначені позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання за позивачами права власності у порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права
й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року
у справі № 417/7171/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 910/16868/19,
від 12 серпня 2020 року у справі № 347/2115/17, від 10 червня 2020 року
у справі № 366/2099/17, від 04 травня 2020 року у справі № 153/1368/17,
від 27 травня 2020 року у справі № 761/35475/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 265/4455/19, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й такими, що ухвалене з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про тотожність позовів у цивільних справах № 2/207/20/13 та № 207/2386/16-ц, оскільки у зазначених справах хоча
і є один предмет спору, зокрема житловий будинок
АДРЕСА_1 , проте підставами для подання позову є інші обставини, ніж ті, які встановлені та досліджені під час розгляду цих справ,
а також є різними учасники справ.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Нетотожність хоча б одного із цих чинників
не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб
за вирішенням спору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 207/2386/16-ц із Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 ,
що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5
та ОСОБА_6 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня
2013 року, у справі № 2/207/20/13, встановлено, зокрема, що
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами, їх батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , які перебували
у зареєстрованому шлюбі з 1971 року до 1976 року (а. с. 14-16, 21-23, 25, 27, т. 1).
Вказані особи проживали у збудованому у 1959 році ОСОБА_8 (батьком позивачів) будинку
АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 600,0 кв. м, що належала батькові на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку
від 25 вересня 1959 року, укладеного між ОСОБА_8 та відділом комунального господарства виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (а. с. 81-82 т. 2).
Основана інвентаризація закінчененого будівництвом зазначеного будинку та надвірних будівель відповідно до акту оцінки цього будинковолодіння та відомості внутрішніх обмірів площ приміщень будівництва, схематичний план земельної ділянки з розміщенням побудов, житлового будинку та літньої кухні були проведені за заявою спадкодавця ОСОБА_8 у січні та квітні 1966 року (а. с. 84, 86-87 т. 2 ).
Згідно акту від 04 вересня 1968 року у спірному житловому будинку було прийнято до експлуатації дворовий та внутрішньодомовий газопровід
(а. с. 93, т. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 листопада 1991 року відділом ЗАГС Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (а. с. 28, т. 1).
Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_1
та ОСОБА_2 , які 26 листопада 1991 року та 10 березня
1992 року, звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, на підставі яких була заведена спадкова справа № 423/1991
(а. с. 132, 133, т.1).
Також із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_8 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 жовтня 2008 року звертався ОСОБА_3 ; заява
за вхідним № 838 (а. с. 131, т. 1).
У позивачів були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, тому вони не отримали свідоцтво про право на спадщину після спадкодавця ОСОБА_8 .
З метою оформлення спадщини у 1999 році позивачі звертались
до реєстраційної служби, яка провела поточну інвентаризацію житлового будинку та видала технічний паспорт (а. с. 74-76, т. 2).
Відповідно до технічного паспорта від 12 травня 1999 року, виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_8 самочинно збудованих приміщень у зазначеноному домоволодінні не значиться. Технічний паспорт виданий на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 57,6 кв. м (а. с. 37-39, т. 1).
У жовтні 2010 року позивачі звертались до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори, де їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки згідно відповіді комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 11 жовтня 2010 року, наданої на запит державного нотаріуса, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_6
та ОСОБА_5 у рівних частинах - по 1/2 частині за кожним на підставі договору міни (а. с. 35, т. 1).
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня
2012 року, у цивільній справі № 2-о-87-08 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , визнавши ОСОБА_8 батьком ОСОБА_3 (а .с. 19, 20, т. 1).
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок
АДРЕСА_1
та зобов`язано обласне комунальне підприємство «Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ним право власності на вказаний житловий будинок.
За договором купівлі-продажу від 11 лютого 2009 року, посвідченим Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою № 1-650,
ОСОБА_3 , в інтересах якого за довіреністю діяла його дочка
ОСОБА_4 , відчужив на користь ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 57,6 кв. м (а. с. 31, т. 2).
Згідно із договором міни від 04 квітня 2009 року, посвідченим Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою № 2-651, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули у власність житловий будинок
АДРЕСА_1 по 1/2 частці кожний (а. с. 32, 33, т. 2).
Право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_6
та ОСОБА_5 у комунальному підприємстві «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 29 серпня 2012 року у справі № 2-о-87-08 касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
від 20 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду (а. с. 19, 20, т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня
2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
до виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом відмовлено (а. с. 17, т. 1).
У лютому 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались
з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4
та ОСОБА_9 , які є законними представниками ОСОБА_6
та ОСОБА_5 (цивільна справа № 2/207/20/13 (2-83/12) та просили:
визнати у рівних частках право власності на спадкове майно
за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 й яке складається із житлового будинку загальною площею 57,6 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м. та розташоване на земельній ділянці загальною площею 600,0 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 ;
витребувати спадкове майно з незаконного володіння неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шляхом припинення їх права власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги та просили:
визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку
з господарськими будівлями
АДРЕСА_1 від 11 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений нотаріусом Третьої дніпродзержинської нотаріальної контори, зареєстрований
за № 1-650;
визнати у рівних частках по 1/2 кожній право власності у порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нерухоме майно, яке складається із житлового будинку загальною площею 57,6 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м та розташований на земельній ділянці загальною площею 600,0 кв. м за адресою по
АДРЕСА_1 ;
витребувати спадкове майно, яке складається із житлового будинку АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_6
та ОСОБА_5 шляхом припинення їх права власності на вказаний житловий будинок.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня
2013 року, у справі № 2/207/20/13 (2-83/12) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які є законними представниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , треті особи: Служба
у справах дітей виконкому Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку
АДРЕСА_1 , визнання у рівних частках по 1/2 частці права власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 на зазначене нерухоме майно, витребування вказаного будинку із чужого незаконного володіння
(а. с. 14-16, 21-23, т. 1).
Матеріали оглянутої у судовому засіданні судів попередніх інстанцій цивільної справи № 2/207/20/13 (2-83/12) касаційної скарги не містять; відомості щодо касаційного оскарження та касаційного перегляду судових рішень у справі № 2/207/20/13 (2-83/12) - відсутні.
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались
з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , як законних представників неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (цивільна справа № 207/5080/13-ц), у якому просили:
передати позивачам у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 всі права забудовника,
у тому числі: право здачі та введення об`єкта нерухомого майна
в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності, право
на державну реєстрацію права власності житлового будинку, загальною площею 57,6 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м, розташованого
на земельній ділянці загальною площею 600,0 кв. м по АДРЕСА_1 ;
витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , законними представниками яких є їх батьки ОСОБА_4
та ОСОБА_9 , нерухоме майно, яке складається із житлового будинку
АДРЕСА_1 шляхом припинення їх права приватної спільної часткової власності на вказаний житловий будинок;
скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок
АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
24 лютого 2014 року представником позивачів було надано уточнену позовну заяву, згідно якої позивачі просили:
визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування
за законом після померлого ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права та обов`язки забудовника житлового будинку
АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, наданої на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, укладеного між ОСОБА_8 та відділом комунального господарства виконкому Дніпродзержинської міськради від 25 вересня 1959 року, посвідченого нотаріусом Першої та Другої дніпродзержинської нотаріальної контори Капелюшник М. Л., зареєстрованого у реєстрі за № 1/8592;
витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , законними представниками яких є їх батьки ОСОБА_4
та ОСОБА_9 нерухоме майно, яке складається із житлового будинку загальною площею 57,6 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м, розташованого на земельній ділянці загальною площею 600,0 кв. м за адресою: