Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 161/4417/20
провадження № 61-4096св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Тернопільська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області,
третя особа - Державна казначейська служба,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2020 року у складі судді Філюк Т. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа - Державна казначейська служба, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів прокуратури та досудового розслідування.
Позов мотивовано тим, що 27 лютого 2019 року Луцька місцева прокуратура направила до слідчого відділу Шумського відділення поліції Кременецького відділення поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - СВ Шумського ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області) матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 26 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42019031010000017 за її заявою від 25 лютого 2019 року за ознаками вчиненого відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою
статті 364 КК України.
Позивач вказувала, що за 12 місяців жодного письмового повідомлення щодо проведених процесуальних, слідчих (розшукових) чи інших дій у вищевказаному кримінальному провадженні вона не отримувала. Бездіяльність прокурора та слідчого в цьому кримінальному провадженні полягала в тому, що їй не було вручено пам`ятку про права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні, для допиту як потерпілу її не викликали; особи, які вчинили відносно неї кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 364 КК України, не встановлені, повідомлення про підозру нікому не вручено, кримінальне правопорушення не припинено.
Крім того, 01 березня 2019 року Луцька місцева прокуратура направила до СВ Шумського ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 01 березня 2019 року до ЄРДР за № 42019031010000022 за її заявою від 25 лютого 2019 року за ознаками вчиненого відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 255, частиною четвертою статті 191, частиною четвертою
статті 189 КК України.
Пам`ятку про права та обов`язки потерпілого в цьому кримінальному провадженні їй вручено 15 липня 2019 року. Вказуючи на ряд допущених органом досудового розслідування процесуальних порушень, ОСОБА_1 зазначала, що за 12 місяців слідчий та прокурор не встановили осіб, які в кінцевому рахунку отримували прибуток від самоправного користування у 2017 році присадибною ділянкою домоволодіння
АДРЕСА_1 та від користування у
2016-2019 роках земельними ділянками кадастровий номер 6125887500:01:001:0026 площею 0,94 га та кадастровий номер 6125887500:01:001:0164 площею 0,46 га, які за життя належали на праві приватної власності її батькові ОСОБА_2 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після його смерті - успадковані нею в установленому законом порядку. Особам, які впродовж 3 років користувалися проти її волі успадкованими нею земельними ділянками та отримували прибуток від вирощування на них сільськогосподарської продукції, за 12 місяців досудового розслідування повідомлення про підозру не вручено.
Позивач посилалася на те, що вона не може вільно володіти, користуватися та розпоряджатися спадщиною внаслідок дій групи осіб, які за попередньою змовою підробили правовстановлюючі документи на успадковані нею земельні ділянки та користувались ними з метою отримання прибутку, а за 12 місяців досудового розслідування її права власника не поновлені, особи, які вчинили кримінальні правопорушення відносно неї не встановлені, а тривала боротьба на захист своїх прав виснажує її, викликає психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності органів місцевого самоврядування та органів досудового розслідування.
Вина відповідачів у спричиненій їй моральної шкоди полягає в неналежному виконанні ними своїх повноважень. Зокрема, орган досудового розслідування не виконав вимоги наказу Міністерства внутрішніх справ України № 100 від 08 лютого 2019 року «Про затвердження порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», за рік не припинив незаконне користування та розпорядження третіми особами успадкованим нею майном. Прокурор не вжив заходів реагування з метою поновлення її прав, внаслідок чого винних осіб не було встановлено та їх не притягнуто до кримінальної відповідальності.
З урахуванням наведеного та посилаючись на статтю 1172 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд стягнути з прокуратури Тернопільської області на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України; стягнути з Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 04 листопада 2020 року в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог
статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України. Наведене дає підстави для висновку про безпідставність доводів позивача про застосування до спірних правовідносин положень
статті 1172 ЦК України.
Ті процесуальні дії (бездіяльність) органів досудового розслідування, які позивач вважає протиправними чи незаконними, та які, на її думку, спричинили їй моральні страждання, інше визначення слідчим обсягу і характеру дій при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Відомості про оскарження ОСОБА_1 рішень (бездіяльності) слідчого в кримінальних проваджень
(№ 42019031010000017 від 26 лютого 2019 року та № 42019031010000022 від 01 березня 2019 року) в порядку КПК України відсутні. Окрім того, в судовому засіданні вона вказувала, що не оскаржувала дій слідчого в порядку статті 303 КПК України.
На думку суду, доводи позивача, наведені в позовній заяві, зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями слідчих та прокурорів у кримінальних провадженнях № 42019031010000017 від 26 лютого 2019 року та
№ 42019031010000022 від 01 березня 2019 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2020 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації її права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.
Реалізація такого механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи. Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, установивши, що позивач не довела у встановленому законом порядку факт завдання їй відповідачами моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 08 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та вказує, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4
частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 та 2 частини першої та
пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про Луцький міськрайонний суд Волинської області як про юридичну особу. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена суддями, яким заявник не довіряє та яким заявляла відводи, у задоволенні яких їй було відмовлено. Заявник також зазначає, що відповідачі не надали жодного письмового доказу на доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень.
ОСОБА_1 подала заяву про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення 01 березня 2019 року, а слідчий пам`ятку про права та обов`язки вручив їй 15 липня 2019 року. Вважає, що орган досудового розслідування незаконно позбавляв її протягом трьох з половиною місяців права брати участь у слідчих та процесуальних діях, вказуючи при цьому її статус - свідок.
У квітні 2021 року та червні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяви про приєднання письмових доказів.
Вказані заяви не підлягають задоволенню, оскільки суд касаційної інстанції не досліджує нових доказів, не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Тому, Верховний Суд у задоволенні заяв ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи доказів відмовляє.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
У частині четвертій статті 395 ЦПК України передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Головне управління Національної поліції в Тернопільській області не долучило до відзиву на касаційну скаргу доказів на підтвердження надіслання його заявнику та іншим учасникам справи.
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Таким чином, зазначений відзив не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду та підлягає залишенню без розгляду.
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Тернопільської обласної прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Луцької місцевої прокуратури із заявою про вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Згідно з витягом з ЄРДР від 26 лютого
2020 року відомості за заявою ОСОБА_1 щодо вчинення кримінального правопорушення за частиною другою статті 364 КК України, внесені до ЄРДР за № 42019031010000017.
01 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Луцької місцевої прокуратури із заявою про вчинення відносно неї кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 191, частиною четвертою статті 189 КК України. На підставі такої заяви ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості: за
№ 42019031010000023 від 01 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, за № 42019031010000024 від 01 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою