Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 569/2825/18
провадження № 61-15032св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: головне управління Національної поліції в Рівненській області, Державна казначейська служба України,
прокурор Рівненської місцевої прокуратури,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в складі колегії суддів: Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до головного управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2005 року у слідчому відділі УМВС України в Рівненській області було порушено кримінальну справу № 80/08-05 за фактом розтрати коштів службовими особами Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення (за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України, далі - КК України). У рамках цієї кримінальної справи 04 травня 2005 року позивача було затримано, з подальшим утриманням в ізоляторі тимчасового тримання (далі - ІТТ) MB УМВС в Рівненській області. 07 травня 2005 року вона була звільнена під заставу у розмірі 10 000 грн.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2005 року визнано незаконним її затримання 04 травня 2005 року. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 липня 2005 року скасовано постанову від 17 березня 2005 року про порушення кримінальної справи № 80/08-05.
27 липня 2005 року слідчим відділом УМВС України в Рівненській області було порушено кримінальну справу відносно позивача та інших лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України. 29 липня 2005 року СВ УМВС України в Рівненській області її дії були перекваліфіковані та порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого четвертою статті 191 КК України. Постановою слідчого від 06 серпня 2005 року накладено арешт на все її майно, де б воно не знаходилось. На підставі вказаної постанови 11 серпня 2005 року був внесений запис у Державний реєстр обтяжень нерухомого майна.
19 серпня 2005 року кримінальну справу прийнято до провадження ГСУ МВС України та присвоєно реєстраційний номер 24-243. 27 серпня 2005 року проводився обшук у її помешканні та накладено арешт на рухоме майно, яке передано на відповідальне зберігання. 07 вересня 2005 року було проведено обшук її службового кабінету. На підставі постанови заступника Генерального прокурора України від 21 вересня 2005 року позивача було відсторонено від займаної посади завідувача відділенням терапії № 1 Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення на час проведення досудового слідства. 22 листопада 2005 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України відносно неї порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України. 02 березня 2007 року заступник Генерального прокурора України продовжив строк досудового слідства у кримінальній справі до 15 квітня 2007 року. 05 квітня 2007 року заступник Генерального прокурора України затвердив обвинувальний акт у кримінальній справі № 24-243 та направив справу на розгляд до суду.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2015 року кримінальна справа № 1- 247/11 по обвинуваченню її та інших лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення була направлена для організації проведення додаткового розслідування прокурору Рівненської області, запобіжний захід у вигляді підписки про її невиїзд скасовано.
У подальшому слідчим управління УМВС України в Рівненській області 05 жовтня 2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР): № 12015180000000330 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України; № 12015180000000331 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України; № 12015180000000332 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України; № 12015180000000333 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України; № 12015180000000334 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України; № 12015180000000335 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України; № 12015180000000336 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України; № 12015180000000337 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України; № 12015180000000338 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України; № 12015180000000339 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України; № 12015180000000340 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України; № 12015180000000341 - за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.
29 жовтня 2015 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження № 1201518000000153.
22 листопада 2016 року постановою слідчого СУ ГУНП в Рівненській області кримінальне провадження № 12015180000000153 від 20 травня 2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 191, частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191 КК України закрите у зв`язку із відсутністю у діях лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення, в тому числі в діях ОСОБА_1 , ознак складу кримінальних правопорушень, інкримінованих їм.
Позивач вважає, що розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Вона перебувала під слідством та судом з 04 травня 2005 року по 22 листопада 2016 року, тобто 136 повних місяців.
Незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду призвели до тривалого понад 13 років, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя, призвели до погіршення стану здоров`я як фізичного так і психічного, до погіршення стосунків з оточуючими, до погіршення її ділової репутації як лікаря, що у свою чергу призвело до зменшення кількості її пацієнтів.
У момент затримання та поміщення в ІТТ, під час порушення щодо неї двох кримінальних справ і оголошення їй обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк до 8 років, під час проведення досудового та судового слідства по даних кримінальних справах, під час проведення обшуків у помешканні та службовому кабінеті, під час оголошення про відсторонення від посади завідувача відділенням, під час накладення на все майно арешту, вона пережила емоційні стреси, які супроводжувались почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я, життя та майбутнє, порушенням сну. Вказує, що змушена була змінити місце проживання, оскільки сусіди сторонилися її і уникали спілкування. Всі знайомі також перестали спілкуватися з нею. За місцем роботи у неї зменшилася кількість пацієнтів, які зверталися за медичною допомогою.
Після звільнення з ІТТ стан її здоров`я погіршився, почала часто хворіти простудними захворюваннями, зверталася зі скаргами до кардіолога. 09 квітня 2006 року машиною швидкої медичної допомоги вона була доставлена на прийом до лікаря зі скаргами на слабкість, в`ялість, наплив негативних думок, внутрішню напругу, розгубленість, порушений сон, що виникли внаслідок стресової ситуації на роботі, тобто у зв`язку із кримінальною справою. 10 квітня 2006 року їй був поставлений діагноз - затяжна депресивна реакція ситуативного ґенезу. Впродовж певного періоду лікування, вона була непрацездатна, досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, переживає щодо своєї соціальної репутації. Були порушені її актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів. Наслідки незаконного порушення щодо неї кримінальних справ, звинувачення її у вчиненні тяжких злочинів, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання та подальшого прийому заспокійливих та снодійних препаратів. Тривале перебування під досудовим та судовим слідством із обмеженням у вигляді підписки про невиїзд, унеможливило також створення нею сім`ї, так як наречений був громадянином іншої держави. А після закриття даної кримінальної справи, вся наявна у мережі Інтернет та друкованих джерелах інформація по даній справі із зазначенням її прізвища, імені та тяжкості злочину, сприяла затягуванню і значному ускладненню у вирішенні питання щодо всиновлення нею дитини, бо була використана так званими громадськими активістами для паплюження її імені та перешкоджала об`єктивному ходу самого процесу всиновлення і повторно набула розголосу.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд стягнути на її користь 6 800 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2018 року залучено до участі у справі прокурора Рівненської місцевої прокуратури.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 831 800,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 644/9923/18, від 24 лютого 2020 року у справі № 405/6920/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 465/5299/15-ц, від 11 жовтня 2019 року у справі 757/53996/17.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 08 липня 2020 року № 2380/3848 встановлено, що орієнтовно-рекомендаційний розмір грошової компенсації за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду становить 1387,98 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»з 01 січня 2021 року мінімальну заробітну плату встановлено на рівні 6 000,00 грн., а тому суд вважав, що гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди позивачу становить 831 800 грн.
Суд, урахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо позивача (138 місяців і 19 днів), глибокі душевні страждання позивача, які спричинили завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням під слідством та судом, зважаючи на вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції вважав, що на її користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 831 800 грн.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 року змінено в частині розміру присудженої моральної шкоди, шляхом збільшення до 1 000 000,00 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, вірно установивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Разом з цим, на переконання апеляційного суду, рішення в частині визначеного судом розміру моральної шкоди підлягає зміні.
Визначений законом розмір моральної шкоди є мінімальним, що гарантований державою, однак суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування. Встановлені у ході розгляду справи обставини, зокрема, затримання ОСОБА_1 як підозрюваної у вчиненні злочину; взяття і тримання її під вартою в ITT; порушення щодо неї двох кримінальних справ; притягнення її як обвинуваченої; проведення допитів як підозрюваної та обвинуваченої; проведення у ході розслідування кримінальної справи обшуку у її помешканні та службовому кабінеті; накладення арешту на все рухоме і нерухоме її майно; відсторонення її від посади за місцем роботи; обрання щодо неї запобіжного заходу; численні виклики у судові засідання в статусі підсудної; допити судом як підсудної у своїй сукупності так і кожна окремо є психотравмуючими для ОСОБА_1 , внаслідок чого їй заподіяно психічні та фізичні страждання.
Обставини заподіяння ОСОБА_1 психічних та фізичних страждань внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та суду також підтверджуються висновком судової психологічної експертизи від 08 липня 2020 року № 2380/3848.
Тому, врахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, тривалий строк досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо позивача (понад 13 років), вимоги розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд визначив розмір відшкодування завданої моральної шкоди - 1 000 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року Рівненська обласна прокуратура надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року та залишити у силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 березня 2021 року в справі № 755/5870/19, від 27 березня 2019 року в справі № 337/3548/16-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 214/6982/13-ц, відповідно до яких суд при вирішенні питання про розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню, суд повинен керуватися засадами розумності та справедливості. Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала не безпідставність її доводів; просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 березня 2005 року у слідчому відділі УМВС України в Рівненській області було порушено кримінальну справу № 80/08-05 за фактом розтрати коштів службовими особами Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення (за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України).
У рамках цієї кримінальної справи, 04 травня 2005 року позивача було затримано, з подальшим утриманням в ІТТ MB УМВС в Рівненській області. 07 травня 2005 року звільнено під заставу у розмірі 10 000 грн.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2005 року визнано незаконним затримання 04 травня 2005 року. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 липня 2005 року скасовано постанову від 17 березня 2005 року про порушення кримінальної справи № 80/08-05.
27 липня 2005 року слідчим відділом УМВС України в Рівненській області було порушено кримінальну справу відносно позивача та інших лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України. 29 липня 2005 року СВ УМВС України в Рівненській області її дії були перекваліфіковані та порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого четвертою статті 191 КК України. Постановою слідчого в ОВС СВ УМВС України в Рівненські області від 06 серпня 2005 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , де б воно не знаходилось. На підставі вказаної постанови 11 серпня 2005 року був внесений запис у Державний реєстр обтяжень нерухомого майна.
19 серпня 2005 року кримінальну справу № 80/08-15 прийнято до провадження ГСУ МВС України та присвоєно реєстраційний номер 24-243.
27 серпня 2005 року проводився обшук у житлі позивача та накладено арешт на рухоме майно, яке передано на відповідальне зберігання.
07 вересня 2005 року було проведено обшук у службовому кабінеті позивача за місцем її роботи у Рівненському обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення.
На підставі постанови заступника Генерального прокурора України від 21 вересня 2005 року ОСОБА_1 було відсторонено від займаної посади завідувача відділенням терапії № 1 Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення на час проведення досудового слідства.
22 листопада 2005 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України відносно неї порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України. 02 березня 2007 року заступник Генерального прокурора України продовжив строк досудового слідства у кримінальній справі до 15 квітня 2007 року. 05 квітня 2007 року заступник Генерального прокурора України затвердив обвинувальний акт у кримінальній справі № 24-243 та направив справу на розгляд до суду.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2015 року кримінальна справа № 1- 247/11 по обвинуваченню її та інших лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення була направлена для організації проведення додаткового розслідування прокурору Рівненської області, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.
У подальшому слідчим управління УМВС України в Рівненській області 05 жовтня 2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР): № 12015180000000330 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України; № 12015180000000331 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України; № 12015180000000332 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України; № 12015180000000333 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України; № 12015180000000334 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України; № 12015180000000335 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України; № 12015180000000336 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України; № 12015180000000337 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України; № 12015180000000338 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України; № 12015180000000339 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України; № 12015180000000340 - за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України; № 12015180000000341 - за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.
29 жовтня 2015 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження № 1201518000000153.
22 листопада 2016 року постановою слідчого СУ ГУНП в Рівненській області кримінальне провадження № 12015180000000153 від 20 травня 2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 191, частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191 КК України закрите у зв`язку із відсутністю у діях лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення ознак складу кримінальних правопорушень, інкримінованих їм. Зокрема, відсутності в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 366 КК України.
Наведені обставини сторонами не заперечуються, а тому в силу частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи № 2380/3848 від 08 липня 2020 року орієнтовно-рекомендаційний розмір грошової компенсації за завдану ОСОБА_1 моральну шкоди у зв`язку із: затриманням слідчим ОСОБА_1. як підозрюваної у вчиненні злочину; взяття і тримання під вартою в ІТТ; порушення щодо неї двох кримінальних справ за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України; притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої; проведення її допитів як підозрюваної та обвинуваченої; проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуків у житлі та службовому кабінеті ОСОБА_1 ; накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно позивача; відсторонення її від займаної посади; обрання щодо неї запобіжного заходу; численні виклики у судові засідання як підсудної, допити судом, становить 1387,98 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції, визначене у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права