Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 484/3540/19
провадження № 61-1208св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2020 року у складі судді Маржиної Т. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікова В. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (далі - ТОВ "Агрофірма Корнацьких") про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 4825484000:01:000:0189, яка розташована в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
З 2017 року ТОВ "Агрофірма Корнацьких" самовільно без укладення будь-яких договорів зайняло вищевказану земельну ділянку та використовує її для вирощування сільськогосподарських культур, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 19 березня 2019 року № 59-ДК/41/АП/10/01-19 та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19 березня 2019 року № 59-ДК/129/АП/09/01-19.
З огляду на викладене та на те, що в добровільному порядку відповідач не повертає самовільно зайняту земельну ділянку, у зв`язку з чим неправомірними діями останнього їй заподіяно збитків у вигляді неотриманих доходів, а також моральну шкоду, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ТОВ "Агрофірма Корнацьких" звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, належну їй земельну ділянку, а також стягнути з відповідача на її корись збитки у сумі 2 474,08 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2020 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ТОВ "Агрофірма Корнацьких" звільнити та привести до стану, придатного для використання, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 4825484000:01:000:0189, яка розташована в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, належну на праві власності ОСОБА_1 .
Стягнуто з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 2 474,08 грн та на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн, а всього 12 474,08 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що акти, складені за результатами перевірки, свідчать про фактичне використання ТОВ "Агрофірма Корнацьких" належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки без надання права користування щодо такої земельної ділянки. Суди вважали, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, факт самовільного зайняття ТОВ "Агрофірма Корнацьких" належної ОСОБА_1 земельної ділянки, а тому позовна вимога про звільнення та приведення до стану, придатного до використання за цільовим призначенням, земельної ділянки підлягає задоволенню.
Крім того, діями ТОВ "Агрофірма Корнацьких" позивачу заподіяно збитки, які полягають у відновленні родючості землі, втраті доходів, які б вона могла отримати при використанні земельної ділянки, але не отримала через протиправні дії відповідача. З урахуванням встановленого, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на відшкодування збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 2 474,08 грн.
Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди, суди врахували, що позивач для захисту своїх порушених прав щодо використання земельної ділянки внаслідок неправомірних дій відповідача протягом тривалого часу змушена була звертатися до різних інстанцій, в тому числі і до поліції, до прокуратури, до суду у зв`язку із чим нею витрачено багато зусиль та часу, що призвело до погіршення самопочуття, страждань на безсоння, тривоги за своє майбутнє, своїх онуків, які після смерті сина в АТО залишились під її опікою.
Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, у рахунок відшкодування моральної шкоди суд стягнув з відповідача на користь позивача 10 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "Агрофірма Корнацьких", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
21 лютого 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що ТОВ "Агрофірма Корнацьких" подало позов до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування акта обстеження земельної ділянки від 19 березня 2019 року та акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19 березня 2019 року (справа № 400/3880/19). При розгляді адміністративної справи, суд дійшов висновку, що акти перевірки та акти обстеження не є джерелом доказів, якими встановлюються ті чи інші обставини, а є лише відображенням дій державного інспектора щодо встановлення тих чи інших обставин. Самі по собі вказані акти не породжують правових наслідків. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не встановлювало факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки та особу, винну в самовільному зайнятті такої земельної ділянки у порядку, визначеному законом.
Крім того, відеозапис на якому нібито зафіксовано сільськогосподарську техніку відповідача та земельну ділянку, належну позивачу, є недостовірним та неналежним доказом у цій справі в розумінні наведених приписів цивільного процесуального закону. При цьому, апеляційним судом взагалі не було надано оцінку відеозапису, як доказу.
Водночас позивач не довела жодними доказами, що обробіток землі здійснювався саме відповідачем та саме на земельній ділянці, належній позивачу.
Разом з тим, суди неправильно застосували положення статей 212, 1166 ЦК України та статті 157 ЗК України.
Окрім того, не доведено належними та допустимими доказами ані факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, ані вини останнього у самовільному зайнятті земельної ділянки, тому стягнення з відповідача моральної шкоди є безпідставним.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, відповідно до яких, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, в яких зазначено, що суди застосували концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем; у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 910/2655/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 910/17433/18, від 26 травня 2020 року у справі № 911/2968/17, відповідно до яких, при встановленні факту самовільного зайняття спірних ділянок на позивача покладається обов`язок щодо належного доведення, в першу чергу, самого факту користування цими земельними ділянками відповідачем (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що рішенням Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області ХХХХVІІІ сесії 6 скликання № 5 від 24 липня 2015 року ОСОБА_1 надано погодження на виділення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, як члену сім`ї загиблого учасника АТО.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08 лютого 2017 року № 14-1191/14-17-СГ ОСОБА_1 у приватну власність надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 4825484000:01:000:0189, яка розташована в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 березня 2017 року.
Також встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 лютого 2019 року про проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства Управлінням з контролю за використанням та охороною земель, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06 березня 2019 року № 59-ДК, проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка, належна ОСОБА_1, оброблена та засіяна, про що складено акти обстеження земельної ділянки від 19 березня 2019 року № 59-ДК/41/АП/10/01-19 та перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19 березня 2019 року № 59-ДК/129/АП/09/01-19 (а. с. 18, 143).
З акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19 березня 2019 року № 59-ДК/129/АП/09/01-19 відомо, що земельна ділянка площею 2 га сільськогосподарського призначення перебуває у приватній власності ОСОБА_1, кадастровий номер 4825484000:01:000:0189. Відповідно до даних національної кадастрової системи земельна ділянка не передавалась в оренду. Згідно отриманої інформації та за результатами проведених заходів державного нагляду (контролю) встановлено, що на момент обстеження вказана земельна ділянка оброблена та зайнята сільськогосподарською озимою культурою, її обробіток здійснено ТОВ "Агрофірма Корнацьких". Проведеним заходом державного нагляду за дотриманням земельного законодавства встановлено порушення статті 125 ЗК України ТОВ "Агрофірма Корнацьких", а саме здійснено зайняття земельної ділянки без виникнення будь-яких прав на неї (а. с. 21, 22, 146).
В акті обстеження земельної ділянки від 19 березня 2019 року № 59-ДК/41/АП/10/01-19 вказана аналогічна інформація (а. с. 19, 20, 145).
ТОВ "Агрофірма Корнацьких" подало позов до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання дій протиправними; скасування актів від 19 березня 2019 року № 59-ДК/41/Ю/10/01/-19, № 59-ДК/129/АП/09/01/-19. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 400/3880/19, яке набрало законної сили 19 травня 2020 року (а. с. 122-124), в задоволенні позову про визнання дій протиправними відмовлено (а. с. 125, 126); в частині позовних вимог про скасування актів провадження у справі закрито ухвалою суду від 26 грудня 2019 року (а. с. 129).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.