Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 462/4050/19
провадження № 61-18177св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христина Романівна,
третя особа - Національний банк України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року у складі судді Румілової Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня
2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни, третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»; банк), Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р., третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 00003624 за умовами якого позивач отримав кредит в розмірі 25 000,00 дол. США. В забезпечення виконання зобов`язань в іпотеку банку позивачем передана квартира АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що в квітні 2019 року він отримав від банку повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Заборгованість з урахуванням отриманого кредиту
(25 000,00 доларів США) зі сплатою 13,8 % річних становить 34 971,20 дол. США.
За час користування кредитом позивачем сплачено тіло кредиту -
3 004,61 дол. США, 21 738,40 дол. США нарахованих відсотків та пеню -
5 539,36 дол. США.
14 травня 2019 року державним реєстратором Бойко Х. Р. проведено реєстрацію права власності на вказану квартиру за AT «Альфа-Банк», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 0197246101. Підстава виникнення права власності - рекомендоване повідомлення про вручення.
Позивач зазначав, що державний реєстратор не перевіряв повноважень представника банку на підписання таких листів, не взяв до уваги відсутність печатки банку, не перевірив розмір його заборгованості перед банком, наявність виконавчих документів про звернення стягнення на предмет іпотеки та інше, чим порушив його права.
Окрім реєстрації права власності на предмет іпотеки 14 травня 2019 року,
19 березня 2016 року за реєстровим № 6945 приватним нотаріусом
Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на зазначене житло в рахунок погашення боргу на користь AT «Альфа-Банк» в розмірі 30 372,90 дол. США.
Згідно відомостей Реєстру виконавчих проваджень у Залізничному Відділі ДВС м. Львів перебуває на виконанні виконавчий лист № 462/6003/16-ц, виданий
10 травня 2017 року Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з позивача на користь AT «Альфа-Банк» боргу в розмірі 33 292,97 дол. США.
Позивач вважав, що оскільки він з AT «Альфа-Банк» укладав один кредитний договір, то ці стягнення є потрійним притягненням до цивільної відповідальності за порушення одного і того ж кредитного договору, що є незаконним.
ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. щодо реєстрації права власності на квартиру
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1830197246101, номер об`єкта в РВПН 22670686, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46881999 від 16 травня 2019 року, прийняте держаним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із відсутності у діях державного реєстратора порушень вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та вважав, що вона діяла відповідно до нього. Суд вказав, що державним реєстратором враховано вимоги пункту 61 вказаного Порядку, згідно з яким «Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем». Тому підстави визнання дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності за АТ «Альфа Банк» на кв. АДРЕСА_1 відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що справа № 462/4050/19 безпідставно розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, позивач про такий розгляд справи не клопотав. Апеляційним судом не надано оцінки обставинам справи, оскільки квартира, яка є предметом іпотеки, є єдиним житлом позивача. Заявник зазначає, що державний реєстратор не мав права вчиняти реєстраційні дії щодо квартири, оскільки вона підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Крім того зазначає, що на виконанні у Залізничному ВДВС ГТУЮ м. Львів перебуває виконавчий лист, виданий 10 травня 2017 року Залізничним районним судом м. Львова у справі № 462/6003/16-ц про стягнення із ОСОБА_1 33 292,97 дол. США за порушення умов кредитного договору від 11 квітня 2008 року № 800003624.Таким чином суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з тим, що за порушення одного і того ж самого кредитного договору кредитор може стягнути із ОСОБА_1 борг шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса і передати його на виконання; звернутись із позовом до суду про стягнення коштів і пред`явити виконавчий лист до виконання; звернути стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
14 грудня 2021 року АТ «Альфа-Банк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від
07 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що звертаючись до суду з позовними вимогами,
ОСОБА_1 як підставу позову не зазначав Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 462/4050/19 із Залізничного районного суду м. Львова.
13 грудня 2021 року матеріали цивільної справи № 462/4050/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та AT «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 800003624, згідно якого позивач отримав кредит в розмірі
25 000,00 дол. США.
В забезпечення виконання зобов`язань згідно кредитного договору
№ 800003624 ОСОБА_1 передав в іпотеку відповідачу кв. АДРЕСА_1 .
Пунктом 6.3 іпотечного договору від 11 квітня 2008 року № 800003624-И сторони узгодили передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору.
19 березня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6945, про стягнення на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 30 372,90 дол. США.
Постановою від 11 липня 2016 року ВП № 51610668 державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ за виконавчим написом від 19 березня 2016 року № 6945, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., відкрито виконавче провадження про стягнення 30 372,90 дол. США.
Постановою від 06 лютого 2017 року ВП № 51610668 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без виконання.
Постановою від 07 серпня 2017 року ВП № 54445 відкрито виконавче провадження державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова ГТУЮ у Львівській області на підставі виконавчого листа № 462/6003/16-ц, виданого 10 травня 2017 року Залізничним районним судом м. Львова про стягнення 33 292,97 дол. США та 12 769,85 грн, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 червня 2019 року за № 171153377 державний реєстратор Бойко Х. Р. провела 14 травня 2019 року реєстрацію об`єкта нерухомого майна, на який була накладена заборона на підставі іпотечного договору від 11 квітня 2008 року, - квартиру загальною площею 44 кв. м, житловою 27,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , на власника АТ «Альфа-Банк».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.
Щодо наявності правових підстав у проведенні державної реєстрації
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).
За приписами частини першої статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.