Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 642/5013/17
провадження № 61-10431св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року у складі судді Вікторова В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви ОСОБА_1 .
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, виділення в натурі часток нерухомого майна.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником 44/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 24 травня 2003 року ВАЕ № 849424, реєстр. № 2-419 (витяг про реєстрацію права власності від 22 червня 2003 року № 829418 на 33/100 частин) та від 20 вересня 2017 р. НМА 955478, реєстр. № 4-296 (витяг про реєстрацію права власності від 20 вересня 2017 року № 97932834 на 11/100 частин).
Згідно з технічним паспортом у його користуванні перебувають приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, II, III житлового будинку літ. "А-1" відповідною частиною надвірних споруд, а саме: сараї літ. "В", літ. "Г", вбиральня літ. "П", навіс літ. "Н".
Власником інших 56/100 частин зазначеного будинку з відповідною частиною надвірних будівель є відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 1972 року та рішення народного суду Ленінського району міста Харкова від 09 листопада 1988 року, який користується цією частиною будинку з надвірними будівлями.
Між сторонами склався порядок користування приміщеннями будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою.
Указаний будинок уже розділений між співвласниками з обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них окремо всіма комунікаціями.
Надвірні будівлі перебувають у користуванні з відповідною частиною земельної ділянки.
У зв`язку з цим відсутні перешкоди у виділенні часток житлового будинку в натурі та присвоєння окремого номеру житлового будинку.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив:
- припинити право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 ;
- поділити будинок у натурі між співвласниками;
- виділити йому в натурі у власність таку частину будинку, а саме: приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, ІІ, ІІІ житлового будинку літ. "А-1" з відповідною частиною надвірних споруд - сараї літ. "В", "Г", вбиральня літ. "П", навіс літ. "Н", на відповідній частині земельної ділянки відповідно до І варіанту порядку користування земельною ділянкою згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2019 року;
- встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до І варіанту порядку користування земельною ділянкою згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2019 року, який відповідає положенням закону, що діяв на момент виникнення відповідних правовідносин (статті 91 ЦК УРСР 1970 року, яка надалі виключала зміни визначеного цією нормою порядку користування земельною ділянкою пропорційно розміру часток у спільній сумісній власності на будинок у зв`язку з подальшим її перерозподілом), виділивши в користування кожному з співвласників таку її частину, яка відповідає розміру частки у праві спільної власності на час виникнення відповідних правовідносин - придбання ОСОБА_2 19/100 частин будинку, а саме: відповідачу пропорційно 19/100 частин, а йому - пропорційно 81/100 частин із відповідною частиною надвірних споруд, з окремим входом, з дотриманням вимог нормативно-правових актів та будівельних норм із забезпеченням можливості обслуговування відповідної частини будинку, з урахуванням додаткового виділення 133,00 кв. м, а саме - ОСОБА_2 виділити в користування земельну ділянку площею 510,00 кв. м, що на 133,00 кв. м більше, ніж припадає на 19/100 часток, а йому виділити в користування земельну ділянку площею 1 474,00 кв. м, що на 133,00 кв. м менше, ніж припадає на 81/100 часток відповідно до опису меж за І варіантом.
Зміст вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, поділ у натурі, виділення часток у натурі, що є у спільній частковій власності.
Зустрічний позов мотивований тим, що 07 березня 1972 року він набув у власність 19/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 1972 року.
На підставі рішення народного суду Ленінського району міста Харкова від 09 листопада 1988 року його частку з 19/100 частин збільшено до 56/100 частин у зв`язку з прибудовою та збільшенням площі житлового будинку.
На момент звернення до суду з цим зустрічним позовом в його користуванні перебувала частина будинку та надвірних споруд, а саме: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд - гаражі літ. "Е", літ. "М", літ. "О" та вбиральня літ. "Ж".
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, просив:
- припинити право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 ;
- поділити його в натурі між власниками; виділити йому в натурі у власність такі частки будинку, а саме: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку літ. "А2-1" з відповідною частиною надвірних споруд - гаражі літ. "Е", "М", "О", вбиральню літ. "Ж", сарай літ. "КН";
- встановити порядок користування земельною ділянкою та виділити кожному власнику таку частку, яка відповідає розміру частки, а саме: ОСОБА_1 - 46/100, а йому - 56/100 з відповідною частиною надвірних споруд з окремим входом.
Короткий зміст рішення та постанови суду апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Припинено право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та поділено його в натурі між співвласниками.
Виділено ОСОБА_1 у натурі у власність таку його частину: приміщення № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, II, III житлового будинку літ. "А-1" з відповідною частиною надвірних споруд, а саме: а саме: сараї літ. "В", "Г", вбиральня літ. "П", навіс літ. "Н".
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Припинено право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та поділено його в натурі між співвласниками.
Виділено ОСОБА_2 у натурі у власність таку його частину: приміщення № № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку літ. "А2-1" з відповідною частиною надвірних будівель: гараж літ. "Е", вбиральня літ. "Ж", гараж літ. "М" і літ. "О", сарай літ. "КН".
Встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до ІІ варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2019 року № 15000/2016, а саме:
виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 1 111 кв. м, що припадає на 56/100 часток;
виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 873 кв. м, що припадає на 44/100 часток.
Границя користування земельною ділянкою по ІІ варіанту порядку користування вказана в додатку № 3 червоним кольором:
1) від крапки, що розташована по червоній лінії на АДРЕСА_1 на відстані 3,38 м від межі із домоволодіннями АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 проходить ламана лінія довжиною 43,33 м, що складається з двох відрізків довжиною 33,05 м та 10,28 м. Дана лінія проходить в глибину земельної ділянки в напрямку житлового будинку до крапки, що розташована на відстані 1,0 м від кута житлового будинку, далі лінія довжиною 4,27 м, паралельно зовнішній грані стіни житлового будинку, паралельно їй на відстані 1,0 м, далі під прямим кутом лінія довжиною 1,0 м, далі по лінії розподілу житлового будинку, далі лінія довжиною 4,35 м по зовнішній грані стіни сараю літ. "В" (при цьому пропонується встановити земельний сервітут площею 4,35 кв. м (4,35x1,0) для можливості обслуговування ОСОБА_1 стіни будівлі літ. "В"). Далі лінія довжиною 21,45 м у бік тильної сторони ділянки, далі лінія довжиною 17,40 м до перетину з межею земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_4 до крапки, що розташована на відстані 7,30 м від кута ділянки;
2) від крапки, що розташована по червоній лінії на АДРЕСА_4 на відстані 11,74 м від межі із домоволодінням АДРЕСА_4 до кута проходить пряма лінія до тильної межі на відстані 13,17 м від кута ділянки.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, визначення І варіанту встановлення порядку користування земельною ділянкою експерт врахував розмір часток співвласників, які були встановлені до прийняття рішення народного суду Ленінського району міста Харкова від 09 листопада 1988 року у справі № 2-1469.
Такий варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою не відповідає вимогам норми частини третьої статті 358 ЦК України, де зазначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Також І варіант суперечить частині четвертій статті 120 ЗК України 2001 року, а саме положенню про те, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Судом установлений порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
У зв`язку з вищевказаним суди прийняли до уваги висновки судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15000/2016, а саме ІІ варіант розподілу порядку користування земельними ділянками, а також те, що відсутня технічна можливість встановити порядок користування земельною ділянкою за І варіантом.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою за другим варіантом експертизи та передати справу у цій частині на новий судовий розгляд.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що він не погоджується з ІІ варіантом розподілу земельної ділянки, оскільки він є таким, що не відповідає вимогам закону, порушує його права та суперечить фактичному порядку користування, який склався між сторонами до зміни часток у праві власності у 1988 році і який був порушений самовільно відповідачем у 2017 році. Суди врахували правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 (постанова) та від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16. Однак поза увагою судів залишилося те, що суд касаційної інстанції вказав, що право користування ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомості, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Суди визначили порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток кожного з власників нерухомості, що призвело до погіршення його становища і звуження його права на користування земельною ділянкою у пропорціях 19/100 та 81/100, які фактично існували до 2017 року. У попередніх власників право користування земельною ділянкою площею 1 710,00 кв. м на АДРЕСА_1 виникло на підставі рішення виконавчого комітету Ленінського району міста Харкова № 67 від 28 лютого 1956 року. Зміна площі земельної ділянки відбулася відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінського району міста Харкова від 05 лютого 1991 року № 37/1, внаслідок якої земельна ділянка, закріплена за будинком була уточнена до 1 725,00 кв. м замість раніше зареєстрованої 1 710,00 кв. м. У подальшому за зверненням ОСОБА_3 (спадкоємцем якої є ОСОБА_1 ) рішенням виконавчого комітету Ленінського району від 07 липня 1992 року № 135/1, враховуючи технічну неможливість розподілити в судовому порядку земельну ділянку у зв`язку з недостатньою шириною в`їзду у двір, за домоволодінням АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку площею 1 774,00 кв. м замість раніше зареєстрованої 1 710,00 кв. м, та рекомендовано розподіл земельної ділянки розглянути в судовому порядку. Відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінського району міста Харкова від 08 грудня 1992 року № 238/4 у доповнення до земельної ділянки на АДРЕСА_5 в користування власникам домоволодіння було виділено частину земельної ділянки АДРЕСА_6 від АДРЕСА_5 площею 97,00 кв. м, після чого загальна площа земельної ділянки склала 1 871,00 кв. м. Хоча в матеріалах справи зібрано суперечливі відомості про розміри земельної ділянки (1 871,00 кв. м, 1 933,00 кв. м та 1 984,00 кв. м), суди уваги на це не звернули і без витребування та перевірки необхідних документів закріпили у користуванні співвласників ділянку площею 1 984,00 кв. м.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою за другим варіантом експертизи. В іншій частині рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року вказано, що заявник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права, а саме: статей 120, 125 ЗК України, статей 318, 319 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16. Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), як на підставу оскарження судового рішення.