Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 509/4915/19
провадження № 61-17911св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУ АТ «Фідобанк» Білої Ірини Володимирівни, подану представником Гапановичем Сергієм Вадимовичем, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року у складі судді Кочко В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від
01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк», Банк), ОСОБА_2 про припинення поруки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/1581/74/05595.
29 липня 2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - АТ «Ерсте Банк») укладений договір поруки № 014/1581/74/05595/1, за яким ОСОБА_1 поручився перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникають з зазначеного кредитного договору.
11 квітня 2011 року ПАТ «Ерстебанк» подав до ОСОБА_2 позов про дострокове стягнення усієї суми кредиту за кредитним договором, та направив 04 квітня 2012 року йому повідомлення-вимогу про погашення заборгованості по кредитному договору протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги та попередив, що у іншому випадку він вимушений буде звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зважаючи на те, що АТ «Ерстебанк» (нині - ПАТ «Фідобанк») змінив строк повернення кредиту ОСОБА_2 шляхом пред`явлення до неї відповідної вимоги про повне погашення заборгованості за кредитом, позивач вважає, що початок перебігу передбаченого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку необхідно відраховувати з 04 квітня 2012 року плюс місяць з моменту відправлення повідомлення-вимоги, тобто з 05 травня
2012 року та відповідно порука є припиненою з 05 листопада 2012 року.
Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнень позову, остаточно просив припинити поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 014/1581/74/05595/1 від 29 липня 2011 року укладеним між АТ «Ерсте Банк» (нині - ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/1581/74/05595 від 16 жовтня 2007 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня
2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 014/1581/74/05595/1 від 29 липня 2011 року, укладеним між АТ «Ерсте Банк» (нині - ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/1581/74/05595 від 16 жовтня 2007 року.
Судові рішення мотивовані тим, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_2 виконання зобов`язання за кредитним договором АТ «Ерсте Банк» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 5.6 кредитного договору використало право дострокового стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, надіславши 04 квітня 2012 року лист (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов`язання.
За таких обставин у Банку виникло право пред`явити позовної вимоги до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 04 травня 2012 року і протягом наступних трьох років, тобто до 05 травня 2015 року.
У зв`язку з тим, що Банк не звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості до 05 травня 2015 року, суди дійшли висновку про те, що порука є припиненою та позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
01 грудня 2020 року ПАТ «Фідобанк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.
Рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від
05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/1581/74/05595, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі - 100 000,00 дол США на строк до 15 жовтня 2027 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% річних.
29 липня 2011 року між АТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою змінено умови кредитного договору та додатково виконання зобов`язань забезпечувалось порукою
ОСОБА_1 .
Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Ерсте Банк» 29 липня 2011 року укладений договір поруки № 014/1581/74/05595/1, згідно з яким ОСОБА_1 поручився перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникають з кредитного договору № 014/1581/74/05595 від 16 жовтня 2007 року.
Відповідно до пункту 5.6 кредитного договору з фізичною особою
№ 014/1581/74/05595 від 16 жовтня 2007 року Позичальник зобов`язується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені цим Договором, у разі: невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або третіми особами умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту; відмови від зміни умов цього Договору в порядку, передбаченому пунктом 6.1 цього Договору; в інших випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України. Кошти мають бути повернені протягом 30 днів з моменту надіслання Кредитором на адресу позичальника відповідного листа повідомлення.
Пунктом 3.2 Додаткової угоди №1 від 18 серпня 2010 року до кредитного договору з фізичною особою № 014/1581/74/05595 від 16 жовтня 2007 року закріплені аналогічні положення.
Відповідно до пункту 7.2 Договору поруки № 014/1581/74/05595/1 від
29 липня 2011 року цей договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. виконання в повному обсязі (в тому числі дострокове) позичальником зобов`язання, забезпеченого порукою; 7.2.2. погашення поручителем у повному обсязі заборгованості позичальника за кредитним договором у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором; 7.2.3. якщо Кредитор на протязі трьох років з дня настання терміну виконання зобов`язань за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.
ПАТ «Фідобанк» 04 квітня 2012 року направив ОСОБА_2 повідомлення-вимогу про погашення заборгованості по кредитному договору протягом 30 днів та попередив, що у іншому випадку банк вимушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки.
05 червня 2013 року затверджена державна реєстрація змін до статуту АТ «Ерсте Банк» та змінено назву на ПАТ «Фідокомбанк». В новій редакції статуту від 14 грудня 2013 року змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Фідобанк».
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 553, частинами першою та другою статті 554 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (частина четверта статті 559 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-243цс19) зазначено, що «в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Така правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається. Ураховуючи те, що 16 березня