ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/942/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Південний")
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (колегія суддів у складі: Богацька Н.С. - головуючий, Головей В.М., Разюк Г.П.)
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Південний")
до Військової частини 2138
про визнання договору укладеним
за участю: позивача: Семака В.Ю. (адвокат), відповідача: Васьовчик О.В. (самопредставництво)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Південний") (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Військової частини 2138 (далі - відповідач) згідно з яким, просило визнати укладеним між позивачем та відповідачем договір про відшкодування витрат за наданні послуги, у запропонованій ним редакції, яка викладена у позові.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору, оскільки його укладення є обов`язковим в силу вимог законодавства, у зв`язку з чим договір підлягає укладенню в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 (суддя Літвінов С.В.), позов задоволено повністю.
2.2 Рішення суду мотивовано тим, що оскільки обов`язок відповідача укласти запропонований позивачем проект договору визначений умовами договору оренди, проте від його виконання він ухиляється, тому договір підлягає укладенню в судовому порядку.
2.3 Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 вказане рішення суду змінено, викладено мотивувальну його частину у редакції постанови суду апеляційної інстанції: позов задоволено частково, визнано укладеним з дня набрання чинності рішення суду між відповідачем та позивачем договір про відшкодування витрат за надані послуги, пункт 9.1 договору про відшкодування витрат за надані послуги викладено у наступній редакції "Цей договір набирає чинності з дня набрання чинності рішенням суду у справі № 916/942/21 та діє на термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2011 (обліковий номер договору № 209840910297), але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань". В іншій частині рішення суду залишено без змін.
2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що договірне зобов`язання між сторонами виникає на підставі судового рішення, відтак днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі, тому пункт спірного договору підлягає зміні в частині дати його укладення.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо застосування частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказану постанову суду, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 28.01.2011 між відповідачем (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з обліковим номером 209840910297 (далі - договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого, орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення у будинку 601/1 НРР-1 порту (інв. № 2392), загальною площею 338,44 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Южне, ДП "МТП Южний", які знаходяться на балансі Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (балансоутримувач) правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", строком до 28.09.2022.
4.2 Відповідно до пункту 1.2 договору оренди, майно передається в оренду з метою виконання службових обов`язків (площею 316,98 кв. м) та розміщення офісу (площею 21,46 кв. м).
4.3 Пунктом 5.9 договору оренди, з урахуванням змін внесених договором від 19.07.2012, визначено, що орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна у відповідності до вимог чинного законодавства. Протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
4.4 Відповідно до розподільчого балансу та акта приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013, будівля корпусу 601/1 (інв. № 2392) за адресою: Одеська область, м.Южне, яка є предметом договору оренди, передана Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" Державному підприємству "Адміністрація морських портів України".
4.5 Також встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 24.12.2012 у справі № 5017/2947/2012, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до Військової частини 2138 про зобов`язання укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, з тих підстав, що чинним законодавством обов`язок з утримання службових приміщень Прикордонних військ, до яких належить відповідач, покладено на Міністерство транспорту України правонаступником якого є Міністерство інфраструктури, а не на орендаря. При цьому зазначено, що послуги гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливної каналізації та електроенергії надаються орендарю за окремими договорами.
4.6 23.02.2021 позивач листом від 19.02.2021 № 539/27-01-05/Вих, разом з двома примірниками договорів про відшкодування витрат за надані послуги, звернувся до відповідача, у якому просив підписати ці примірники договору, але він залишив його без задоволення.
4.7 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.8 Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.9 Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом викладення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
4.10 Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 631 ЦК України у подібних правовідносинах.
4.11 Згідно цієї норми сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
4.12 Із встановлених судами обставин справи вбачається, що сторони такого не встановлювали, і скаржник не довів судам попередніх інстанцій що сторони встановили такі правовідносини.
4.13 Та обставина, що умовами договору оренди, з урахуванням змін внесених договором від 19.07.2012, визначено, що орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна у відповідності до вимог чинного законодавства, протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, також не дає правових підстав вважати, що сторони врегулювали свої правовідносини відповідним чином, як це передбачено положеннями частини третьої статті 631 ЦК України.
4.14 За вказаних обставин визначений скаржником виключний випадок касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачений пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не дає правових підстав для скасування оскарженої постанови.
4.15 Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду, а доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, знайшли своє підтвердження.
4.16 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,