ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/3406/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Мачульський Г.М., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників
позивача: Коломієць Т.М.,
відповідача: Михайлов В.В.,
третьої особи-1: не з`явились,
третьої особи-2: Васильєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021
та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхліб"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021
та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021
у справі № 910/3406/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київхліб"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Державне підприємство Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект";
2. Державне агентство рибного господарства України,
про визнання недійсною та скасування відмови у здійсненні невід`ємних поліпшень орендованого державного майна та визнання такою, що надана згода на здійснення невід`ємних поліпшень у нежитлових приміщеннях,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Київхліб" (далі - ПрАТ "Київхліб") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, у якому просило: визнати недійсною та скасувати відмову відповідача у здійсненні позивачем невід`ємних поліпшень орендованого державного майна площею 105,4 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, викладену у листі від 15.02.2021 № 30-09/1214; визнати такою, що надана відповідачем згода позивачу на здійснення невід`ємних поліпшень у нежитлових приміщеннях, розміщених за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, загальною площею 105,4 кв.м, що перебувають на балансі Українського державного інституту по проектуванню підприємств рибного господарства "Укррибпроект" за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4699 від 07.12.2009.
Позивач посилався на необґрунтованість відмови відповідача, оскільки підстава відмови у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень прямо суперечить нормам законодавства, які діяли на час укладення договору. ПрАТ "Київхліб" вважало, що ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 не є процесуальною нормою і вона не застосовується до спірних відносин, які виникли в 2009. На думку позивача, в силу ст. 56 Конституції України Закон України "Про оренду державного і комунального майна", який вступив в дію 01.02.2020, зворотної дії в часі не має та не поширюється на спірні правовідносини. Відмовляючи у наданні дозволу на здійсненні невід`ємних поліпшень, відповідач не врахував, що договір оренди було укладено 07.12.2009, тобто до набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019. Відмова в наданні згоди на проведення невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення з підстав укладення договору оренди без проведення аукціону або конкурсу може стосуватися виключно договорів, які укладаються після набрання чинності Законом України "Про оренду державного і комунального майна", який вступив в дію 01.02.2020, та повинні бути укладені через процедуру аукціону. ПрАТ "Київхліб" вважає, що вправі було звернутися до відповідача щодо надання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна з дотримання відповідної процедури та за умов подання відповідних документів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (суддя Андреїшина І.О.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 (колегія суддів у складі: Євсіков О.О. - головуючий, Попікова О.В., Корсак В.А.) рішення місцевого господарського суду змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Судами обох інстанцій встановлено, що 20.11.2009 на підставі протоколу конкурсної комісії № 2 від 20.11.2009, затвердженого РВ ФДМУ по м. Києву від 23.11.2009, прийнято рішення укласти договір оренди з єдиним заявником - ДП ВАТ "Київхліб" "Булочно-кондитерський комбінат".
Між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавцем) та ДП ВАТ "Київхліб" "Булочно-кондитерський комбінат" (орендарем) 07.12.2009 укладено договір оренди № 4699 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення площею 105,4 кв.м, розміщене за адресою: вул. Тургенівська, 82А, на першому поверсі 6-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі УДІ "Укррибпроект" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2009 і становить 876 280,00 грн без ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розміщення фірмового магазину з продажу хлібобулочних та кондитерських виробів (п. 1.2 договору оренди).
Орендар зобов`язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.4 договору оренди).
Умовами п. 5.7 договору оренди сторони погодили, що орендар зобов`язується здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Ця умова не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, він зобов`язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень.
Відповідно до п. 6.2 договору оренди за письмовою згодою орендодавця, орендар має право проводити зміну, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.
Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п. 10.12 договору оренди).
На виконання умов договору оренди 07.12.2009 за актом приймання-передавання орендованого майна орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування відповідне майно.
Між РВ ФДМУ по м. Києву та ПАТ "Київхліб" 20.08.2013 укладено договір №4699/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4699 від 07.12.2009, за умовами п. 1.1 якого замінено орендаря в основному договорі на ПАТ "Київхліб".
Також 24.01.2019 сторони уклали договір №4699/05 про внесення змін до договору оренди, відповідно до якого виклали основний договір оренди в новій редакції.
Зокрема, у новій редакції був викладений п. 4.4 договору, відповідно до якого для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна (далі - Порядок), затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за №711/32163.
Позивач звернувся до відповідача з листом (вих. №1245 від 09.09.2020, зареєстровано РВ ФДМУ по м. Києву за вх. № 7476 від 10.09.2020), у якому просив надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна.
Для погодження ПрАТ "Київхліб" надало перелік документів згідно з п. 3 Порядку: опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна (лист Державного агентства рибного господарства України від 20.08.2020 вих. №2-11.1-17/5143-20); довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року (довідка УДІ "Укррибпроект" від 27.07.2020 вих. №01/106); завірену копію проектно-кошторисної документації та експертний звіт №00-1070-19/КД від 17.09.2019 щодо розгляду кошторисної документації на "Капітальний ремонт приміщення під фірмовий магазин з продажу хлібобулочних та кондитерських виробів за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, виданий ДП "Укрдержбудекспертиза".
Листом (вих. №30-09/9783) від 06.11.2020 (на вих. №1361 від 05.10.2020) відповідач повідомив позивача про результати розгляду звернення останнього: на засіданні комісії з розгляду питання щодо надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна комісія не дійшла єдиної думки і більшістю голосів було прийняте рішення звернутись за роз`ясненням до ФДМУ щодо наступного питання: чи вважати орендаря, з яким на підставі діючого на той момент Порядку був укладений договір оренди як з єдиним учасником конкурсу (у зв`язку з надходженням однієї пропозиції, яка відповідала умовам конкурсу) таким, який отримав майно в оренду без проведення конкурсу? Відповідач вказав, що нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 передбачена оновлена процедура здійснення поліпшень та ремонт майна, переданого в оренду. Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з підстав для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є отримання орендарем майна в оренду без проведення конкурсу або аукціону.
Листом від 06.11.2020 № 30-09/9819 відповідач звернувся до ФДМУ за наданням роз`яснень зі спірного питання щодо наявності підстав надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень за зверненням орендаря листом від 09.09.2020 №1245.
Листом від 15.02.2021 №30-09/1214 (на №1361 від 05.10.2020, вх. №8323 від 05.10.2020) в додаток до листа від 06.11.2020 №30-09/9783 відповідач повідомив позивача, що станом на дату написання цього листа відповідь на запит №30-09/9819 від 06.11.2020 від ФДМУ не надійшла, а тому керуючись роз`ясненнями Фонду, викладеними на його офіційному сайті, на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач прийняв рішення про відмову у погодженні клопотання про здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна. За текстом цього листа РВ ФДМУ по м. Києву зазначило, що відповідно до неодноразових роз`яснень, що надавались Фондом на запити різних організацій, позиція Фонду наступна: якщо особа стала орендарем як єдиний заявник за результатами вивчення попиту (тобто - без проведення конкурсу) і не отримала дозвіл на невід`ємні поліпшення до набрання чинності цим Законом, вона не має права в подальшому на отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень.
Листом від 23.02.2021 вих. №10-16-3710 "Щодо здійснення ремонту об`єкта оренди" ФДМУ в межах повноважень повідомив, що питання здійснення поліпшень та ремонту майна, переданого в оренду, регулюються положеннями ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 5 якої отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу є підставою для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень. ФДМУ вказав, що якщо договір оренди був укладений з єдиним заявником (тобто - без проведення конкурсу), то не можна вважати, що він уклав такий договір за результатами конкурсу, оскільки фактично конкурс (як змагальна процедура між претендентами) не відбувся. Якщо особа стала орендарем як єдиний заявник і не отримала дозвіл на невід`ємні поліпшення до набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.01.2019, вона не має права в подальшому на отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень. В такому випадку орендар може звернутись до балансоутримувача з клопотанням про проведення капітального ремонту об`єкта оренди у порядку, визначеному ч. ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідач 25.02.2021 в додаток до листа №30-09/1214 від 15.02.2021 направив на адресу позивачу відповідь-роз`яснення ФДМУ щодо здійснення ремонту об`єкта оренди №10-16-3710 від 23.02.2021.
Також у матеріалах справи наявні докази листування позивача та третіх осіб стосовно отримання дозволу на проведення поліпшень та необхідності проведення поточних ремонтних робіт в орендованому приміщенні.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у наданні дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсною та скасування відмови відповідача у здійсненні невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, місцевий господарський суд вказав, що орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону або конкурсу; ані балансоутримувач, ані уповноважений орган управління не надавали згоди орендарю на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна; орендарем не надано повного і належним чином оформленого пакету документів, які вимагаються для отримання згоди. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання такою, що надана відповідачем згода позивачу на здійснення невід`ємних поліпшень у вказаних вище нежитлових приміщеннях, що перебувають на балансі УДІ "Укррибпроект" за договором оренди нерухомого майна, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна не дотримано, а господарський суд не вправі підміняти компетентні національні органи у вирішенні питання про надання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між листом позивача №1245 від 09.09.2020 та листом відповідача № 30-09/1214 від 15.02.2021, що дає підстави для висновку, що РВ ФДМУ по м. Києву не приймало у встановленому порядку (в т.ч. і 05.02.2021) рішення за результатами звернення ПрАТ "Київхліб" з листом №1245 від 09.09.2020 (зареєстровано РВ ФДМУ по м. Києву за вх. №7476 від 10.09.2020) про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна за договором оренди від 07.12.2020 №4699. При цьому матеріали справи не містять клопотання ПрАТ "Київхліб" вих. №1361 від 05.10.2020 (зареєстровано РВ ФДМУ по м. Києву вх. №8323 від 05.10.2021), відповідь РВ ФДМУ по м. Києву на яке у листі №30-09/1214 від 15.02.2021 оскаржується ПАТ "Київхліб" у цій справі. Клопотання ПАТ "Київхліб" вих. №1361 від 05.10.2020, у погодженні якого було відмовлено РВ ФДМУ по м. Києву у листі № 30-09/1214 від 15.02.2021, у матеріали справи не надано, що унеможливлює встановлення обставин, які входять у предмет доказування у цій справі (зокрема, щодо обставин звернення ПАТ "Київхліб" до РВ ФДМУ по м. Києву, а також щодо наявності (або відсутності) підстав для визнання такого рішення недійсним та наявності (або відсутності) підстав для його скасування). Наведене, за висновком суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що позивач не довів у встановленому процесуальним законодавством обставин, а тому у задоволенні вимог позову в цій частині має бути відмовлено. Що ж до другої позовної вимоги, то суд не вправі підміняти компетентні національні органи. Якщо ж ПАТ "Київхліб" вважає, що у цьому випадку має бути визнана такою, що надана згода ПАТ "Київхліб" на здійснення невід`ємних поліпшень у нежитлових приміщеннях (у наданні якої було відмовлено листом РВ ФДМУ по м. Києву у листі № 30-09/1214 від 15.02.2021), апеляційний господарський суд відзначав, що вказана вимога є похідною від вимоги ПАТ "Київхліб" про визнання недійсною та скасування відмови РВ ФДМУ по м. Києву у листі № 30-09/1214 від 15.02.2021 у здійсненні ПАТ "Київхліб" невід`ємних поліпшень вказаного орендованого державного майна, у задоволенні якої відмовлено, та, відповідно, задоволенню не підлягає. При цьому навіть скасування спірного рішення (викладеного у листі від 15.02.2021 №30-09/1214) РВ ФДМУ по м. Києву не призведе до поновлення прав позивача, оскільки такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача. У цьому разі для відновлення прав останнього необхідним буде вжиття додаткових способів захисту, якими, за обставин цієї справи, є звернення до суду з позовом про зобов`язання розглянути клопотання ПАТ "Київхліб" про здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна. Саме таким шляхом можна поновити право позивача на участь у правовідносинах щодо можливості здійснення невід`ємних поліпшень орендованого за договором оренди державного майна.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її змінити шляхом виключення з мотивувальної частини абзацу 5 на аркуші 12 та абзацу 2 на аркуші 13 оскаржуваної постанови.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції встановив нові обставини справи, на які позивач не посилався, вийшовши за межі доводів та вимог апеляційної скарги. На думку скаржника, такими обставинами є неприйняття відповідачем рішення за результатами звернення позивача з листом № 1245 про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, і мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції, спростовуються іншими обставинами справи та доказами у їх сукупності. До того ж сторони не заперечували відсутність обставин звернення позивача до відповідача з відповідним листом.
Відповідачем вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційний суд застосував положення ст. 269 ГПК України не врахувавши позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.12.2021 у справі № 910/13604/20.
Також не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не приймав у встановленому порядку рішення за результатами звернення позивача з листом № 1245 про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Крім цього, суди мали досліджувати оспорюване рішення відповідача в частині зазначених у ньому підстав для відмови в наданні згоди на невід`ємні поліпшення орендованого майна, зокрема щодо правомірності застосування до спірних правовідносин норми ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а не встановлювати та досліджувати попередні звернення ПАТ "Київхліб" з аналогічними заявами, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку ПАТ "Київхліб" зазначені обставини жодним чином не стосуються останнього звернення ПАТ "Київхліб" 09.09.2020 листом №1245 до РВ ФДМУ по м. Києву, яке було предметом розгляду РВ ФДМУ по м. Києву, на підставі якого останнім було прийнято рішення від 15.02.2021 №30-09/1214 про відмову, яка є предметом позову. При цьому судами не правильно застосовано норму ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки позивач отримав майно в оренду в порядку проведення аукціону або конкурсу. До того ж суди не застосували ч. 2 ст. 284 ГК України, оскільки норма ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сама по собі погіршує становище орендаря, та, відповідно, не повинна розповсюджуватися на укладений між сторонами договір оренди. Також апеляційний господарський суд застосував висновки Верховного Суду, які не підлягають врахуванню у цій справі.
Позивачем вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування: ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; не застосовано до спірних правовідносин ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України; не застосовано до спірних правовідносин п. 4.4. договору, чим порушено ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 627, ст. 629 Цивільного кодексу України; не застосовано до спірних правовідносин ст. 58 Конституції України; не застосовано п.п. 2, 3 Порядку № 686.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою позивача з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та за касаційною скаргою відповідача з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено їх до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.03.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційні скарги до 17.02.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Державне підприємство Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" надійшов відзив на касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, у якому третя особа-1 просить касаційну скаргу відповідача задовольнити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції змінити.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Державного рибного агентства України надійшов відзив на касаційні скарги, у якому третя особа-2 просить касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Приватного акціонерного товариства "Київхліб" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України надійшов відзив на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхліб", у якому відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2022 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду касаційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Приватного акціонерного товариства "Київхліб" у справі № 910/3406/21 відбудеться 31.05.2022.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Щодо касаційної скарги відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідачем вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційний суд застосував положення ст. 269 ГПК України не врахувавши висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.12.2021 у справі № 910/13604/20. Колегія суддів зазначає, що у справі № 910/13604/20 Верховним Судом винесено постанову 28.10.2021, а не 01.12.2021 як помилково вказує скаржник, і вважає вказане опискою, у зв`язку з чим досліджує в якості неврахування висновків Верховного Суду саме постанову від 28.10.2021.
Так у справі № 910/13604/20 Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 728,71 грн.
Рішенням місцевого господарського суду позов було задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" заборгованість у сумі 18 447,00 грн. В іншій частині позову відмовив. Місцевий господарський суд виходив з того, що доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є заборгованість у сумі 18 447,00 грн за квітень, травень та червень 2020 року.
В свою чергу апеляційний господарський суд своєю постановою скасував рішення місцевого господарського суду, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в неоскарженій частині щодо позивних вимог про стягнення з відповідача 18 447,00 грн основного боргу за квітень, травень, червень 2020 року, безпідставно вийшов за межі обсягу апеляційного оскарження, чим порушив норму ч. 1 ст. 269 ГПК України, що потягло за собою переоцінку доказів та встановлення обставин, які не входили до предмету доказування в оскарженій скаржником частині. При цьому суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не встановив та не зазначив жодного допущеного місцевим господарським судом порушення норм процесуального права, яке в розумінні ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення, та яке відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України надає суду апеляційної інстанції право вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що позивач не оскаржував рішення місцевого господарського у цій справі в частині задоволених позовних вимог, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд мав переглянути справу № 910/13604/20 та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а не скасовувати судовий акт попередньої інстанції у повному обсязі.
При цьому Верховний Суд вказав, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.