ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/1688/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевич В. Ю. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Сипченка Олександра Євгенійовича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 (головуючий суддя Фоміна В. О., судді Крестьянінов О. О., Пуль О. А.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Сипченка Олександра Євгенійовича
до Кременчуцької міської ради Полтавської області
про поновлення договору оренди,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився.
СУТЬ СПОРУ:
1. Фізична особа-підприємець Сипченко Олександр Євгенійович (далі - ФОП Сипченко О. Є., позивач) та Кременчуцька міська рада Полтавської області (далі - Кременчуцька міськрада, відповідач) 16.02.2010 уклали договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. У подальшому договір оренди був продовжений ще на 5 років.
2. До закінчення строку дії договору позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомленням про поновлення договору оренди, проте не долучив проект додаткової угоди до договору оренди.
3. Позивач стверджує, що наявні підстави для укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі - у редакції, чинній до 15.07.2020), на той же строк та на тих самих умовах, оскільки позивач після закінчення строку дії договору оренди продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, тоді як Кременчуцька міськрада порушила місячний строк для розгляду звернення ФОП Сипченка О. Є. щодо поновлення договору оренди земельної ділянки та не заперечила проти поновлення договору протягом місяця після закінчення строку його дії.
4. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та в позові відмовив. ФОП Сипченко О. Є. звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
6. ФОП Сипченко О. Є. звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької міськради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди в редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.
7. Позов обґрунтовано наявністю підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», для укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.02.2010 на наступні 5 років з 14.08.2020 (враховуючи дату державної реєстрації змін до зареєстрованого права позивача оренди земельної ділянки - 14.08.2015).
8. Позивач вказує, що повідомив орендодавця про поновлення договору оренди землі у визначений договором строк, а орендодавець (Кременчуцька міськрада) вже поза межами встановленого законом місячного строку для розгляду звернення орендаря прийняв немотивоване рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки. У той же час позивач продовжує користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а відповідач не заперечив проти поновлення договору протягом місяця після закінчення строку договору, що є підставою для укладення договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. 16.02.2010 між Кременчуцькою міськрадою (орендодавець) та ФОП Сипченко О. Є. (орендар) укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310436500:09:004:0190) для експлуатації та обслуговування тимчасової автомобільної стоянки по вул. 50-річчя Союзу РСР (нова назва - Велика набережна) в районі житлового будинку № 33 в м. Кременчук (далі - договір оренди).
10. Договір оренди був зареєстрований у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.03.2010 за № 041057600068.
11. Крім того, 23.03.2010 сторонами договору оренди було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
12. Відповідно до пункту 8 договору оренди його укладено терміном на 5 років з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Після закінчення строку дії договору орендар, який належним чином виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
13. Рішенням Кременчуцької міськради від 24.02.2015 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» поновлено договір оренди шляхом укладення між сторонами додаткової угоди з 22.03.2015 строком на 5 років із дати державної реєстрації змін до зареєстрованого права оренди земельної ділянки.
14. 22.03.2015 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди, якою сторони, зокрема внесли зміни у розділ 8 договору «Строк дії договору» та погодили, що договір укладено терміном на 5 років з дати державної реєстрації змін до зареєстрованого права оренди земельної ділянки.
15. Державну реєстрацію змін до зареєстрованого права оренди земельної ділянки здійснено 14.08.2015, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.08.2015 № 42308335.
16. Отже, з урахуванням умов додаткової угоди від 22.03.2015 строк оренди визначеної земельної ділянки за договором оренди встановлено до 14.08.2020.
17. 02.06.2020 з метою реалізації свого права на поновлення договору оренди на новий строк позивач позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Кременчуцької міськради для отримання адміністративної послуги код 10-03, а саме: рішення відповідача про передачу в оренду (поновлення договорів оренди землі) та передачу в постійне користування земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності. До вказаного звернення позивач долучив визначений у додатках до затвердженого відповідачем бланку заяви перелік документів для отримання такої адміністративної послуги, серед яких був відсутній проект додаткової угоди про поновлення договору оренди.
18. Рішенням Кременчуцької міськради від 30.07.2020 «Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк» відмовлено ФОП Сипченку О. Є. в укладенні договору оренди на новий строк у зв`язку з наявністю на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна без правовстановлюючих документів, що є порушенням умов договору оренди, та невідповідністю місця розташування тимчасової автомобільної стоянки містобудівній документації.
19. 10.08.2020 та 18.08.2020 позивач звертався до відповідача з листами, в яких зазначав, що на орендованій земельній ділянці капітальні споруди відсутні та просив повторно розглянути заяву про продовження строку договору оренди земельної ділянки.
20. У відповідь на ці звернення відповідач листом від 07.09.2020 за № 01-49/8696 повідомив позивача про те, що 30.07.2020 Кременчуцькою міськрадою вже прийнято рішення про відмову в укладенні договору оренди землі на новий строк.
21. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.09.2020 припинено речове право позивача на земельну ділянку площею 1761 кв. м (кадастровий номер 5310436500:09:004:0190) по вул. Велика набережна, в районі житлового будинку № 33 в м. Кременчук.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
22. Господарський суд Полтавської області рішенням від 01.02.2021 позов задовольнив. Визнав поновленим договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди в наведеній в резолютивній частині судового рішення редакції.
23. Судове рішення мотивовано наявністю передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» підстав для поновлення договору оренди.
24. Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2021 рішення Господарського Полтавської області від 01.02.2021 скасував, прийняв нове рішення про відмову в позові.
25. Апеляційний господарський суд виходив з того, що для поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідним є дотримання процедури, передбаченої частинами першою-п`ятою цієї статті, яка передбачає подання орендарем орендодавцю разом з листом-повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк проекту додаткової угоди. Однак позивач встановленої законом процедури поновлення договору оренди не дотримався, оскільки не долучив до своєчасно поданого ним орендодавцю звернення відповідний проект додаткової угоди.
26. При цьому суд указав, що поновлення договору оренди земельної ділянки не є адміністративною послугою, а відповідні правовідносини сторін є приватно-правовими та врегульовані положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка не містить виключень щодо умов реалізації орендарем переважного права на поновлення договору оренди. Отже, встановлення відповідачем формальних організаційних обмежень у процедурі подання заяви про поновлення договору оренди не нівелює встановлений законом обов`язок орендаря з долучення проекту додаткової угоди.
27. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» умов для поновлення спірного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах з огляду на порушення орендарем порядку такого поновлення.
28. При цьому апеляційний господарський суд послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29. У січні 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП Сипченка О. Є. (скаржник), в якій скаржник просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2021 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги і заперечень на неї
30. Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
31. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частин першої-шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» без урахування висновків про застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 924/1181/18 та від 20.05.2020 у справі № 905/650/19 щодо оцінки наявності юридичних фактів, які є необхідними для поновлення договору оренди землі, з урахуванням обставини недобросовісної поведінки орендодавця, яким було встановлено організаційні обмеження процедури поновлення договору оренди, що призвело до порушення права орендаря на укладення договору оренди на новий строк.
32. Касаційна скарга також обґрунтована необхідністю відступу від висновку Верховного Суду про застосування у спірних правовідносинах частин першої-шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), щодо єдності та логічної послідовності підстав поновлення договору оренди, передбачених частинами першою-п`ятою та частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», та обов`язковості у зв`язку з цим надсилання до закінчення строку оренди орендарем повідомлення орендодавцю про намір поновлення договору оренди разом з проектом додаткової угоди. На переконання скаржника, передбачені частинами першою-п`ятою та частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» процедури поновлення договору оренди не пов`язані одна з іншою. Для поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк за частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» повідомлення орендаря про намір продовжити орендні правовідносини разом с проектом додаткової угоди не має значення, а таке поновлення відбувається за принципом «мовчазної згоди» орендодавця.
33. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення орендарем порядку поновлення договору оренди, у зв`язку з чим просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
34. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
36. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
37. При цьому, як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
38. За висновками Великої Палати Верховного Суду подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (провадження № 12-22гс18); пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 (провадження № 12-103гс18)).
39. Отже, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
40. Водночас на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).