ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/4472/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-Інвест»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (головуючий суддя Березкіна О. В., судді Дармін М. О., Іванов О. Г.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 (суддя Ліпинський О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-Інвест»
до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»
про стягнення неустойки в розмірі 106 804 903,30 грн,
за участю представників:
позивача - Доненка В. В., Франскевич Ю. І., (адвокати),
відповідача - Баркова С. Є. (адвокат),
СУТЬ СПОРУ:
1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВС-Інвест» (далі - ТОВ «ДВС-Інвест», позивач) та Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», відповідач) був укладений договір оренди майна від 01.11.2016 № 912 (далі - договір).
2. У подальшому в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов цього договору, останній був розірваний за рішенням суду та зобов`язано ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» повернути орендоване майно.
3. Позивач стверджує, що відповідач відповідно до умов договору та рішення суду майно не повернув. З огляду на викладене ТОВ «ДВС-Інвест» звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки.
4. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. ТОВ «ДВС-Інвест» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
6. У серпні 2020 року ТОВ «ДВС-Інвест» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», в якому (з урахуванням поданих уточнень) просило суд стягнути неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 106 804 903,30 грн, яка розрахована за період прострочення з 06.07.2018 по 03.08.2020.
7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув орендоване майно відповідно до умов договору та рішення суду, тому позивач має право на стягнення неустойки на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Між ТОВ «ДВС-Інвест» (орендодавець) та ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (орендар) було укладено договір за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування майно - двигуни внутрішнього згорання CUMMINS КТА-50С (далі - двигуни), які належать позивачу, за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, для здійснення діяльності, передбаченої статутом ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».
9. На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду п`ятнадцять двигунів марки CUMMINS КТА-50С з наступними заводськими номерами: 33115354, 33137880, 33158597, 33141611, 33122659, 33110691, 33104768, 33137080, 33129428, 33147815, 33120109, 3049291, 33152740, 33135574, 33140835, які введено в експлуатацію спільними актами сторін.
10. У процесі виконання договору відповідач, користуючись своїм правом, передбаченим договором, повідомив позивача про зменшення кількості орендованих двигунів та намір здійснити повернення двигунів з наступними заводськими номерами: 33120109, 3049291, 33104768. Позивач проти повернення двигунів з оренди не заперечував, про що письмово повідомив відповідача.
11. Зазначені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 у справі № 904/8521/17 у спорі між ТОВ «ДВС-Інвест» та ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яке залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій та набрало законної сили 12.02.2018.
12. У справі № 904/8521/17 суд встановив, що відмовившись від користування частиною майна, відповідач його повернення в установленому договором порядку не здійснив, чим порушив свої договірні зобов`язання та позбавив позивача можливості отримувати доходи від належного йому майна.
13. Крім того, відповідач допустив порушення своїх договірних зобов`язань в частині сплати орендних платежів за користування орендованим майном протягом липня-серпня 2017 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 543 395,45 грн.
14. З урахуванням наведеного суд задовольнив позовні вимоги ТОВ «ДВС-Інвест», розірвав договір та зобов`язав ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» повернути в порядку, визначеному умовами договору (шляхом передачі майна власними силами та за свій рахунок з оформленням акта приймання-передачі, оформленого датою фактичної передачі на території позивача з оформленням товарно-транспортної накладної та акта виводу з експлуатації), укомплектоване технічними приладами для подальшого використання обладнання, яке було передано в оренду відповідно до договору.
15. 23.02.2018 на виконання рішення суду у справі № 904/8521/17 видано накази.
16. 19.03.2018 Тернівським Відділом державної виконавчої служби м. Кривий Ріг відкрито виконавче провадження № 56011451 з виконання наказу суду в зазначеній справі.
17. У зв`язку з невиконанням ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» зобов`язання щодо своєчасного повернення орендованого майна в порядку, визначеному умовами договору, а також недотриманням інших умов вказаного договору, 24.07.2018 ТОВ «ДВС-Інвест» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (справа № 904/3315/18) та вимагало стягнути з останнього: штраф у сумі 2 006 880,00 грн, нарахований відповідно до умов пункту 3.9 договору, відшкодування за неповернуті двигуни в сумі 67 416 856,65 грн, збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 146 776,16 грн (суму втраченої вигоди (недоотриманої орендної плати), неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 24 949 022,17 грн за період з 08.01.2018 по 05.07.2018, нараховану позивачем на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
18. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 10.12.2018 у справі № 904/3315/18 позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» неустойку за несвоєчасне повернення орендованих двигунів за період з 08.01.2018 по 29.05.2018 у сумі 16 492 224,54 грн, вартість неповернутих двигунів у сумі 67 416 856,65 грн, а також штраф у розмірі 1 429 680,00 грн. В іншій частині позову відмовив.
19. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2019 рішення суду першої інстанції у справі № 904/3315/18 скасував, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни, на яку, за доводами суду апеляційної інстанції, необхідно нарахувати ПДВ у сумі 3 298 444,91 грн, внаслідок чого розмір відповідної неустойки, стягнутої апеляційним судом, склав 19 790 669,45 грн (16 492 224,54 грн + 3 298 444,91 грн). У решті позовних вимог відмовив.
20. Верховний Суд постановою від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 67 416 856,65 грн вартості неповернутих двигунів та 1 429 680,00 грн штрафу, у відповідній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 залишив без змін, скасував постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 19 790 669,45 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни та ухвалив у відповідній частині нове рішення про стягнення 24 949 022,17 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни.
21. Фактичне повернення відповідачем орендованого майна відбулося 03.08.2020, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі майна з оренди.
22. Звертаючись з позовом у справі, що розглядається, позивач, посилаючись на положення частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення двигунів з оренди в сумі 106 804 903,30 грн, яка розрахована ним за період прострочення, який не був заявлений при поданні позову у справі № 904/3315/18 та щодо якого рішення суду у справі № 904/3315/18 не приймалося, а саме з 06.07.2018 по 03.08.2020.
23. Нарахування неустойки позивачем проведено виходячи із середнього напрацювання двигуна (мотогодини), розрахованого по кожному окремому двигуну за даними напрацювання за 2017 рік із розрахунку розміру орендної плати за 1 мотогодину 242,21 грн без ПДВ. Загальна кількість днів прострочення повернення визначена позивачем як 760 днів. Підсумковий розмір неустойки збільшено на суму ПДВ.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
24. Суди розглядали справу неодноразово.
25. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 17.11.2020 позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ТОВ «ДВС-Інвест» неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 2 224 970,09 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 15 326,17 грн. В іншій частині позову відмовив.
26. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 24.07.2018 ТОВ «ДВС-Інвест» звернулося з позовом до суду (справа № 904/3315/18), яким реалізувало своє альтернативне право на відшкодування збитків у вигляді вартості майна, який у відповідній частині задоволено судом у повному обсязі.
27. З реалізацією свого права на відшкодування вартості втраченого майна позивач втратив право вимагати його повернення в натурі та, відповідно, втратив право на стягнення неустойки, пов`язаної з неповерненням такого майна, тому вимоги позивача в частині стягнення передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, яка розрахована за період з 25.07.2018 по 03.08.2020, заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
28. Щодо вимог у частині стягнення відповідної санкції за період з 06.07.2018 по 24.07.2018, то місцевий господарський суд дійшов висновку, що її нарахування у зазначений період є обґрунтованим, оскільки неустойка за цей період не була стягнута відповідно до рішення суду у справі № 904/3315/18, і в цей період право позивача вимагати повернення орендованого майна в натурі не було припинено, сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2 224 970,09 грн.
29. При цьому при здійсненні розрахунку плата за користування майном (орендна плата) як база для нарахування неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, визначена судом без урахування ПДВ, оскільки така спеціальна санкція не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
30. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 19.04.2021: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі № 904/4472/20 у частині відмови в задоволенні позовних вимог скасував, ухвалив в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнув з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ТОВ «ДВС-Інвест» неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 89 004 086,08 грн, здійснив розподіл судового збору.
31. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наявністю підстав для нарахування позивачем неустойки відповідачу за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020.
32. При цьому в частині позовних вимог про стягнення 106 804 903,30 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, нарахованої позивачем у порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність виключення ПДВ з цієї суми.
33. Верховний Суд постановою від 27.07.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 скасував. Справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
34. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції в частині наявності підстав для нарахування позивачем неустойки відповідачу за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020 є передчасними, оскільки суд апеляційної інстанції не встановив з посиланням на встановлені обставини справи, підтверджені відповідними доказами, наявність вини (умислу або необережності) відповідача щодо несвоєчасного повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020. Тобто, частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не встановив обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.
35. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 25.10.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 залишив без змін.
36. Суд апеляційної інстанції погодився з вищевказаними висновками місцевого господарського суду.
37. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач вживав заходи з повернення двигунів позивачу, з матеріалів справи № 904/4472/20 не вбачається доведеності вини відповідача у неповерненні двигунів після ухвалення рішення у справі № 904/3315/18, яким було стягнуто вартість неповернутого майна, та з урахуванням застосованих у межах відповідного кримінального провадження арешту та заборон на користування спірним майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
38. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ДВС-Інвест», в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі № 904/4472/20 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ТОВ «ДВС-Інвест» неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з 25.07.2018 по 03.08.2020 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу щодо стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020 в загальному розмірі 86 779 115,99 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
39. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
40. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми права, зокрема, частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08.06.2021 у справі № 906/564/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 28.09.2021 у справі № 907/762/16, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 202/1452/18 (провадження № 14-559цс18), від 11.09.2019 у справі № 504/1306/15-ц (провадження № 14-323цс19), постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
41. На думку ТОВ «ДВС-Інвест», суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасному поверненні двигунів з оренди позивачу та підстав для нарахування неустойки за період, що не був предметом розгляду у справі № 904/3315/18.
42. Позивач зазначає, що ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» не було долучено до матеріалів справи жодного конкретного переліку вжитих дій (жодних доказів вчинення таких дій), спрямованих на зняття арешту/передання на зберігання орендованих двигунів позивачу в період з 06.07.2018 по 25.06.2020.
43. Крім того, ТОВ «ДВС-Інвест» вказує, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань позивача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи. При цьому вважає, що апеляційним господарським судом не враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 904/4472/20.
44. У судовому засіданні представники позивача підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
45. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» зазначає, що заявляючи вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період часу з 25.07.2018 по 03.08.2020, ТОВ «ДВС-Інвест» вдалося до зловживання своїм правом, оскільки позивачем реалізоване право на відшкодування вартості втраченого майна із поданням позову у справі № 904/3315/18, що виключає можливість стягнення неустойки, пов`язаної з неповерненням цього майна за вказаний період.
46. Відповідач указує, що висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача неустойки з 25.07.2018 по 03.08.2020 відповідає встановленим обставинам справи та узгоджується з вимогами чинного законодавства.
47. Крім того, ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, підставою якого (відкладення розгляду справи) є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
48. Таким чином, відмовляючи в задоволенні клопотання адвоката про відкладення судового засідання 25.10.2021, Центральний апеляційний господарський суд обґрунтовано вирішив закінчити розгляд апеляційної скарги та ухвалити рішення, дотримуючись вимог процесуального закону.
49. З огляду на викладене ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
50. У судовому засіданні представник відповідача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
51. Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
52. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
53. Колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи наведеної норми процесуального права, здійснює перегляд судових рішень судів попередніх інстанцій лише в межах заявлених скаржником вимог касаційної скарги - в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ТОВ «ДВС-Інвест» неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з 25.07.2018 по 03.08.2020.
54. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
55. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
56. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
57. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
58. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
59. Предметом позову у справі, що розглядається, є зокрема стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна в сумі 106 804 903,30 грн, яка розрахована за період прострочення з 06.07.2018 по 03.08.2020 на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
60. Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
61. Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
62. Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
63. Суди попередніх інстанцій встановили, що судовим рішенням у справі № 904/8521/17, яке набрало законної сили, договір оренди було розірвано та зобов`язано відповідача повернути позивачу об`єкт оренди - двигуни, які були повернуті за актом приймання-передачі лише 03.08.2020.
64. За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
65. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
66. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
67. Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
68. Отже, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.