ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/6205/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 (суддя Шкурдова Л.М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Іоннікова І. А., Разіна Т. І.)
у справі № 910/6205/20
за позовом Львівської міської ради
до 1) Міністерства охорони здоров`я України і 2) Державної установи "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Фонд державного майна України,
про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації права господарського відання,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Коваленко Н. В., відповідача-1 - Дяк Ю. М., відповідача-2 - Похальська М. В., третьої особи-1 - Чижович І. З.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Львівська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач-1, МОЗ), Державної установи "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - відповідач-2, ДУ "Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України") про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації права господарського відання.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.03.2004 на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова №222 від 14.04.1987 проведена реєстрація права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова на будинок №12 по вул. Огієнка у м. Львові. З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 20.11.2018 на нежитлові приміщення 1-8 загальною площею 60,7 кв. м на вул. Огієнка, 12 зареєстровано право державної власності за МОЗ. Позивач вказує, що спірне майно перебуває у комунальній власності та в державну власність не передавалося, у зв`язку з чим просив суд витребувати майно з чужого незаконного володіння МОЗ, скасувати державну реєстрацію права власності МОЗ на спірне майно та скасувати державну реєстрацію права господарського відання ДУ "Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України".
3. МОЗ, заперечуючи проти задоволення позову вказало про те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 28.07.2004 №520-р прийнято пропозицію МОЗ, обласних рад та Севастопольської міської ради щодо передачі цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій згідно з додатком із спільної власності областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність з віднесенням їх до сфери управління МОЗ. До зазначеного переліку входила, зокрема, Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція, а саме цілісні майнові комплекси, розташовані у місті Львів, проспект Свободи, 5 та вул. Огієнка, 12. Наказом МОЗ від 08.12.2004 №608 прийнято із спільної власності областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність до сфери управління МОЗ цілісні майнові комплекси санітарно-епідеміологічних станцій, зокрема, цілісні майнові комплекси, розташовані у місті Львів, проспект Свободи, 5 та вул. Огієнка, 12. Відповідач-1 зазначив, що зазначені акти індивідуальної дії прийняті КМУ та МОЗ, як суб`єктами владних повноважень, вказані акти в судовому порядку недійсними не визнавалися.
Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, позов задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння МОЗ нежитлові приміщення 1- 8 загальною площею 60,7 кв.м на вул. Огієнка, 12 у м. Львові реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701929246101) на користь Ради.
Скасовано державну реєстрацію права державної власності МОЗ на нежитлові приміщення 1- 8 загальною площею 60,7 кв. на вул. Огієнка, 12 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701929246101).
Скасовано державну реєстрацію права господарського відання ДУ "Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України" на нежитлові приміщення 1-8 загальною площею 60,7 кв.м на вул. Огієнка, 12 у м.Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701929246101).
5. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили, зокрема, з того, що:
- будівля, частина приміщень у якій становлять предмет спору у цій справі, є житловим будинком і належить до комунальної власності;
- спірні нежитлові приміщення на вул. Огієнка, 12 не належали до спільної власності територіальним громадам Львівської області, а перебували в комунальній власності Ради;
- 08.10.2002 Львівська обласна рада (далі - Львівська облрада) прийняла рішення №48 яким лише рекомендувала передати у державну власність як цілісні майнові комплекси приміщення, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо, що належать до комунальної власності органів місцевого самоврядування Львівської області та використовуються установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби;
- 08.12.2004 МОЗ прийняло наказ №608, який для передачі цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність передбачав створення комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, склад яких у результаті затверджений не був;
- процес передачі із комунальної до державної власності на виконання розпорядження КМУ від 28.07.2004 №520-р "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м.Севастополя у державну власність" не було завершено та свідоцтва про право державної власності санітарно-епідеміологічними станціями МОЗ отримані не були. Процедура передачі майна з комунальної власності в державну у встановленому законодавством порядку проведена не була, не затверджено персональний склад комісії з передачі, відсутнє рішення власника майна - Ради про передачу об`єкта нерухомого майна, не підписано акт приймання-передачі.
6. Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів передачі нежитлових приміщень по вул.Огієнка, 12 з комунальної до державної власності суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірне майно вибуло з володіння власника - Ради поза його волею, що є підставою, відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для витребування майна з чужого незаконного володіння.
7. Оскільки підстави для володіння МОЗ нежитловими приміщеннями №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 загальною площею 60,3 кв. м на вул. І. Огієнка, 12 відсутні, суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права державної власності МОЗ на спірні нежитлові приміщення та скасування державної реєстрації права господарського відання ДУ "Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України" на нежитлові приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 загальною площею 60,3 кв.м на вул. І. Огієнка, 12 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
8. Суди відхилили посилання відповідача-1 на те, що розпорядженням КМУ від 28.07.2004 №520-р та наказом МОЗ від 08.12.2004 №608 передано зі спільної власності областей та комунальної власності територіальної громади м.Севастополя у державну власність до сфери управління МОЗ цілісні майнові комплекси санітарно-епідеміологічних станцій, зокрема, цілісні майнові комплекси, розташовані у місті Львів, проспект Свободи, 5 та вул. Огієнка, 12, а також, що ці акти в судовому порядку недійсними не визнавались, з огляду на те, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого незаконного володіння вправі посилатися на незаконність рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів та інших правочинів щодо спірного майна без заявлення вимоги про визнання їх незаконними чи недійсними. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. МОЗ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
10. Скаржник посилається на неправильне застосування судами приписів статті 388 ЦК України та порушення статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
11. Вказує на відсутність висновку Верховного суду щодо питання застосування приписів статей 31, 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (далі - постанова КМУ № 311) у подібних правовідносинах щодо витребування з незаконного володіння державного майна санітарно-епідеміологічних станцій до комунальної власності.
12. Також вказує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт виникнення права власності або законного володіння спірним об`єктом у Ради. Вказує на виникнення права власності держави на спірні приміщення, в яких розміщувався державний санітарно-епідеміологічний заклад, на підставі розпорядження КМУ від 28.07.2004 №520-р у відповідності до вимог статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".
Позиція інших учасників справи
13. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління) подало відзив з пропуском строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 24.01.2022 та без клопотання про його продовження, а тому з урахуванням приписів частини 2 статті 118 ГПК України, відзив залишається без розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.03.2004 на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 №222 проведена реєстрація права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова на будинок №12 по вул. Огієнка у м. Львові.
15. 29.12.2003 Рада передала нежитлові приміщення в оренду Санітарно-епідеміологічній станції Галицького району на підставі договору оренди №Л-1852. Термін дії договору до 29.12.2005.
16. 07.12.2017 на пленарному засіданні сесії Рада прийняла ухвалу №2700 "Про надання установі дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району м. Львова в оренду нежитлових приміщень на вул. І. Огієнка, 12". Згідно з цією ухвалою нежитлові приміщення першого поверху під інд. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 загальною площею 60,3 кв. м на вул. І. Огієнка, 12 передаються в оренду Установі дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району м. Львова для занять з дітьми, в зв`язку з чим 25.01.2018 укладено договір оренди.
17. З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 20.11.2018 на нежитлові приміщення 1-8 загальною площею 60,7 кв. м на вул. Огієнка, 12 зареєстровано право державної власності за МОЗ.
18. Підстава виникнення права власності розпорядження КМУ від 28.07.2004 №520-р "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м.Севастополя у державну власність", лист регіонального відділення Фонду державного майна України №03-03890 від 20.06.2018, технічний паспорт.
19. На вказані нежитлові приміщення зареєстроване право господарського відання за ДУ "Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України".
20. Згідно з розпорядженням КМУ від 28.07.2004 №520-р передбачалося прийняти пропозицію МОЗ, обласних рад та Севастопольської міської ради щодо передачі цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій згідно з додатком із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність.
21. На виконання розпорядженням КМУ від 28.07.2004 №520-р МОЗ 08.12.2004 прийняло наказ №608 "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність".
22. Пунктом 2 наказу передбачено, що для прийняття санітарно-епідеміологічних станцій створюються комісії з питань передачі об`єктів у державну власність (додаток 2). Проте, як вбачається з додатку 2 до цього наказу, по Львівській області склад комісії з передачі об`єктів затверджений не був.
23. Згідно з п.3 наказу передбачалося комісіям здійснити приймання-передачу державного майна, оформити відповідними актами згідно з вимогами Порядку надання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісій з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 №1482, і у десятиденний термін подати їх Міністерству на затвердження.
24. Листом №3534 від 03.03.2020 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради повідомило, що акти приймання-передачі цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій по Львівській області відсутні.
25. Як вбачається з листа Державної санітарно-епідеміологічної служби України до Фонду державного майна України від 19.05.2014 №06.21-47476/14 процес передачі із комунальної до державної власності на виконання розпорядження КМУ від 28.07.2004 №520-р "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність" не було завершено та свідоцтва про право державної власності санітарно-епідеміологічними станціями МОЗ отримані не були. Процедура передачі майна з комунальної власності в державну у встановленому законодавством порядку проведена не була, не затверджено персональний склад комісії з передачі, відсутнє рішення власника майна Ради про передачу об`єкта нерухомого майна, не підписано акт приймання-передачі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
26. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
27. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем-1 з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.