ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/18492/18
адміністративне провадження № К/9901/10134/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2019 (головуючий суддя Клочкова Н.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 (головуючий суддя Бабенко К.А., судді: Бараненко І.І., Єгорова Н.М.)
у справі № 640/18492/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Мінісо/Україна/»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «МІНІСО/УКРАЇНА/» (далі - позивач, Товариство, ТОВ з ІІ «МІНІСО/УКРАЇНА/») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2018 № 0041241404, № 0041251404, № 0041261404.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, адміністративний позов задоволено.
Приймаючи рішення по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт подання уточнюючого розрахунку не впливає на наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ). Також посилання відповідача в акті перевірки на необхідність дотримання принципу хронології формування від`ємного значення ПДВ не підтверджується положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», у зв`язку з чим не може бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ.
Не погодившись із зазначеними судовими рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що позивач невірно задекларував суми від`ємного значення, які зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) в розрізі звітних (податкових) періодів, в якому сформовано таке від`ємне значення. Окрім цього, в ході проведення інвентаризації Товариства неможливо було дослідити залишок товару на складі по періоду надходження, так як складський облік на підприємстві ведеться за видами товару та за кількістю, а не по періодах надходження на склад, що унеможливлює підтвердження залишків товару, придбаних у жовтні - грудні 2017 року.
У касаційній скарзі відповідач просить Суд замінити Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає задоволенню.
Верховний Суд ухвалою від 13.10.2020 відкрив касаційне провадження у справі № 640/18492/18.
На адресу Суду від ТОВ з ІІ «Мінісо/Україна/» надійшов відзив.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 11 травня 2018 року ТОВ з ІІ «МІНІСО/УКРАЇНА/» подало ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за квітень 2018 року разом із додатком 3 - «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» та заявило до бюджетного відшкодування суму 10100192,00 грн.
Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень, за наслідками якої встановив порушення та склав акт податкової перевірки від 18.07.2018 № 703/26-15-14-04-01/41295354.
Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2018 року на 1483033,00 грн, суми податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2018 року на 8933970,00 гривень.
На підставі зазначених порушень ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення форм «В1», «В3», «В4» від 06.08.2018: № 0041241404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на суму 1089919,00 грн та донараховано у сумі 272479,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0041251404, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування за квітень 2017 року з податку на додану вартість на суму 7844051,00 грн, № 0041261404, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2018 року у розмірі 393114,00 грн.
Окрім цього, податкові повідомлення-рішення № 0041241404, № 0041261404 пов`язані між собою єдиною підставою прийняття, а саме - встановлене відповідачем за результатами перевірки порушення позивачем у вигляді відображення податкового кредиту на загальну суму 1483033,00 грн за вересень 2017 року в податковій декларації за жовтень 2017 року.
Із цієї загальної суми ТОВ з ІІ «МІНІСО/УКРАЇНА/» у податковій декларації за квітень 2018 року заявив 1089919,00 грн до бюджетного відшкодування та 393114,00 грн відніс до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відображення податкового кредиту за вересень 2017 року у податковій декларації за жовтень 2017 року не вплинуло на розмір бюджетного відшкодування, заявленого у квітні 2018 року.