ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2022 року
м. Київ
справа № 725/2666/21
провадження № 51-5684км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Вараниці В.М.,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Сухара В.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021263020000478, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вижниця Вижницького району Чернівецької області, жительки АДРЕСА_1, громадянки України, раніше судимої, останній раз - 9 грудня 2020 року Садгірським районним судом м. Чернівців за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді виправних робіт на строк 150 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК,
за касаційною скаргою захисника Сухара В.В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 червня 2021 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 3 вересня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 червня 2021 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та відповідно до ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку терміном 1 рік та покладенням обов`язків.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 3 вересня 2021року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасований у частині призначеного покарання та ухвалений новий вирок, яким ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 2 ст. 185 КК та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК шляхом складання покарань за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 9 грудня 2020 року, перевівши відповідно до ст. 72 КК менш суворий вид покарання у більш суворий вид, виходячи із співвідношення одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт, і остаточно до відбування покарання призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 15 днів.
В іншій частині вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 у період часу з 28 жовтня 2020 року по 11 березня 2021 року, проживаючи у квартирі АДРЕСА_2, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, діючи умисно, повторно, протиправно, таємно, шляхом вільного доступу з указаної квартири викрала три пилососи, а саме два - марки "Samsung" червоного кольору й один - марки "Roventa" сірого кольору кожний вартістю 200 дол. США (згідно з курсом НБУ станом на 11 березня 2021 року становить 5540,32 грн); праску марки "Іmetec" білого кольору вартістю 50 дол. США (згідно з курсом НБУ станом на 11 березня 2021 року становить 1 385,08 грн), чим заподіяла потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 18 006 грн.
Крім того, 11 березня 2021 року близько 08:00 ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, скориставшись відсутністю уваги з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, протиправно, таємно, шляхом вільного доступу викрала безпровідні навушники марки "Apple Air Pods Pro" білого кольору серія GWKZW8S2LKKT, вартістю 7604 грн, які були у силіконовому чохлі фіолетового кольору, вартістю 100 грн, чим своїми протиправними діями завдала потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 7 704 грн.
Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядилась на власний розсуд.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Сухар В.В. просив скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої, апеляційної інстанції. У судовому засіданні захисник уточнив свої вимоги та просить Суд скасувати вказані вище вироки та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що, на його переконання, під час судового провадження в цих інстанціях допущені такі істотні порушення вимог кримінального процесу, а саме:
- всупереч ч. 2 ст. 370 та п. 4 ч. 2 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення у формі обвинувального вироку стосовно громадянки на прізвище ОСОБА_1, яка фактично такою не є, адже згідно зі свідоцтвом про шлюб від 03 листопада 2017 року серії НОМЕР_1 ця особа зареєстрована у шлюбі з ОСОБА_5 і з вказаного дня отримала прізвище ОСОБА_1 . Крім того, суди в мотивувальних частинах обвинувальних вироків не зазначили відомостей про зміну прізвища обвинуваченої у 2017 році, що, на думку сторони захисту, має значення для справи;
- без дотримання норм та вимог п. 13 ч. 1 ст. 3, частин 1 і 2 ст. 37, а також ч. 2 ст. 412 КПК судовий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції відбувся за участю прокурора Марусяк Ю.В., у якої повноваження на це відсутні. А тому, сторона захисту стосовно таких порушень доходить висновку, що судовий процес на вказаній стадії відбувся без участі прокурора з установленими законодавством відповідними повноваженнями, а саме без прокурорів Луканьової Д. або Перепелюк В.;
- всупереч ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 48 та ч. 2 ст. 345 КПК головуючий колегії суддів Чернівецького апеляційного суду під час розгляду справи стосовно підзахисної не з`ясував у останньої, чи зрозумілі їй процесуальні права обвинуваченої та чи є потреба роз`яснити ці права. Крім того, колегія суддів суду зазначеної інстанції проігнорувала неодноразове усне клопотання підзахисної про залучення до справи захисника, тим самим протиправно позбавила останню конституційного права на професійну правничу допомогу;
- порушуючи частини 1 і 2 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 та ч. 2 ст. 420 КПК, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, взагалі не надав оцінки доказам (відомостям) щодо наявності або відсутності в кримінальному провадженні обставин, які пом`якшують покарання підзахисної.
На переконання сторони захисту, пом`якшуючі обставини мають місце в цій справі та були враховані лише судом першої інстанції в ході прийнятті рішення по суті.
Перелічені порушення процесу судового провадження захисник вважає істотними, оскільки вони стали наслідком засудження особи з іншими анкетними даними. Розгляд справи відбувся без уповноваженого на то прокурора і з порушенням права на захист. А безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції обставин, які пом`якшують відповідальність обвинуваченої, протиправно вплинуло на рішення по суті справи, яким засуджено підзахисну до значного строку позбавлення волі на 1 рік 15 днів, за наявності в останньої двох неповнолітніх дітей, які перебували на її утриманні.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні захисник і засуджена підтримали касаційну скаргу захисника, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі захисником не оскаржуються.
З матеріалів провадження убачається, що відповідно до вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та відповідно до ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 1 рік.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого, особу винної, обставини, які пом`якшують покарання, до яких суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування збитків.
З урахуванням тих обставин, що обвинувачена ОСОБА_1 вину свою визнала повністю і в скоєному кається, за місцем проживання характеризується позитивно, обтяжуючих обставин не встановлено, місцевий суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.
Чернівецький апеляційний суд 3 вересня 2021 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання та ухвалив новий вирок, яким визнав її засудженою за ч. 2 ст. 185 КК і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд, застосовуючи до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК, залишив поза увагою конкретні обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, а саме не встановив у вироку тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК є нетяжким злочином, не врахував способу життя обвинуваченої, історії її правопорушень, способу вчинення кримінального правопорушення - того, що обвинувачена знімала квартиру в потерпілих, мала вільний доступ до майна та вчинила один епізод крадіжки з неї, а інший епізод крадіжки вчинила, перебуваючи у квартирі потерпілих, де вони проживали, а також не врахував суд загальної вартості викраденого майна, яка становить 25 710 грн.
Суд апеляційної інстанції у вироку звернув увагу і на те, що обвинувачена неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів, раніше судима, не відбула покарання у виді 150 годин громадських робіт за попереднім вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 9 грудня 2020 року і знову вчинила корисливий злочин, що свідчить про ступінь суспільної небезпеки обвинуваченої та її схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням зазначеного апеляційний суд у своєму вироку констатував, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання належним чином не вмотивований та не відповідає вимогам ст. 65 КК, що призвело до неправильного звільнення обвинуваченої від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Разом з тим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 слід призначити покарання в мінімальних межах, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, у виді позбавлення волі та шляхом складання покарань за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК частково приєднав невідбуте нею покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 9 грудня 2020 року, перевівши менш суворий вид покарання у більш суворий, оскільки виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства, й остаточно до відбування покарання призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 15 днів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв рішення, відповідно до якого погіршилося становище ОСОБА_1 .
Оскаржуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, захисник послався на ті обставини, що згідно зі свідоцтвом про шлюб від 3 листопада 2017 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 і з указаного дня отримала прізвище ОСОБА_1, а суди всупереч вимогам ч. 2 ст. 370 та п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК у мотивувальних частинах обвинувальних вироків не зазначили відомостей про зміну прізвища обвинуваченої у 2017 році і, як він вважає, неправильно постановили рішення стосовно саме ОСОБА_1 . Однак захисник належним чином не мотивував невідповідності прізвища з урахуванням установлених у ході судового розгляду даних про особу обвинуваченої та даних про неї в документі, який посвідчує її особу, копія якого міститься в матеріалах кримінального провадження. Крім того, як убачається з ухвали Садгірського районного суду м. Чернівців від 4 березня 2021 року (яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень) судом були внесені виправлення у вирок цього суду від 9 грудня 2020 року, з правильним зазначенням у його тексті прізвища обвинуваченої, а саме " ОСОБА_1", з посиланням на паспорт громадянки України, виданий 25 серпня 2020 року № НОМЕР_2 . Інших даних щодо особи засудженої ОСОБА_1 матеріали кримінального провадження не містять. За таких обставин Суд вважає ці доводи захисника необґрунтованими.
Також доводи захисника щодо недотримання судом апеляційної інстанції норм та вимог п. 13 ч. 1 ст. 3, частин 1 і 2 ст. 37 і здійснення судового провадження за участю прокурора Марусяк Ю.В., повноваження якої в кримінальному провадженні відсутні, у зв`язку з чим, на його думку, судовий процес на вказаній стадії відбувся без участі прокурора з установленими законодавством відповідними повноваженнями, а саме без прокурорів Луканьової Д. або Перепелюк В. на переконання Суду, беззаперечно не свідчать про наявність такого істотного порушення КПК, яке вплинуло чи могло вплинути на законність судового рішення, виходячи з нижчевикладеного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31.
За приписами ч. 2 ст. 342 КПК серед іншого секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи.
У частині 1 ст. 344 КПК передбачено, що після виконання зазначених у статтях 342 та 343 цього Кодексу дій головуючий оголошує склад суду, зокрема прізвище прокурора, роз`яснює учасникам судового провадження право відводу і з`ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.
Як вбачається зі звукозапису судового засідання, головуючий під час апеляційного розгляду вищезазначені вимоги КПК виконав і учасники судового провадження відводів прокурору не заявили.
Крім того, в суді касаційної інстанції прокурором Вараницею В.М. для огляду надано копію наказу №861 від 29 жовтня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що прокурор відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Чернівецької області Марусяк Ю.В. переведена на посаду прокурора відділу організації та забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Чернівецької обласної прокуратури з 29 жовтня 2020 року.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 36 КПК у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.
Водночас, даних про те, що у судовому засіданні не встановлено особи Марусяк Ю.В. і остання не є прокурором органу прокуратури вищого рівня, захисник у касаційній скарзі не наводить.
Беручи до уваги вищезазначене, Суд не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги в цій частині.