ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 308/3530/19
провадження № 51-6167 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Матолич М.Р.,
потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Рущака Ю.В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року стосовно
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 23 листопада 2018 року, приблизно о 20:20 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні кухні будинку АДРЕСА_1, на ґрунті ревнощів до своєї дружини ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, підійшов до останньої в притул та наніс їй металевою частиною будівельного молотка три удари в голову, чим спричинив потерпілій тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 за вищевказаних обставин були кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як незакінчений замах на умисне вбивство.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- не перевірив належним чином доводів прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність в частині перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України;
- постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник, засуджений та потерпіла заперечили проти касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги щодо неправильної кваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України.
Проте Суд уважає ці доводи касаційної скарги прокурора необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 419 КПК України визначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За матеріалами кримінального провадження вбачається, що доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону України, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи його апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
При цьому суд апеляційної інстанції підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, який здійснив ретельне дослідження доказів і надав ґрунтовну оцінку доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту; у своєму рішенні навів докладні мотиви його прийняття і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_2 .
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 умисно спричинив потерпілій ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, який при ухваленні вироку врахував і належним чином оцінив:
- показання ОСОБА_2 про те, що 23 листопада 2018 року приблизно о 20:00 год він знаходився в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1 . У кухні між ним та його дружиною ОСОБА_1 виник конфлікт через розгульний спосіб життя останньої та зустрічі з іншими чоловіками. У ході конфлікту він не витримав та, схопивши будівельний молоток, який лежав на столі, наніс ним 2-3 удари по голові дружини. Побачивши кров на обличчі дружини він злякався і став їй допомагати. В цей час на кухню увійшла його мати ОСОБА_3, а його дружина вибігла в двір. Він намагався дізнатися про її стан, однак ОСОБА_4 (брат) його не допускав. Після чого, він пішов до кімнати, написав записки і чекав поліцію. Жодного наміру вбивати дружину він не мав;
- показання потерпілої ОСОБА_1 про те, що 23 листопада 2018 року між нею та її чоловіком ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, виник конфлікт через ревнощі. Виникненню конфлікту, який тривав 15-20 хв, передувало те, що вона веде розгульний спосіб життя, зустрічається з іншими чоловіками. Після чого, вона, знаходячись на кухні спиною до ОСОБА_2, відчула удар по голові. На її крик зайшла на кухню свекруха ОСОБА_3 . Вона отримала три удари по голові, свідомість не втрачала і сама вийшла в двір. ЇЇ чоловік ОСОБА_2 сам злякався того, що зробив, і більше до неї не підходив. Також вказує, що своїми вчинками сама довела чоловіка до таких дій і вважає винною себе;
- протокол огляду місця події від 23 листопада 2018 року, у ході якого було виявлено та вилучено, зокрема, будівельний молоток зі слідами речовини бурого кольору, схожими на кров;
- протокол медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 1138 від 24 листопада 2018 року, згідно з яким встановлено стан сп`яніння ОСОБА_2 внаслідок вживання алкоголю;
- висновок експерта № 30 від 13 березня 2019 року, за яким встановлено, що ОСОБА_2 на момент інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; у стані фізіологічного афекту не перебував, не перебував також в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність;
- висновок судово-медичного експерта № 15 від 17 грудня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння;
- протокол огляду предмета від 11 лютого 2019 року, з якого вбачається, що в паперовому конверті знаходяться дві записки з написами "Більше не можу терпіти, 23.11.2018, Я в здравому умі, щастя усім, Ваш тато любив усіх особенно Гульнару", "за зраду, подивіться порно-відео, прощавайте я не винен", які були написані ОСОБА_2 вже після побиття дружини, в період очікування працівників поліції.
За результатом судового розгляду суд першої інстанції встановив, що дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано неправильно, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, стороною обвинувачення надано не було.
Правова природа кваліфікації злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб`єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.