ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 404/352/16-к
провадження № 51-36 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Єременка М.В.,
захисників Мусієнка В.В., Мельніченка В.А.
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Гардабані Грузія, громадянина
Грузії, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця с. Мощони Гощанського району
Рівненської області, громадянина України,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_8,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, засуджено:
- ОСОБА_1 за:
- ч. 3 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 3 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією усього майна, яке його власністю;
- ОСОБА_2 за:
- ч. 3 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 3 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією усього майна, яке його власністю.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 о 02 год 14 травня 2015 року, знаходячись на АДРЕСА_2, незаконно проник до квартири НОМЕР_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 12582,33 грн, заподіявши потерпілому значної майнової шкоди.
Крім того, ОСОБА_1 24 травня 2015 року незаконно проник до квартири АДРЕСА_4, звідки повторно, таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 31014,04 грн, заподіявши потерпілій значної майнової шкоди.
Крім того, ОСОБА_1 після 03 год 17 липня 2014 року незаконно проник до квартири АДРЕСА_5, звідки повторно, таємно викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 2458,19 грн, заподіявши потерпілій майнової шкоди.
Крім того, 23 серпня 2015 року ОСОБА_1, повторно, та ОСОБА_2 разом із особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою групою осію, незаконно проникли до будинку АДРЕСА_6, звідки таємно викрали майно ОСОБА_6 на загальну суму 10776,16 грн, заподіявши потерпілому значної майнової шкоди.
Крім того, 27 серпня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом із особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, незаконно проникли до будинку АДРЕСА_7, вчинили розбійний напад на ОСОБА_7 та ОСОБА_8, поєднаний із насильством та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя й здоров`я, та заволоділи майном потерпілих на загальну суму 139282,50 грн.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме вчинення ними разом із особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, розбою організованою групою, де ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були виконавцями.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції:
- неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявні докази вчинення ними злочину у складі організованої групи, а тому їхні дії мають бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України;
- безпідставно не врахував при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України (за фактом крадіжки майна ОСОБА_3 ) кваліфікуючу ознаку злочину - повторність;
- призначив покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України;
Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- не спростував належним чином доводів апеляційної скарги прокурора;
- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисники заперечили проти касаційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, вказує на безпідставне виключення кваліфікуючої ознаки дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст. 187 КК України - вчинення розбою організованою групою, що призвело до неправильної кваліфікації їхніх дій за ч. 3 ст. 187 КК України, а також неврахування при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України (за фактом крадіжки майна ОСОБА_3 ) кваліфікуючої ознаки злочину - повторності.
Проте зазначені доводи прокурора Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, та правильність кваліфікації їхніх дій за даними нормами кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, врахувавши показання потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, свідка ОСОБА_10, а також дані, що містяться в протоколах огляду місць подій, огляду предметів, пред`явлення речей для впізнання, висновках експертів, пред`явлення особи для впізнання, слідчого експерименту.