Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
місто Київ
справа № 750/9652/20
провадження № 61-9665св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2020 року, постановлене суддею Рахманкуловою І. П., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк) у жовтні 2020 року звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 травня 2007 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11157288000 (далі - договір кредиту), з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 31 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 30305Z (далі - договір іпотеки).
Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 44, 2 кв. м, житловою площею 27, 4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно з нотаріальним посвідченням договору іпотеки на спірну квартиру накладено заборону відчуження та зареєстровано обтяження іпотекою у Державному реєстрі іпотек.
Позивач зазначав, що позичальник не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту, процентів, пені, внаслідок чого за кредитним договором є заборгованість, яка станом на 19 жовтня 2020 року складає 71 914, 20 швейцарських франків.
Наразі записи щодо обтяження іпотекою та заборони відчуження зазначеного нерухомого майна вилучені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 19 лютого 2008 року спірну квартиру відчужено на користь ОСОБА_1
АТ "УкрСиббанк" наголосило, що договір іпотеки не припинив свою дію, заборгованість за кредитним договором не сплачена, тому у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк вправі задовольнити вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Врахувавши викладене АТ "УкрСиббанк" просило в рахунок погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором кредиту у сумі 71 914, 20 швейцарських франків, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 44, 2 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами. Також просив суд застосувати правила про позовну давність.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 23 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року, Деснянський районний суд м. Чернігова відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що запис про іпотеку вилучено за клопотанням іпотекодержателя АКІБ "УкрСиббанк", який повідомленням від 19 лютого 2008 року № 135-25-08/235 сповістив нотаріуса про повне виконання зобов`язань за кредитним договором та просив вилучити запис про обтяження квартири з Єдиного реєстру заборон. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що запис про припинення державної реєстрації іпотеки здійснений на підставі неналежних документів, які не свідчили про реальне припинення іпотеки. Договір купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2008 року є чинним та на момент його укладення спірна квартира не була обтяжена іпотекою, не перебувала під забороною.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зауважив, що дії представника банку щодо повідомлення про виконання основного зобов`язання у лютому 2008 року у встановленому законом порядку не оскаржені, довідка, на підставі якої вилучено запис, є дійсною, запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек не відновлений.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ "УкрСиббанк" 10 червня 2021 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
АТ "УкрСиббанк", наполягаючи на тому, оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначило, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків про застосування положень статей 17, 23 Закону України "Про іпотеку", викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18), від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц (провадження
№ 14-124цс19), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 922/2250/16, від 29 травня 2019 року у справі № 910/4989/18, від 10 лютого 2020 року у справі № 924/237/18 та у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року, у справі № 6-1685цс16, щодо підстав припинення іпотеки та доведення чинності іпотеки;
- суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши письмовий доказ на підтвердження погашення основного зобов`язання станом на 19 лютого 2008 року, не встановили, чи є іпотека чинною, а якщо така припинена, то на підставі яких доказів, а також не дослідили рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2014 року у справі № 750/11273/13-ц, яким встановлено факт існування заборгованості станом на 28 жовтня 2013 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у липні2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишити без задоволення.
ОСОБА_3 у жовтні2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 15 червня 2021 року Верховний Суд поновив АТ "УкрСиббанк" строк на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року та відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 21 травня 2007 року АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 уклали договір про надання кредиту № 11157288000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в сумі 61 500, 00 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом та кінцевим строком повернення до 18 травня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту, 31 жовтня 2007 року АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № 30305Z98, предметом якого була належна іпотекодавцю на праві власності квартира АДРЕСА_1 . Під час посвідчення цього договору приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А. В. накладено заборону відчуження предмета іпотеки, яку зареєстровано в реєстрі заборон за № 1724/172.
19 лютого 2008 року на підставі повідомлення АКІБ "УкрСиббанк"
№ 135-25-08/235 про повне виконання зобов`язань за кредитним договором № 11157288000 від 21 травня 2007 року нотаріусом вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження та Державного реєстру іпотек відомості про обтяження спірної квартири іпотекою.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2008 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням від 23 січня 2014 року у справі № 750/11273/13-ц Деснянський районний суд м. Чернігова стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 508, 96 швейцарських франків. Рішенням від 25 березня 2014 року Апеляційний суд Чернігівської області змінив рішення суду першої інстанції та стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 505, 61 швейцарських франків.
Відповідно до наданої АТ "УкрСиббанк" довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 19 жовтня 2020 року через неналежне виконання позичальником ОСОБА_3 зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 71 914, 20 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті становить 2 234 460, 49 грн.
Право, застосоване судом
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку").
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статі 74 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус або посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.