Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 761/42977/19
провадження № 61-1933св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким він позичив відповідачу строком до 01 травня 2016 року грошові кошти в сумі 5 490 323,25 грн, що в еквіваленті за курсом АТ «КБ «Союз» (26,15 грн за 1 Євро) становило 209 955 євро. В цей же день, 09 листопада 2015 року, відповідач отримав кошти у розмірі 5 490 323,25 грн, про що власноруч склав розписку.
Позивач також вказував, що 22 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору позики щодо строку її повернення, який визначено до 01 листопада 2016 року. В цей же день 22 квітня 2016 року відповідач повернув частину позики у розмірі 4 321 755 грн, що на день повернення було еквівалентно сумі 150 000 євро. Решту грошових коштів відповідачем не повернуто.
Позивач вважає, що залишок коштів має бути повернутий відповідачем з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 2 369 533,04 грн, які включають суму позики - 1 674 495,07 грн; інфляційні втрати - 545 434,45 грн та 3 % річних - 149 603,52 грн за період із 02 листопада 2016 року до 24 жовтня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 369 533,04 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
02 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що про дату, час та місце судового розгляду, призначеного апеляційним судом на 27 січня 2022 року, ОСОБА_2 , як учасника справи, належним чином повідомлено не було.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
18 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 09 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позивач передав у власність відповідача в якості безпроцентної позики грошові кошти у розмірі 5 490 323,25 грн, що в еквіваленті за курсом АТ «КБ «Союз» (26,15 грн за 1 євро) становило 209 955,00 євро, а відповідач у свою чергу зобов`язався їх повернути до 01 травня 2016 року.
Згідно пункту 2 договору позики сума позики, що повертається у гривнях, повинна бути еквівалентна сумі 209 955 євро, зазначеній в пункті 1 даного договору.
Відповідно до пункту 4 цього договору у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики (грошових коштів) або її відповідну частину, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості в гривні, яка підлягає поверненню згідно умов договору.
Також встановлено, що 22 квітня 2016 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір № 1 про внесення змін до договору позики, яким строк її остаточного повернення продовжено до 01 листопада 2016 року.
В цей же день, 22 квітня 2016 року, відповідач повернув частину позики у розмірі 4 321 755,00 грн, що на день повернення еквівалентно сумі 150 000 євро та підтверджується виданою позивачем розпискою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,
3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.